Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11292/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11292/23 пров. № А/857/17576/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року , прийняте суддею Поліщук О.В. у місті Рівне, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач) про визнання протиправною відмову у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки; зобов`язання призначити та виплатити з 21 березня 2023 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, виходячи із заробітної плати за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 та із застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 в позові відмовлено. Суд зазначив, що у даному випадку має місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, тому показник середньої заробітної плати у разі переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22, від 18.05.2023 у справі № 560/19830/21, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що після ухвалення судом 06.06.2024 оскарженого рішення, Верховний Суд прийняв нову постанову від 10 червня 2024 у справі №460/51067/22, в якій детально проаналізував положення чинного законодавства у спірних правовідносинах, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування положень Закону на користь пенсіонерів, а не Пенсійного органу. Звертає увагу на те, що судом було встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із врахуванням такої розрахункової величини як «середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески» позивач звернулася вперше у 2023. За таких обставин, суд дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки позивач пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV ніколи не отримувала, а для обчислення її пенсії така розрахункова величина як показник середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки ніколи як не застосовувалась, так і на даний час не враховується (оскільки береться виключно заробітна плата державного службовця). Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 15.04.2011 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 21.03.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перевести її на пенсію за віком згідно з Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за останні три роки, а саме 2020-2022 роки, як особі, яка вперше звернулася за призначенням вказаного виду пенсії. Листом від 20.04.2023 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про те, що переведення на пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV в автоматичному режимі з 01.03.2023 не проводилося, оскільки за матеріалами пенсійної справи розмір пенсійної виплати у такому випадку зменшиться. Крім того, зауважив, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується виключно при призначенні пенсії, що встановлено частиною другою статті 40 Закону №1058-IV. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011- страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV . У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Як було зазначено вище, ОСОБА_1 з 15.04.2011 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу». Пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. 21.03.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перевести її на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто позивачку переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів дійшла висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21, від 18.05.2023 у справі № 560/19830/21 та від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22, від 03.02.2025 у справі № 240/33245/23. Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки та зобов`язання відповідача призначити та виплатити з 21 березня 2023 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, виходячи із заробітної плати за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 та із застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV слід відмовити. Доводи апелянта, щодо застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/51067/22, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки відповідно до висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду №755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 460/11292/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар