Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 545/4719/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 р.Справа № 545/4719/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 06.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Савченко Л.І., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі №545/4719/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати неправомірними дії поліцейського 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого сержанта поліції Одринської Мар`яни Михайлівни, скасувати постанову серії ЕНА № 2312395 від 04.06.2024 року винесену поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції Одринською Мар`яною Михайлівною по накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення згідно ч. 4 ст. 122 КУпАП у розмірі 1700 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06.01.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06.01.2025 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.49» « початок населеного пункту» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зону дії дорожнього знаку «5.49» «Початок населеного пункту» вважаю, що зібрані докази не підтверджують обставини стосовно руху транспортного засобу під моїм керуванням, саме в зоні дії дорожнього знаку Початок населеного пункту(5.49). Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Одночасно відповідач подав до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності його представника. Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 04 червня 2024 року о 12.01 год. поліцейським 2 взводу, 3 роти, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшим сержантом Одринською М.М. ухвалено постанову про те, що ОСОБА_1 04.06.2024 року об 11:54:00 в с. Супрунівка, вулиця Київська, 4В, водій керуючи ТЗ RENAULT DUSTER рухався зі швидкістю 130 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 80 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TRUCAM LTI 20/20 ТС 008425, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України. Відповідно постановою серії ЕНА № 2312395 від 04.06.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306. Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення. Відповідачем надано фотофайл, яким зафіксовано автомобіль марки «Рено» р/н НОМЕР_1 в момент вимірювання швидкості з приладу TRUCAM, на якому вказано зазначені точні координати транспортного засобу в момент фіксації порушення (ШИРОТА 49 34'13.51" ДОВГОТА N 34 26'24.51"E) (а.с. 42). Також, долученою картою місцевості з онлайн сервісу Googl Maps підтверджено співпадіння координат розташування вимірювача швидкості TruCam у межах с. Супрунівка (а.с. 43), що підтверджує факт того, що позивач в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 130 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 80 км/год, що було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam. Водночас, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові зазначено, що до неї додаються фото та відео з трукам та відео з боді камери 470710. Також, до постанови у справі про адміністративне правопорушення додається фото та відео із приладу TruCAM, на якому зафіксовано автомобіль, швидкість із якою він рухається, а також дату, час, місце вчинення правопорушення. Посилання на дані докази містяться у відповідній графі бланку постанови, відтак вони є достатніми та допустимим для встановлення факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 130 км/год у межах населенного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Доводи апелянта, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини щодо розміщення на вказаному відрізку дороги технічних приладів або технічних засобів щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі, і швидкісного режиму в межах знаків 5.49, 5.53, 5.50, 5.54, спростовуються наданою відповідачем до відзиву додано копію відповіді заступника начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області А. Мягкохліб на запит заступника начальника Управління патрульної поліції в Полтавській області, з якої вбачається, що на автодорозі державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка пролягає через с. Супрунівка перевірено наявність та фактичне розміщення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту", 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту", а також 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" (а.с.49). Дорожній Знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Тобто на відрізку автодороги, де рухався позивач встановлено знак, який інформує про можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на відсутність факту порушення ним вимог 12.4 ПДР України та наявності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення спростовується наданим відповідачем доказами, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що обставини, викладені у постанові, дійсно відбувались 04.06.2024 року. Крім того, відеозапис містить підтвердження факту того, що лазерний прилад для вимірювання швидкості на момент фіксування правопорушення знаходився в руках у працівника патрульної поліції, і що результат його вимірювання було представлено позивачу. Інших належних доказів, окрім тверджень, позивача стосовно відсутності знаків 5.49, 5.53, 5.50, 5.54, 5.76 де зупинено його транспортний засіб, судом не встановлено. Отже, твердження апелянта щодо відсутності доказів, що підтверджують відповідність встановлення вищевказаних дорожніх знаків на відрізку дороги де зупинено транспортний засіб позивача, спростовуються наданими відповідачем до суду письмовими доказами. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2312395 від 04.06.2024 є правомірною, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 06.01.2025 по справі № 545/4719/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 02.04.2025 року