Постанова 4854 № 400/5735/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5735/24 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В., повний текст судового рішення складено 31.01.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2024 року №630, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування Наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про оголошення результатів службового розслідування та покарання винних» від 19.04.2024 року №630 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 повернути незаконно утримані кошти та щомісячну премію в повному обсязі за квітень 2024 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.7.2, п.7.3 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2024 року №630 «Про оголошення результатів службового розслідування та покарання винних» про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 20 січня 2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом проголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини судового рішення) по справі №400/5735/24 (т.2 а.с.57-58). 30 січня 2025 року судом першої інстанції виготовлений повний текст рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по зазначеній справі (т.2 а.с.73-87). 24.01.2025 року представник позивача - адвокат Бочак Н.І. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн., а також витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в сумі 4 800 грн., на підтвердження яких долучено квитки. Зазначена заява зареєстрована в Миколаївському окружному адміністративному суді 27.01.2025 року (т.2 а.с.61). Відповідач відзиву на заяву не подавав. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року заяву представника позивача адвоката Бочак Н.І. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат залишено без розгляду. Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати вищезазначену ухвалу суду від 31.01.2025 року у справі №400/5735/24 про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат; ухвалити нове судове рішення про розподіл понесених ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу та витрати, що пов`язані із прибуттям до суду в сумі 4 800 грн. 18.03.2025 року (вхід.№14552/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Військової частини НОМЕР_1 Новорічного Юрія Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №400/5735/24 - без змін. Відповідно до вимог ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню з таких підстав. Приймаючи ухвалу про залишення заяви представника позивача адвоката Бочак Н.І про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що доказів про розмір понесених позивачем судових витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачам та /або його представником до суду надано не було. Окрім того, як зазначив суд першої інстанції, до закінчення судових дебатів позивач та/або його представник не зробили в суді відповідної заяви про намір надання доказів про понесенні судові витрати після ухвалення рішення суду протягом п`яти днів. Заява про ухвалення додаткового судкового рішення надійшла до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» 27.01.2025 року, тобто поза межами строків, що визначений ч.7 ст.139 КАС України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з вимогами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За правилами ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з вимогами п.3 ч.1, ч.4 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. У постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №640/6209/19 щодо застосування статті 252 КАС України сформульовано правовий висновок, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Стосовно твердження суду першої інстанції про те, що заява про ухвалення додаткового судового рішення надійшла до суду 27.01.2025 року, тобто поза межами строків, що визначені ч.7 ст.139 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Так, заяву про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат з доказами сплачених (понесених) ОСОБА_1 судових витрат у зв`язку з розглядом справи представником позивача було подано до Миколаївського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» 24.01.2025 року о 16:50 год, про що свідчить карта руху заяви. Вказану заяву зареєстровано в суді 27.01.2025 року об 11:02 год. У вказаній заяві представник позивача зазначила, що у позові було заявлено, що докази розміру витрат, які ОСОБА_1 сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані відповідно до приписів ч.7 ст.139 КАС України до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За приписами ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до вимог ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч.ч.1,6,8,9 ст.120 КАС України). Рішення Миколаївського окружного суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено 20.01.2025 року. Отже, перебіг п`ятиденного строку встановленого ч.7 ст.139 КАС України, в силу вимог ч.1 ст.120 КАСУ, почався з 21.01.2025 року. Останній день строку припав на вихідний день - 25.01.2025 року. З урахування приписів ч.6 ст.120 КАС України, останнім днем строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення з доказами сплачених (понесених) судових витрат є перший після вихідного дня робочий день, тобто 27.01.2025 року. Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що представником позивача було вчасно подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду з доказами судових витрат, що були сплачені (понесені) ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи (24.01.2025 року), з дотриманням строку визначеного ч.7 ст.139 КАСУ. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що до закінчення судових дебатів представником позивача не зроблено в суді відповідної заяви про намір надання доказів про понесені судові витрати після ухвалення рішення суду протягом п`яти днів,колегія суддів зазначає наступне. У позові позивач просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь понесені ним у зв`язку з розглядом справи судові витати, попередній орієнтований розмір яких складається зі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. При цьому, в позові зазначено, що докази розміру витрат, які ОСОБА_1 сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані відповідно до приписів ч.7 ст.139 КАС України до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (передостанній та останній абзаци позову). Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Прийменник «до» визначає кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, в даному випадку кінцеву дату можливості заявлення про намір надання доказів, яке має відбутись до закінчення судових дебатів. Стадії адміністративного провадження - пред`явлення позову, відкриття провадження, підготовче провадження, розгляд справи по суті (відкриття розгляду справи по суті, з`ясування обставин справи та дослідження доказів, судові дебати, вихід суду для ухвалення рішення). Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою, а саме до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 року у справі №917/304/21). Отже, заявити про намір надання доказів розміру судових витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є можливим на будь-якій стадії адміністративного провадження, які передують стадії «судові дебати» та до закінчення цієї стадії. Таким чином, на переконання колегії суддів, представником позивача було дотримано вимоги приписів ч.7 ст.139 КАС України та заявлено на стадії пред`явлення позову про намір надання доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Стосовно посилання суду першої інстанції на ч.3 ст.143 КАС України, якою визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог,колегія суддів зазначає наступне. Суд не встановлював причин з яких докази не було подано до закінчення судових дебатів. Однак, з доданих до заяви доказів вбачається, що надати їх до закінчення судових дебатів не було можливим. Так, докази витрат, що пов`язані із прибуттям до суду ОСОБА_1 та адвоката (повернення після прийняття участі в підготовчому та судовому засіданні, яке відбулось 20.01.2025 року, до місця проживання) вже отримані після закінчення судових дебатів (згідно протоколу судового засідання №3909521 судове засідання завершено об 11:28 год.), а час відправки автобусу у квитках - 15:00 год. Також, кошти залишкової суми витрат на правничу допомогу з розмірі 10 000 грн. сплачені 23.01.2025 року, тобто після закінчення судових дебатів. Отже, частина доказів, понесених ОСОБА_1 судових витрат була отримана після ухвалення 20.01.2025 року судового рішення. Як вже зазначалось вище, у позові, тобто на стадії пред`явлення позову, а отже до закінчення судових дебатів, представник позивача заявляла про намір надання доказів розміру понесених судових витрат - або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За приписами ч.ч.4,5 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ураховуючи те, що до закінчення судових дебатів не було можливим надати всі докази на підтвердження понесених судових витрат, керуючись приписами ст.90 КАСУ, для забезпечення можливості оцінки достатності і взаємного зв`язку доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат, всі докази розміру понесених судових витрат подавались разом у строк протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Колегія суддів зазначає, що заяву про надання доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення мною було зроблено до закінчення судових дебатів, а докази на підтвердження розміру понесених судових витрат були подані до суду разом зі заявою про ухвалення додаткового рішення 24.01.2025 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (20.01.2025 року). Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. та витрати, що пов`язані із прибуттям до суду в сумі 4 800 грн. Колегія суддів зазначає, що приписи ч.3 ст.134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з вимогами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При цьому, згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надано суду такі письмові докази: копія Договору про надання професійної правничої допомоги №14 від 09.05.2024 року; копія Додатку до Договору про надання професійної правничої допомоги №14 від 09.05.2024 року; копію Акту виконаних робіт; копії квитанцій №99 від 23.01.2025 року про сплату грошових коштів в сумі 10 000 грн., №0.0.3694471866.1 від 10.06.2024 року про сплату грошових коштів в сумі 5 000 грн. На підтвердження витрат, що пов`язані із прибуттям до суду представником позивача надано квітки в кількості 12 шт. на загальну суму 4 800 грн. (т.2 а.с. 69-71). Відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, є обов`язковою передумовою для оцінки заявленої позивачем суми відшкодування на відповідність вимогам ч.5 ст.134 КАС України. Такий висновок відповідає практиці застосування ст.134 КАС України Верховним Судом, що викладена, зокрема й у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №640/1037/21. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти співмірності витрат на професійну правничу допомогу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №400/5735/24 - без змін. Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, колегія суддів зазначає, що підготовка та подання позову, аналіз чинного законодавства України, судової практики, побудова стратегії захисту прав Клієнта, консультування Клієнта щодо змісту та аргументів відповідача не вимагала великого обсягу аналітичної роботи. Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Разом з тим, наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (15 000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат. Таким чином, колегія суддів вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. В обсязі встановлених обставин, а також з урахуванням заперечень сторони відповідача щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. та витрат, що пов`язані із прибуттям до суду позивача та його представника в сумі 4 800 грн., колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4 000 грн. та витрат, що пов`язані із прибуттям до суду позивача та його представника в сумі 4 800 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності». Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17. Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 31 січня 2025 року та є підставою для її скасування в частині вирішення питання щодо судових витрат і постановлення нового судового рішення з цього питання. Згідно з вимогами п.2 ч 1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали першої інстанції та ухвалення додаткового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - скасувати. Ухвалити додаткове рішення, яким заяву про відшкодування судових витрат задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. та витрати, що пов`язані із прибуттям до суду позивача та його представника ОСОБА_2 в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко