Постанова Харківський апеляційний суд № 641/6238/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 02 квітня 2025 року м. Харків справа № 641/6238/24 провадження № 22-ц/818/2291/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання : Львової С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Харківобленерго» про стягнення заборгованості за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року, у складі суддів Кіндера В.А., - В С Т А Н О В И В : У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Харківобленерго» про стягнення заборгованості за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалою цього ж суду від 07 жовтня 2024 року справу передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст.177 ЦПК України. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року позовну заяву було залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує, що договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством укладається між постачальником універсальних послуг та власником цього приватного домогосподарства і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За змістом преамбули договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством він є саме споживачем послуг. За цим договором постачальник бере на себе зобов?язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом. Крім того, відповідно до положень ст.60 Закону України «Про ринок електричної енергії» захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюють цим Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції». Отже, в даному випадку спірні правовідносини регулюють в тому числі і нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, який укладений між сторонами по справі. Позивач за цим договором є виробником цієї енергії, а не споживачем. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Статтею 175 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. При цьому, частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно до частин 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостоїстатті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другимчастини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14цього Кодексу. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до вимог частин 11-13 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Судом встановлено, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «Харківенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Харківобленерго» про стягнення заборгованості за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалою цього ж суду від 07 жовтня 2024 року справу передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст.177 ЦПК України. В ухвалі зазначено, що позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 211,20грн. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року позовну заяву було залишено без розгляду, з посиланням на те, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, який укладений між сторонами по справі. Позивач за цим договором є виробником цієї енергії, а не споживачем. Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №638/6060/18 йдеться про необхідність суду з`ясувати, чи пов`язаний позов з порушенням прав позивача саме як споживача. Відповідно до ст. 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Предметом спору у позовній заяві є стягнення заборгованості за електричну енергію вироблену за «зеленим» відповідно до договору про купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» від 03 червня 2024 року №180000091627 в розмірі 3 092,88грн., а також моральної шкоди в розмірі 1 200грн. Однак, у позовній заяві позивачем не зазначено яким чином порушуються його права, як споживача відповідно до договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, зміст позовних вимог та обставини пред`явлення позову не обґрунтовано нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Варте уваги й те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, відповідно до якого позивач зобов`язується продавати, а відповідач купувати електроенергію за «зеленим» тарифом. Згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», на який посилається позивач у своїй заяві, поняття «споживач», «активний споживач», «малий непобутовий споживач», «непобутовий споживач», «побутовий споживач» не є тотожними і мають різне правове значення (п. 32, п. 42, п. 47, п. 62, п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону). Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач здійснює генерацію електричної енергії з альтернативних джерел енергії та/або зберігає електричну енергію і продає надлишок електричної енергії відповідачу. У відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» відносини між активними споживачами та третіми особами, регулюються відповідно до договору, укладеного між ними та цивільним законодавством. Таким чином, позивач є споживачем електричної енергії і активним споживачем за договором купівлі-продажу електроенергії, однак в процесі продажу надлишку виробленої електричної енергії не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з дотриманням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина