Постанова 4854 № 420/28613/24
від 01.04.2025 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28613/24 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусик А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі № 420/28613/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправними та скасувати Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, починаючи з 01.03.2024 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6294 грн, встановленому Розпорядженням цього пенсійного органу від 08.05.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у найближчий виплатний період, після набуття законної сили рішення суду по цієї справі, виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2024, різницю між фактично отриманою пенсією та її розміром, встановленим Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.05.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розпорядженням від 28.05.2024 відповідач протиправно виключив зі страхового стажу позивача період роботи в AT «Промтовари- експорт - імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998, а також неправомірно визначив час навчання в стаціонарі Одеського інституту народного господарства з 01.09.1983-27.06.1987, замість дати зарахування до числа студентів 1 курсу - 23.08.1982, що підтверджується записами належним чином оформленої трудової книжки. Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що за результатами додаткової перевірки наявних в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 документів встановлено, що до страхового стажу неправомірно було зараховано період роботи з 01.08.1995 по 09.01.1998, який не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, чим порушено пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №
58. Згідно трудової книжки від 01.03.1979 НОМЕР_1 зазначений запис завірено печаткою для договорів. Також відповідач зазначив, що період навчання ОСОБА_1 в Одеському інституті народного господарства з 01.09.1983 по 27.06.1987 правомірно зарахований до страхового стажу на підставі диплому від 27.06.1987. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.12.2024 у справі №420/28613/24 адміністративний позовом ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982 по 27.06.1987 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління пенсійного фонду в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3 633 гривні 60 копійок. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно прийняло рішення про відмову у призначені пенсії, оскільки позивачем не були надані уточнюючі довідки, а трудова книжка мала виправлення, які не дозволяють зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 у березні 2024 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, до якої було додано копії наступних документів: трудової книжки НОМЕР_2 (дата заповнення 01.03.1979) , довідки ПрАТ «Одеський завод поршневих кілець» (надалі -ОЗПК) №101/03 від 25.12.2023 про нарахування зарплати, з якої сплачено страхові внески, диплому про вищу освіту НОМЕР_3 від 27.06.1987 тощо. Пенсію обчислено при страховому стажі 39 років 3 місяці (враховано по 31.12.2023), середньомісячній заробітній платі 15968,51 грн (коефіцієнт заробітку 1,17767 х 13559,41 грн- середня заробітна плата за 2021-2023 роки), визначеній за періоди з 01.08.1990 по 31.07.1995 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2023 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 27.03.2024 становив 6362,08 грн, де розмір пенсії за віком - 6267,64 грн; доплата за 4 роки понаднормативного стажу - 94,44 грн. Після надходження сплати страхових внесків за період роботи з 01.01.2024 по 29.02.2024 рішенням від 08.05.2024 пенсію Позивачу перераховано при страховому стажі 39 років 5 місяців (враховано по 29.02.2024), середньомісячній заробітній платі 15968,51 грн, визначеній за періоди з 01.08.1990 по 31.07.1995 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 29.02.2024 за даними персоніфікованого обліку та її розмір з 01.03.2024 становить 6451,69 грн, де розмір пенсії за віком - 6294,31 грн; доплата за 4 роки понаднормативного стажу - 94,44 грн; підвищення згідно ч. 1 ст. 29 Закону - 62,94 грн. До Головних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій області та в м. Києві направлено лист від 01.05.2024 щодо правильності розрахунку страхового стажу. За результатами додаткової перевірки наявних в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 документів встановлено, що до страхового стажу неправомірно було зараховано період роботи з 01.08.1995 по 09.01.1998, який не завірений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, чим порушено пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №
58. Згідно трудової книжки від 01.03.1979 НОМЕР_1 зазначений запис завірено печаткою для договорів. 28.05.2024 на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.05.2024 № 0800-0302-9/44252 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 9 днів (стаж враховано по 29.02.2024), середньомісячної заробітної плати 15914.41 (коефіцієнт заробітної плати - 1,17368), визначеної за період з 01.08.1990 по 31.07.1995 та з 01.07.2000 по 29.02.2024. Розмір пенсії з 01.03.2024 склав 5957,48 грн. При цьому із здійсненого відповідачем розрахунку вбачається, що останнім було вилучено із страхового стажу позивача частину періоду навчання в Одеському інституті народного господарства з 23.08.1982 та період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998. Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України. Окрім того суд вказав, що обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV. За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV). Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637. Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В контексті обставин цієї справи та доводів пенсійного органу покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивача . Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), відповідач переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. Фактично, орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди. Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 щодо зменшення стажу та розміру пенсії ОСОБА_1 і як наслідок, зобов`язання Головного управління пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) період роботи в АТ «Промтовари-експорт-імпорт л.т.д» з 01.08.1995 по 09.01.1998 та період навчання в стаціонарі Одеського Інституту народного господарства починаючи з 23.08.1982 по 27.06.1987 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 . Доводи апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315,316, 321, 322, 325 КАС України,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі № 420/28613/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик