Ухвала ККС ВС № 125/1047/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м. Київ справа № 125/1047/23 провадження № 51-1203ск25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби (з 22:00 до 06:00) до 09 травня 2025 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вказану ухвалу суду першої інстанції. Не погодившись із зазначеним рішенням захисник ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. На переконання сторони захисту ухвала суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є судовим рішенням, яке підлягає апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому нормами КПК України. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства. Як слідує зі змісту касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, захисником ОСОБА_4 оскаржено до апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції про застосування під час судового провадження до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, передбаченого ст. 181 КПК України, у вигляді домашнього арешту. Загальною нормою кримінального процесуального закону, яка встановлює перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, є стаття 392 КПК України. За приписами ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, можливість оскарження ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, постановленої під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зазначеними положеннями закону не передбачено. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. За таких обставин, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала Барського районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, постановлена під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції. Посилання захисника на норми Конституції України та загальні засади кримінального провадження, як на підставу, що надає право на оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)». В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. За приписами ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Натомість ухвала Барського районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року постановлена в порядку, передбаченому ст. 181 КПК України, а тому суд апеляційної інстанції не мав підстав для застосування приписів ч. 6 ст. 9 цього Кодексу щодо загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3