Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4505/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4505/24 пров. № А/857/32394/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Затолочного В.С., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/4505/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, суддя у І інстанції Плеханова З.Б., час винесення ухвали не зазначено, місце винесення ухвали м. Ужгород, дата складання повного тексту ухвали не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2024 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, у тому числі, що підлягали до виплати при звільненні з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), із застосуванням при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2024 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, у тому числі, що підлягали до виплати при звільненні з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 - 2481 гривня, на 01.01.2023 -2684 гривні, на 01.01.2024 - 3028 гривень), але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню, згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції, чинній з 29.01.2020 року. - визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року та відповідних тарифних коефіцієнтів. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку станом на 01.01.2022 року. 01.01.2023 року, 01.01.2024 року про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, що стосуються оскарження протиправності дій відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) у період з 20.07.2022 по 04.04.2024 року виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, та зобов`язання провести відповідний перерахунок - залишено без руху. Вказаною ухвалою суд зобов`язує надати позивача заяву, з якою він звертався до відповідача щодо видачі довідки ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку станом на 01.01.2022 року. 01.01.2023 року, 01.01.2024 року про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та відповідь на неї. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, що стосуються оскарження протиправності дій відповідача щодо: обчислення та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) у період з 20.07.2022 по 04.04.2024 року виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, та зобов`язання провести відповідний перерахунок; обчислення та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) у період з 20.07.2022 по 04.04.2024 року виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, та зобов`язання провести відповідний перерахунок; щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.201 8 року та відповідних тарифних коефіцієнтів; щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку станом на 01.01.2022 року. 01.01.2023 року, 01.01.2024 року про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку залишено без розгляду. Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики чи інше. Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №260/4505/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду першої інстанції вмотивованою, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/4505/24 залишити без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, суд вважав за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень частини другої статті 312 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків ( ч. 14 цієї ж статті) . Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду ( ч. 15 цієї ж статті). При цьому, ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поваж За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як передбачає частина четверта статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Як вже зазначалось, частина третя статті 122 КАС передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп і від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправних, на думку позивача, дій суб`єкта владних повноважень щодо невиплати йому грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.02.2022 року по 04.04.2024 року у встановленому законодавством розмірі. Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом (за спірний період, що виник після 19 липня 2022 року), у спорах, пов`язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк. Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції даний факт подання адміністративного позову з пропуском строку на звернення до суду був встановлений після відкриття провадження у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до положень ч. 13 ст. 171 КАС України, залишив адміністративний позов без руху та надав строк для усунення недоліків адміністративного позову, у тому числі подання до суду першої інстанції заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій слід було вказати поважні причини пропуску цього строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем 26 вересня 2024 року ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, що підтверджується даними наявного у справі повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий ідентифікатор 0600288691182). Проте, у встановлений судом строк позивачем не було надано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку та підтверджуючі докази, а також не надано витребовувані судом докази. Нормами ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду з огляду на те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав. Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/4505/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. С. Затолочний Т. В. Онишкевич