Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2495/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 березня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2495/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року в адміністративній справі №340/2495/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправною відмову та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , спеціальне звання «майор поліції» відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 21.08.2003 року по 30.04.2004 року; 30.04.2004 року по 05.10.2004 року; 05.10.2004 року по 15.12.2004 року; 15.12.2004 року по 01.12.2007 року; 01.12.2007 року по 21.07.2011 року - час проходження служби в підрозділах в підрозділах дільничних інспекторів міліції - у загальній кількості 03 роки 11 місяців 17 днів. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) та продовжує її в підрозділах Національної поліції України. Згідно довідки ГУНП в Кіровоградській області від 25.03.2024р. № 347/15-2024 станом на 27.02.2024р. календарна вислуга років позивача, з урахуванням проходження служби у ЗСУ, становить 22 роки 01 місяць 11 днів та у пільговому обчисленні, що підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії, становить 03 роки 11 місяців 17 днів (а.с.14-16). Представник позивача адвокат Мозжерін Ю.С. звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 01.04.2024р. вих.№04-01/01, у якому просив зарахувати позивачу вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформовану за періоди проходження служби в ОВС з 05.05.2003р. по 21.07.2011р. у загальній кількості 03 роки 11 місяців 17 днів в пільговому обчисленні шляхом внесення відповідних відомостей до наказу ГУНП в Кіровоградській області «по особовому складу» (а.с.17-18). У відповідь на запит відповідач листом від 08.04.2024р. повідомив, що зарахування пільгової вислуги років здійснюється при призначенні пенсії та згідно з діючим законодавством не зараховується до стажу служби в поліції (а.с.19-20). Не погодившись з цими рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII). Відповідно частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: - служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; - військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; - служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; - час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; - час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; - дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (частина третя статті 78 Закону №580-VIII). Частиною четвертою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до вимог статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон № 2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких є наявність певної вислуги років встановлені статтею 12 Закону №2262-ХІІ. Згідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ визначає види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Отже, Законом № 2262-ХІІ визначені умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17). При цьому, призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону № 2262-ХІІ пов`язане з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Так, зокрема у разі звільнення зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше особа набуває права на пенсію за Законом № 2262-ХІІ. Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 затверджено Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393), який проводиться з метою призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Також для призначення пенсій за вислугу років згідно до Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №

393. Отже, передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що Порядком № 393 прийнятим на виконання вимог саме Закону № 2262-ХІІ і його положеннями визначаються виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення. Положення ст.17 Закону № 2262-ХІІ застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Так, нормами статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Наведене вище свідчить про те, що Порядок № 393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років, передбачена статтею 12 Закону № 2262-ХІІ. Крім того, з часу затвердження Порядку № 393 (у 1992 році) пунктом 3 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Постановою КМУ від 16.02.2022 року № 119 до Порядку № 393 внесено зміни, якими, серед іншого, перший абзац пункту 3 Порядку № 393 викладено у наступній редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах...». Отже, цими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії. Позивач на момент звернення до суду з позовом проходив службу в Національній поліції України. Як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, а зі змісту адвокатського запиту вих.№04-01/01 від 01.04.2024 року видно, що представник позивача просив здійснити саме перерахунок і зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні (а.с.17-18). Так, у відповідь на такий запит відповідач повідомив, що зарахування пільгової вислуги років здійснюється при призначенні пенсії та згідно з діючим законодавством не зараховується до стажу служби в поліції (а.с.19-20). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи той факт, що позивач проходить службу в поліції, а також те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер. З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №340/2495/24 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №340/2495/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко