Постанова Кропивницький апеляційний суд № 401/2276/23

ПОСТАНОВА Іменем України 26 лютого 2025 року м. Кропивницький справа № 401/2276/23 провадження № 22-ц/4809/354/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковський О. Л., Чельник О. І., за участю секретаря судового засідання Гончар О. В., учасники справи: позивач приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірина Вікторівна, які діє в інтересах ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє представник адвокат Федик Остап Романович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Мельничик Ю. С.) від 30.10.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 27.06.2023 приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірина Вікторівна, діючи в інтересах стягувача у виконавчому провадженні № 71264828 - ОСОБА_1 , звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимагаючи визнання недійсним договору дарування квартири від 02.11.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М., зареєстрований в реєстрі за № 2588, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (номер відомостей про речове право: 44800893). Позов обґрунтовано тим, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.10.2021 у справі № 524/9926/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: 16.10.2021 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу автомобіля TOYOTA RAV-4, який належить ОСОБА_1 . 29.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової і моральної шкоди. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.09.2022 у справі № 524/10199/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 509 239,03 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн, витрати на о проведення автотоварознавчої експертизи 2500 грн, вартості витрат на професійну правничу допомогу 5000 грн, витрати зі сплати судового збору - 5417,40 грн. У приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич І. В. на виконанні перебуває виконавче провадження № 71264828, відкрите постановою від 13.03.2023, з примусового виконання виконавчого листа № 524/10199/21, виданого 03.03.2023 Автозаводським районним судом м. Кременчука на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.09.2022 у справі № 524/10199/21, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат на загальну суму 519 769,59 грн. Під час перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 виконавець встановив, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Також було встановлено, що 02.11.2021 ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 02.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М., який зареєстрований за реєстр. № 2588, здійснив відчуження вказаної квартири своїй дружині ОСОБА_3 . На підставі договору дарування та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 61314553 приватний нотаріус Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М. зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру. ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 , а їх шлюб зареєстровано саме 02.11.2021, в день укладення оспорюваного договору дарування. Іншого майна, на яке можна звернути стягнення для виконання рішення суду, боржник не має. Звернення стягнення на заробітну плату боржника забезпечує стягнення щомісячно лише 1841,84 грн. За таких умов рішення суду може бути виконано не раніше ніж за 23 роки. На думку виконавця, після визнання судом ОСОБА_2 винним у вчиненні ДТП та спричиненні ОСОБА_1 шкоди, передбачаючи настання для себе негативних наслідків, маючи намір на уникнення майнової відповідальності, діючи недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду інтересів кредитора ОСОБА_1 , безоплатно відчужив єдине свої майно - квартиру дружині ОСОБА_2 . 2.Короткий зміст рішення суду Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 30.10.2024 позов задовольнив. Визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 02.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М., зареєстрований в реєстрі за № 2588. Суд також стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірини Вікторівни по 2013 грн судового збору, з кожного. Суд мотивував свої рішення тим, що на момент надання дарування ОСОБА_4 своїй дружині квартири він був обізнаний про факт наявності невиплаченої ним матеріальної шкоди та про ініціювання кредитором ОСОБА_1 позову про стягнення шкоди, а тому міг передбачати негативні для себе наслідки задоволення цих позовних вимог. Оспорюваний правочин був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 , тобто всупереч інтересам позивача, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє представник адвокат Федик Остап Романович, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.10.2024, просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні пред`явленого до них позову. В апеляційній скарзі вказано, що воно оскаржується відповідачами у зв`язку з його необґрунтованістю, порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так хронологія подій у цій справі вказує на те, що станом на дату укладення між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шлюбу, а також оспорюваного договору дарування квартири, тобто станом на 02.11.2021, не існувало такого, що набрало законної сили судового рішення, яке б встановило вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП й заподіянні шкоди ОСОБА_1 . На вказану дату він не був притягнутий до жодного із видів юридичної відповідальності. Саме по собі притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення не означає автоматичного настання цивільно-правової відповідальності перед ОСОБА_1 без відповідного судового рішення. До того ж станом на час настання ДТП цивільно-правовова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована, а тому він покладався, що всі можливі збитки потерпілої особи будуть відшкодовані страховиком. Оскільки обов`язок відшкодувати завдану позивачці майнову та матеріальну шкоду в ОСОБА_2 настав з 23.11.2023 (дата набрання законної сили рішення суду у справі № 524/10199/21), то станом на дату укладення оспорюваного договору дарування квартири (02.11.2021) відповідач не мав підстав вважати, що в нього є невиконані грошові зобов`язання, а тому й наміру уникнути майнової відповідальності перед ОСОБА_1 у нього теж не було. Укладення ОСОБА_2 договору дарування у день реєстрації їх з ОСОБА_3 шлюбу було його шлюбним дарунком. З огляду на таке, апелянти вважають безпідставним висновки місцевого суду про фраудаторність оспорюваного правочину та його недійсність (т. 2, а . с. 24 31). 4.Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу 4.1.У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 заперечила проти вимог і доводів апелянтів. Зокрема, вказується, що суд правильно встановив обставини, які мають значення для справи, та вирішив спір відповідно до закону й практики його застосування, яка наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 та інших рішеннях Верховного Суду (т. 2, а. с. 75 81). 4.2.У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірина Вікторівна заперечила проти вимог і доводів апелянтів, підтримавши висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні. Зокрема, вказується, що деліктне зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 виникло в момент завдання шкоди, тобто 16.10.2021, а не пізніше із судового рішення, й існувало (не припинилося) на час укладення оспорюваного договору дарування квартири. До того ж станом на час укладення договору дарування квартири розмір завданої ОСОБА_1 майнової шкоди (639 239,03 грн) вже був визначений автотоварознавчим дослідженням. ОСОБА_2 колишній співробітник Національної поліції України, який був обізнаний про наслідки для винуватців ДТП й передбачав їх настання для нього, а тому намагався уникнути цивільно-правової відповідальності за скоєне ним правопорушення шляхом дарунку квартиру своїй дружині (т. 2, а. с. 87 89). 5.Короткий зміст позицій учасників справи у судовому засіданні 26.02.2025 Відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 особисто в судове засідання не з`явилися, а їх представник адвокат Федик Остап Романович, який брав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримав апеляційну скаргу, надав суду усні пояснення щодо основних аргументів скарги. Позивачка у справі ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 2, а. с. 109). Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірина Вікторівна повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але всудове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 2, а. с. 121). 6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. 7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: 16.10.2021 близько 19:05 у м. Кременчук Полтавської області на нерегульованому перехресті вул. Троїцька та вул. 29 Вересня водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «RENAULT MEGANE SCENIC» р.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1, не надав переваги в русі, здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOTA RAV-4» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водій ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП (постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.10.2021 у справі № 524/9926/21, яка набрала законної сили 08.11.2021). Згідно з експертним висновком автотоварознавчого дослідження № 212 від 18.10.2021, складеного судовим експертом Сумцовим С. С., вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «TOYOTA RAV-4 Hybrid» р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яке сталось 16.10.2021, з урахуванням втрати товарної вартості (49 332,75 грн) складає 639 239,03 грн. 29.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП (провадження у справі № 524/10199/21 відкрито ухвалою суду від 29.11.2021). 02.11.2021 Світловодським відділом РАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано шлюб ОСОБА_2 й ОСОБА_6 . 02.11.2021 ОСОБА_2 на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М., зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстр. № 2588, здійснив відчуження належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2360727235109) на користь ОСОБА_3 (обдарована). На підставі договору дарування від 02.11.2021 № 2588 та згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 61314553 приватний нотаріус Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Бабенко В. М. зареєстрував у Державнлому реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 44800893). Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.09.2022 року у справі № 524/10199/21, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2023, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 509 239,03 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000,00 грн, відшкодування витрат на оплату висновку експерта за проведення автотоварознавчої експертизи - 2 500,00 грн, вартості витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору - 5 417,40 грн. Вказаним рішенням було встановлено, що власником автомобілем марки «Toyota RAV-4 Hybrid» р.н. НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень у ДТП, яка сталася 16.10.2021 у м. Кременчук Полтавської області на нерегульованому перехресті вул. Троїцька та вул. 29 Вересня під час зіткнення з автомобілем «RENAULT MEGANE SCENIC» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 . 03.03.2023 Автозаводський районний суд м. Кременчука видав виконавчий лист у справі № 524/10199/199, який в подальшому стягувач пред`явив до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірині Вікторівні. У приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірини Вікторівни перебуває на виконанні відкрите виконавче провадження № 71264828 з виконання виконавчого листа у справі № 524/10199/199 про стягнення відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 509 239,03 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000,00 грн, відшкодування витрат на оплату висновку експерта за проведення автотоварознавчої експертизи - 2 500,00 грн, вартості витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору - 5 417,40 грн, а всього 519 769,59 грн, у якому ОСОБА_2 є боржником, а ОСОБА_1 - стягувачем. Рішення суду не виконане, у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, на яке може бути накладене стягнення. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Норми права та їх джерела Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До основоположних засад цивільного законодавства, передбачених ст.. 3 ЦК України, належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу). Згідно з ч. ч. 1, 3, ст. 13 ЦК України Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1, п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; […] 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ст. 202 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції У справі, яка переглядається в апеляційному порядку приватний виконавець округу Кіровоградської області Роткевич Ірина Вікторівна, діючи на підставі ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України, звернулася до суду за захистом інтересів стягувача у виконавчому провадженні № 71264828 - ОСОБА_1 на належне виконання остаточного рішення суду у справі № 524/10199/21, яким з боржника у деліктному зобов`язанні ОСОБА_2 на її користь стягнуто грошову компенсацію за завдану майнову і моральну шкоду та судові витрати. Згідно з позовом інтереси стягувача порушені внаслідок недобросовісної поведінки боржника ОСОБА_2 , який безоплатно відчужив єдине своє майно, на яке можливо було звернути стягнення, що істотно утруднює виконання рішення. Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо. Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи». У постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 522/2736/16-ц зроблено висновок: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення, судове рішення стосується прав та/або інтересів особи на користь якої постановлено таке судове рішення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України». Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). У зв`язку із цим суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту інтересу кредитора у деліктному правовідношенні, підтвердженому рішенням суду, яке не виконане, є відновлення становища майнового боржника, яке існувало до порушення інтересу кредитора (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України), тобто повернення відповідного майна боржнику. У постанові Верховного від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 зроблено висновок: «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)». У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16 зроблено висновок: «Застосування конструкції «фраудаторність» при односторонньому правочині має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, які дають змогу кваліфікувати односторонній правочин як такий, що вчинений на шкоду кредиторові. До таких обставин, зокрема, належить те, що внаслідок вчинення одностороннього правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна». Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у ч. 3 ст. 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною). Таким чином, укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Правопорядок не може залишати поза реакцією дії особи (осіб), які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, а тому допускається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою (наприклад, кредитором у зобов`язанні), правове значення має встановлення впливу наслідку вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи, пов`язаних із вчиненням оспорюваного правочину. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього грошового зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та від 28.11.2019 № 910/8357/18 сформульовано висновок про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Суд першої інстанції, дослідивши надані учасниками справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зробив обґрунтовані висновки: -безоплатне відчуження ОСОБА_2 житлового будинку своїй дружині ОСОБА_3 мало місце через декілька днів після ДТП, внаслідок якої завдано істотної майнової та моральної шкоди ОСОБА_1 ; -ОСОБА_2 усвідомлював та визнавав свою вину у заподіяні шкоди ОСОБА_1 , зокрема визнав свою вину під час розгляду 27.10.2021 Автозаводським районного суду м. Кременчука Полтавської області справі № 524/9926/21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, розумів настання для нього негативних цивільно-правових наслідків вчинення правопорушення; -подарована ОСОБА_2 квартира була єдиним його активом, за рахунок звернення на який могло бути своєчасно виконане рішення суду від 15.09.2022 року у справі № 524/10199/21(примусове виконання обов`язку боржника ОСОБА_2 ) про грошове відшкодування завданої ним ОСОБА_1 шкоди в сумі 519 769,59 грн; -вчинений боржником ОСОБА_2 односторонній безоплатний правочин зменшив його активи та негативно вплинув на платоспроможність й здатність виконання ним зобов`язання з відшкодування шкоди, зокрема своєчасного і повного примусового виконання рішення суду, а тому він діяв очевидно недобросовісно та зловживав своїм правом розпоряджатися своєю власністю на шкоду правам інтересами кредитора ОСОБА_1 , маючи на меті недопущення звернення стягнення на його майно. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004). За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору дарування квартири від 02.11.2021 недійсним, як вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), є правильним. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання місцевим судом належної оцінки правовій природі спірних правочинів, внаслідок чого зроблено хибний висновок про фраудаторність договору дарування спростовуються обставинами цієї справи та змістом оскаржуваного рішення суду. Зокрема, доводи апелянта, що станом на 02.11.2021 не існувало такого, що набрало законної сили судового рішення, яке б встановило вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП й обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду ОСОБА_1 , а відповідний обов`язок у нього перед потерпілою виник лише 23.11.2023, з дати набрання законної сили рішення суду у справі № 524/10199/21, не заслуговує на увагу. За змістом ст. ст. 11, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України підставою виникнення в особи, яка завдала шкоди, обов`язку її відшкодувати є факт заподіяння такої шкоди, а не факт набрання законної сили рішення суду про стягнення відшкодування. Рішення суду лише підтверджує наявність такого обов`язку у відповідача. Тому, враховуючи, що ДТП сталася 16.10.2021, а договір дарування квартири був укладений 02.11.2021, ОСОБА_2 , який до цього 08.11.2021 визнав свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знав про свій обов`язок відшкодувати завдану ним майнову та моральну шкоду, окрема в грошовій формі. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі № 712/13738/17. Наявність у нього на час настання ДТП (страхового випадку) чинного договору страхування цивільно-правовова відповідальність також не може свідчити про повне звільнення його від такої відповідальності з огляду на обмеженість розміру обов`язку страховика з виплати страхового відшкодування та розміру завданої шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що у справі, що переглядається, судом першої інстанції було надано сторонам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. 10.Про судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника, а новий розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє представник адвокат Федик Остап Романович, залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.10.2024 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 02.04.2025. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: О. Л. Дуковський О. І. Чельник