Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/5497/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/792/25 Справа № 216/5497/24 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Чухонцевої Д.В. на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови, 27.07.2024 р. о 23:04 год. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Демокріта, 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Logan д\н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер № 6820, результат склав 1,24 % проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Чухонцева Д.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки про наявність постанови вони дізнались лише 13 лютого 2025 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із постановою судді, оскільки її прийнято без з`ясування всіх обставин справи. Звертає увагу на порушення порядку огляду на стан сп`яніння. Вказує, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на огляд до медичного закладу. Наголошує, що долучений до протоколу відеозапис не є безперервним, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі. Зауважує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 та його захисник Чухонцева Д.В. про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились. Захисник Чухонцева Д.В. надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. За змістом п.2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 104860 від 28.07.2024 року, згідно якого 27.07.2024 р. о 23:04 год. в м. Кривий Ріг, вул. Демокріта, 7, водій ОСОБА_1 керував т/з Renault Logan д\н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом тесту газоаналізатора Drager Alkotest 6820, результат тесту позитивний складає 1,24 ‰, номер тесту 1468, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 1,24 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його особистим підписом. Роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest 6820 Drager», тест № 1468 від 27.07.2024 року, з якої вбачається, що 27.07.2024 року о 23:24 годині протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено 1,24 ‰. Роздруківка містить підпис ОСОБА_1 . Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Logan д\н НОМЕР_1 , виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, здійснення огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest Drager, зафіксовано результат 1,24 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Рапортом командира взводу, згідно якого 27.07.2024 року о 23:24 під час патрулювання згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб Renault Logan д\н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку. Огляд проведено за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, проба позитивна складає 1,24 ‰. З результатом водій згоден. Ознайомивши зі змістом ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено час та місце розгляду справи, а також відсторонено від керування транспортним засобом. Надані суду докази в їх сукупності є належними та достатніми доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та, на думку апеляційного суду, забезпечують такий рівень доказування, який не залишає розумних сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами. Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. З оглянутого судом відеозапису встановлено, що процедура проходження огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння була проведена відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015№ 1452/735. Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На долученому до протоколу відеозапису відображено факт зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, здійснення огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest Drager, зафіксовано результат 1,24 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився. Отже, вказаний відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду та працівниками поліції не було запропоновано останньому пройти огляд у медичному закладі на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються відеозаписом. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на огляд у медичному закладі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та не виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, спростовуються долученим до протоколу відеозаписом, та не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Чухонцевій Д.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді. Апеляційну скаргу захисника Чухонцевої Д.В. залишити без задоволення. Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя