Ухвала КЦС ВС № 199/3652/23

У х в а л а 31 березня 2025 року м. Київ Справа № 199/3652/23 Провадження № 61-2241ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступниці керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни (далі - скаржник) на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Мікаєлян Фріди Седраківни, яка діє в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області (далі - позивач), до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про витребування земельної ділянки і в с т а н о в и в: 1. 2 травня 2023 року прокурор в інтересах держави в особі позивача звернулася до суду з позовом, у якому просила витребувати з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1421783300:07:000:2149. 2. 12 березня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив в задоволенні позову. 3. 22 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 4. 20 лютого 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтував скаргу так: - за змістом статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передання (надання) земельної ділянки у власність. Отже, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою чи його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України, а з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, від 18 вересня 2024 року у справі № 442/1199/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 лютого 2025 року у справі № 681/1215/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 607/10862/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22); - необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку її власника означає відсутність рішення уповноваженого органу, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 139/997/21); - реєстрація права власності не є підставою набуття цього права, а лише засвідчує державою вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини виникнення в особи права власності, необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 539/372/21); - недоведеність у кримінальному провадженні ознак злочину, передбаченого статтями 190, 358 Кримінального кодексу України, саме по собі не спростовує доводи прокурора про вибуття земельних ділянок з державної власності всупереч волі власника земельних ділянок на підставі підроблених документів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2024 року у справі № 538/129/21); - суди обох інстанцій помилково виснували, що прокурор не довів недійсність наказу про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою, оскільки позивач не надав вирок у кримінальній справі або інших належних і допустимих доказів недійсності наказу. Достатнім доказом отримання земельної ділянки за наказом, який повноважний орган не видавав, є інформація органу Держгеокадастру (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 539/372/21); - суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили докази: (1) наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області з системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» (далі - СЕД «ДОК ПРОФ») наказ від 3 січня 2020 року № 19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно з яким ОСОБА_3 відмовили у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства; (2) інформацію з офіційного вебсайту Держгеокадастру, розділ «Накази щодо розпорядження с-г землями», де за пошуковим параметром «19-СГ» зазначений наказ про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, з посиланням на розгляд клопотання ОСОБА_3 , за реєстраційним номером Ф-7859/0/36-19 від 29 листопада 2019 року; (3) відсутності факту звернення ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421783300:07:000:2149, площею 2,0000 га; (4) інформацію Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що управління не видавало наказ про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_2 ; (5) підписання наказу від 3 січня 2020 року № 19-СГ щодо ОСОБА_2 неуповноваженою особою; - висновок про правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку суди зробили не на підставі дослідження документів, а на припущенні про те, що ніщо не вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421783300:07:000:2149 і площею 2,0000 га виділена ще комусь, крім ОСОБА_2 ; - суди обох інстанції не обґрунтували, як різні за змістом і юридичним значенням копії наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_3 і «підробленого» наказу про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 можуть існувати під одним і тим самим реєстраційним номером - 19-СГ. Крім того, у СЕД «ДОК ПРОФ» Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області зареєстрований лише один наказ цього управління від 3 січня 2020 року № 19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно з яким ОСОБА_3 відмовили у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га; - присвоєння земельній ділянці кадастрового номера не означає правомірність набуття ОСОБА_2 права власності, а лише визначає існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Апеляційний суд не взяв до уваги відсутність клопотань ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про безоплатне передання у власність земельної ділянки; - суди першої й апеляційної інстанцій не залучили до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу; - касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У провадженні судів Донецької та Дніпропетровської областей перебувають 202 справи щодо витребування земельних ділянок, які у 2019 -2020 роках вибули з державної власності на підставі підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Суди першої й апеляційної інстанцій за однакових обставин приймають різні судові рішення. Зокрема: (1) 134 позови суди задовольнили у судових рішеннях від 17 травня 2023 року у справі № 220/646/22, 29 травня 2023 року у справі № 220/120/23, від 30 серпня 2023 року у справі № 220/518/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 220/516/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 220/514/22, від 4 вересня 2023 року у справі № 220/648/22, від 5 вересня 2023 року у справі № 220/642/22, від 5 вересня 2023 року у справі № 220/643/22, від 5 вересня 2023 року у справі № 220/645/22, від 6 вересня 2023 року у справі № 220/647/22, від 6 вересня 2023 року у справі № 220/649/22, від 6 вересня 2023 року у справі № 220/652/22, від 7 вересня 2023 року у справі № 220/650/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 220/519/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 220/653/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 220/656/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 220/661/22, від 12 вересня 2023 року у справі № 220/3/23, від 12 вересня 2023 року у справі № 220/84/23, від 12 вересня 2023 року у справі № 220/118/23, від 13 вересня 2023 року у справі № 220/5/23, від 13 вересня 2023 року у справі № 220/520/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 220/521/22, від 18 вересня 2023 року у справі № 220/663/22, від 19 вересня 2023 року у справі № 220/515/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 220/4/23, від 20 вересня 2023 року у справі № 220/85/23, від 25 вересня 2023 року у справі № 220/655/22, від 25 вересня 2023 року у справі № 220/660/22, від 25 вересня 2023 року у справі № 220/662/22, від 25 вересня 2023 року у справі № 220/148/23, від 26 вересня 2023 року у справі № 220/517/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 220/644/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 220/654/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 220/658/22, від 29 вересня 2023 року у справі № 220/651/22, від 29 вересня 2023 року у справі № 220/664/22, від 2 жовтня 2023 року у справі № 220/657/22, від 2 жовтня 2023 року у справі № 220/2/23, від 2 жовтня 2023 року у справі № 220/6/23, від 3 жовтня 2023 року у справі № 220/511/22, від 5 жовтня 2023 року у справі № 220/617/23, від 5 жовтня 2023 року у справі № 220/618/23, від 6 жовтня 2023 року у справі № 220/621/23, від 6 жовтня 2023 року у справі № 220/622/23, від 9 жовтня 2023 року у справі № 220/616/23, від 9 жовтня 2023 року у справі № 220/628/23, від 10 жовтня 2023 року у справі № 220/512/22, від 11 жовтня 2023 року у справі № 220/83/23, від 11 жовтня 2023 року у справі № 220/626/23, від 16 жовтня 2023 року у справі № 220/619/23, від 16 жовтня 2023 року у справі № 220/625/23, від 16 жовтня 2023 року у справі № 220/627/23, від 8 квітня 2024 року у справі № 220/1749/23, від 8 квітня 2024 року у справі № 220/1751/23; від 8 квітня 2024 року у справі № 220/1752/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 220/1750/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 220/1808/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 220/1814/23, від 18 квітня 2024 року у справі № 220/1753/23, від 18 квітня 2024 року у справі № 220/1802/23, від 19 квітня 2024 року у справі № 220/1804/23, від 19 квітня 2024 року у справі № 220/1807/23, від 22 квітня 2024 року у справі № 220/1754/23, від 22 квітня 2024 року у справі № 220/1755/23, від 22 квітня 2024 року у справі № 220/1758/23, від 23 квітня 2024 року у справі № 220/1756/23, від 23 квітня 2024 року у справі № 220/1757/23, від 23 квітня 2024 року у справі № 220/1761/23, від 23 квітня 2024 року у справі № 220/1762/23, від 23 квітня 2024 року у справі № 220/1764/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 220/1759/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 220/1760/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 220/1763/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 220/1812/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 220/1822/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 220/1803/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 220/1805/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 220/1806/23, від 26 квітня 2024 року у справі № 220/1810/23, від 26 квітня 2024 року у справі № 220/1811/23, від 26 квітня 2024 року у справі № 220/1816/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 220/1818/23, від 29 травня 2024 року у справі № 220/569/24, від 19 червня 2024 року у справі № 220/444/24, від 19 червня 2024 року у справі № 220/475/24, від 19 червня 2024 року у справі № 220/480/24, від 1 липня 2024 року у справі № 220/608/24, від 9 липня 2024 року у справі № 220/510/24, від 11 липня 2024 року у справі № 220/478/24, від 15 липня 2024 року у справі № 220/445/24, від 15 серпня 2024 року у справі № 220/818/24, від 15 серпня 2024 року у справі № 220/821/24, від 20 серпня 2024 року у справі № 220/997/24, від 28 серпня 2024 року у справі № 220/995/24, від 29 серпня 2024 року у справі № 220/820/24, від 29 серпня 2024 року у справі № 220/822/24, від 2 вересня 2024 року у справі № 220/996/24, від 5 вересня 2024 року у справі № 220/819/24, від 17 вересня 2024 року у справі № 220/902/24, від 17 вересня 2024 року у справі № 220/903/24, від 17 вересня 2024 року у справі № 220/904/24, від 18 вересня 2024 року у справі № 220/899/24, від 2 жовтня 2024 року у справі № 220/1250/24, від 23 жовтня 2024 року у справі № 220/1271/24, від 23 жовтня 2024 року у справі № 220/1272/24 та у справах № 199/8638/22, № 199/8632/23, № 199/1689/23, № 199/1688/22, № 199/3645/22, № 199/3660/22, № 199/9910/22, № 199/9906/22, № 199/3634/23, № 199/3647/23, № 199/3653/23, № 199/3651/23, № 199/3636/23, № 199/3656/23, № 199/11235/23, № 205/2129/23, № 205/2134/23, № 205/2136/23, № 205/2130/23, № 205/2118/23, № 205/2116/23, № 205/2127/23, № 205/2111/23, № 205/2123/23, № 199/9892/22, № 199/9893/22, № 199/3148/23, № 199/9894/22; (2) щодо 49 позовів суди відмовили у задоволенні позову про витребування земельної ділянки, а саме у справах № 199/9889/22, № 199/9921/22, № 199/9923/22, № 199/9895/22, № 199/9897/22, № 199/9899/22, № 199/9901/22, № 199/9898/22, № 199/9896/22, № 199/9914/22, № 199/9916/22, № 199/9920/22, № 199/3191/23, № 199/3237/23, № 199/9890/22, № 199/9891/22, № 199/9915/22, № 199/9919/22, № 199/3188/23, № 199/3181/23, № 199/3146/23, № 199/3234/23, № 199/3149/23, № 199/3235/23, № 199/3204/23, № 199/3150/23, № 199/9905/22, № 199/3652/23, № 199/9912/22, № 199/9900/22, № 199/3277/23, № 199/3265/23, № 199/3147/23, № 199/11233/23, № 199/9917/22, № 199/3236/23, № 199/3272/23, № 199/9922/22, № 199/9924/22, № 199/9918/22, № 205/2120/23, № 205/1874/23, № 205/2140/23, № 205/2139/23, № 205/1876/23, № 205/1878/23, № 205/1870/23, № 205/1877/23, № 205/2112/23; (3) Амур-Нижньодніпровський районний суд задовольнив позов виконувача обов`язків керівника або його заступника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до відповідача, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування земельних ділянок площею по 2,0 га у справах № 199/8638/22, № 199/8632/23, № 199/1689/23, № 199/1688/22, № 199/3645/22, № 199/3660/22, № 199/9910/22, № 199/9906/22, № 199/3634/23, № 199/3647/23, № 199/3653/23, № 199/3651/23, № 199/3636/23, № 199/3656/23; (4) Дніпровський апеляційний суд у 13 справах скасував рішення судів першої інстанції про відмову в задоволенні позову й ухвалив нове - про задоволення позову у справах № 199/9892/22, № 199/9893/22, № 199/3148/23, № 199/9894/22, № 205/2127/23, № 205/2111/23, № 205/2123/23, № 199/9905/22, № 199/9912/22, № 199/9900/22, № 199/11233/23, 199/3150/23, 199/3277/23, а залишив рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову без змін - у 26 справах: № 199/9895/22, № 199/9914/22, № 199/9898/22, № 199/9899/22, № 199/9916/22, № 199/9901/22, № 199/9896/22, № 199/9919/22, № 199/9889/22, № 199/9921/22, № 199/3181/23, № 199/3237/23, № 199/3234/23, № 199/3146/23, № 199/9915/22, № 199/9923/22, № 199/9890/22, № 199/9897/22, № 199/9920/22, № 199/3188/23, № 199/3147/23, № 199/3265/23, № 199/3204/23, № 205/2120/23, № 205/2140/23, № 205/1874/23; - встановлені у справі № 199/3652/23 обставини можуть бути преюдиційними, що унеможливить їхнє спростування під час розгляду кримінальної справи у кримінальному провадженні № 42021052700000071; - справа має виняткове значення для позивача, оскільки стосується вибуття «сотень земельних ділянок державної власності площею понад 300 га за підробленими документами»; - для безоплатного отримання громадянином земельної ділянки від держави законом передбачена спеціальна процедура. З огляду на це справа становить значний суспільний інтерес, оскільки обставини цієї справи створюють у суспільства думку, що «деякі громадяни можуть ігнорувати волю держави та не проходити зазначену процедуру».

5. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

6. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Скаржник навів у касаційній скарзі обставини, які потребують перевірки з питання, яке може фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо витребування земельних ділянок, які у 2019 -2020 роках вибули з державної власності на підставі підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

7. Колегія суддів зауважує, що скаржник належно не продемонстрував інтерес з боку суспільства до розгляду та вирішення справи № 199/3652/23, як і те, що цей інтерес є значним, а також не підтвердив винятковість саме цієї справи для позивача, зокрема те, що саме з володіння останнього вибули земельні ділянки загальною площею 300 га (згідно із зазначеними скаржником справами суди розглядали позови й інших місцевих рад). Скаржник не вказав, у якій саме справі, що перебуває на розгляді у суді, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями у справі № 366/3212/23.

8. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступниці керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Мікаєлян Фріди Седраківни, яка діє в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

2. Витребувати із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 199/3652/23.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко