Постанова Київський апеляційний суд № 761/14137/24

Єдиний унікальний номер справи № 761/14137/24 Провадження №22-ц/824/3046/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 березня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем укладено кредитний договір № 22035000111897, згідно якого банком надано грошові кошти (кредит) в сумі 126 291 грн. 92 коп. строком на 60 місяців з оплатою процентів в розмірі - 0,001 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56,0 % річних - за прострочену заборгованість; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: в розмірі 1,99 % від суми кредиту. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних платежів - обов`язкових платежів в сумі не менше 4 618,13 грн. АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 126 291 грн. 92 коп., встановленому договором, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 14.02.2019 року по 11.07.2023 року. 12.07.2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №12/07/23, строк дії якого закінчується 12 липня 2026 року. Згідно з витягом із Реєстром боржників до договору факторингу від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 126 750 грн. 48 коп. 06.03.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача за кредитним договором. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, в зв`язку з чим станом на 12.07.2023 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 124237 грн. 25 коп. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 14.02.2019 року в розмірі 126750 грн. 48 коп. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2019 року у розмірі 126750 грн. 48 коп.; стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 03 жовтня 2024 року відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» в повному обсязі. 30 грудня 2024 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків: При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що 14.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Відповідачем укладено Кредитний договір № 22035000111897, згідно з якого банком надано грошові кошти (кредит) в сумі 126 291,92 грн. строком на 60 місяців з оплатою процентів в розмірі - 0,001 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56,0 % річних - за прострочену заборгованість; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: в розмірі 1,99 % від суми кредиту. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних платежів - обов`язкових платежів в сумі не менше 4 618,13 грн (п.5 Паспорту споживчого кредиту). Дата та розмір обов`язкового платежу зазначається в графіку платежів, що викладені в розділі 4 Договору. До моменту підписання кредитного договору Відповідач ознайомився та погодився з умовами Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб (далі-УДБО), Тарифами Банку, Публічним договором (офертою) АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та іншою інформацією за відповідною Банківською послугою, що містяться в УДБО та оприлюднені на Офіційному сайті Банку та у Відділеннях Банку. Перед укладенням Договору Відповідач подав всі необхідні документи, а Банк на підставі таких документів провів ідентифікацію та верифікацію його особи, з`ясував розмір його доходів, соціальний стан та здійснив інші заходи з належної перевірки клієнта відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Банку. Після успішного проведення процедури перевірки Відповідача, в тому числі для цілей укладення з Клієнтом кредитного Договору про надання Банківської послуги, Клієнт підписав Заяву-згоду на обробку персональних даних та доступ до його кредитної історії, що знаходиться в кінці паспорта кредиту. Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у Відділенні Банку шляхом підписання з боку Клієнта власноручним підписом, а з боку Банку, відповідно до п.2.6.1. УДБО шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки Банку та підпису уповноваженої особи Банку, зокрема, з цим погодився Відповідач, відповідно до п.3.6.4.Кредитного договору. Відповідно до п.21.1. УДБО, підписанням Договору про надання Банківської послуги Клієнт підтвердив, що він: ознайомлений з умовами УДБО, Тарифами Банку, Публічним договором (офертою) АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та іншою інформацією за відповідною Банківською послугою, що містяться в УДБО та/або оприлюднені на Офіційному сайті Банку (вкладка «Приватним особам») та у Відділеннях Банку, вважає їх повністю зрозумілими, розумними, справедливими та прийняв їх безумовно та у повному обсязі, а також зобов`язується виконувати їх в повному обсязі; укладає Договір у тому числі з дотриманням принципу «свободи договору», визначеного статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України; до укладання УДБО та кожного Договору про надання Банківської послуги Клієнт отримав усю інформацію стосовно відповідної Банківської послуги в обсязі та у порядку, що передбачені статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст.30 Закону України "Про платіжні послуги". АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі 126 291,92 грн, встановленому Договором, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 14.02.2019 (дата кредиту) по 11.07.2023 року. Умовами Кредитного договору сторони встановлюють зобов`язання позичальника здійснювати повернення кредиту частинами (обов`язковими щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором (п. 5 Паспорту споживчого кредиту, п.

4. Кредитного договору). Мінімальна сума Обов`язкового платежу визначається умовами Кредитного договору - 4 618,13 грн. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, в зв`язку з чим станом на 12.07.2023 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 124 237,25 грн, яка складається з: 31 573,97 грн. - залишок строкового кредиту; 27 476,96грн. - залишок простроченого кредиту; 1,11 грн. - залишок прострочених відсотків; 0,02 грн. - залишок нарахованих строкових; 65 185,20 грн. - залишок прострочених комісій, що вбачається з виписок з особового рахунку Відповідача та Розрахунку заборгованості за кредитним договором. У розрахунку заборгованості, що наданий АТ «Банк Кредит Дніпро» загальна сума заборгованості складає 124 237,25 грн, натомість, в витягах з реєстрів боржників до договорів факторингу вказано - 126 750,48. Позивач обґрунтовує дану різницю з тим, що розрахунок заборгованості створений 11.07.2023 року, а відступлення права вимоги відбулось 12.07.2023 року. Таким чином ,в цей період відбулось нарахування відсотків та комісій в розмірі різниці між сумами що зазначені в реєстрах та в розрахунку. Після переходу права вимоги за договором факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 року нарахування за кредитним договором № 22035000111897 від 14.02.2019 року жодним з Факторів не здійснювалось. Відповідно до п.7.6.1. УДБО Банк має право визнати дату погашення Кредиту такою, що настала, направивши Клієнту відповідну письмову вимогу про погашення Кредиту у порядку, встановленому п. 2.7.4.6 УДБО, у разі настання будь-якої з наступних подій/обставин: - несплати кредиту та/або процентів відповідно до умов Договору щонайменше протягом одного календарного місяця з дня закінчення строку (настання терміну) платежу. 12.07.2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) уклали Договір факторингу №12/07/23 строк дії якого закінчується 12 липня 2026 року. Відповідно до п.1.1 Договору факторингу №12/07/23 Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку

1. Згідно з витягом із Реєстром Боржників до Договору факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 126 750,48 грн. Згідно п 6.2.2 Договору факторингу №12/07/23 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання- передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. На виконання даних умов договору, відповідно до Акту приймання-передачі прав вимоги, Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 126 750,48 грн. 06.03.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до Відповідача за Кредитним договором. Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників від 06.03.2024 до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року. Згідно з Реєстром боржників від 06.03.204 до Договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 126 750,48 грн. Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №06/03/24 - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Основним доводом апеляційної скарги було те, що універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, тарифи банку, публічний договір АТ «Банк Кредит Дніпро» не містять підпису відповідача, а місять лише його анкетні дані та контактну інформацію, відтак нема підстав вважати, що з ними було ознайомлено відповідача. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги. У матеріалах справи містяться копії кредитного договору № 22035000111897 від 14 лютого 2019 року а також копії паспорту споживчого кредиту, який було підписано позичальником, що свідчить про те, що ОСОБА_2 ознайомився з інформацією як про умови кредитування, так і про орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним умов. Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Кредитного договору, такий договір, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину і є обов`язковим для виконання сторонами. Окремо апелянт заявляв про недоведеність взагалі факту видачі йому кредитних кошьів. У справах даної категорії доказами, які підтверджують факт видачі кредиту, наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 . Як убачається з матеріалів справи позовна заява була подана позивачем через систему «Електронний Суд». До заяви позивачем були долучені додатки, а саме: копії виписки по особовому рахунку за період з 14.02.2019 по 11.07.2023року в частині залишку простроченого кредиту по боржнику ОСОБА_1 ; копії виписки по особовому рахунку за період з 14.02.2019 по 11.07.2023 року в частині залишку нарахованих строкових по боржнику ОСОБА_1 ; копії виписки по особовому рахунку за період з 14.02.2019 по 11.07.2023 року частині залишку прострочених комісій по боржнику ОСОБА_1 ; копії виписки по особовому рахунку за період з 14.02.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині залишку прострочених відсотків по боржнику ОСОБА_1 (оригінал знаходиться у Позивача); копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22035000111897 від 14.02.2019 по боржнику ОСОБА_1 . При формуванні паперового екземпляру справи судом першої інстанції з незрозумілих підстав не були роздруковані додатки до позовної заяви, в тому числі і вищевказані виписки руху коштів по особовому рахунку. У той же час, колегія суддів зазначає, що дані додатки фактично були подані позивачем до суду першої інстанції. Відповідач подав апеляційну скаргу також через систему «Електронний Суд», що свідчить про наявність у нього доступу до Електронного кабінету, а відтак і до поданих позивачем вищезазначених виписок по особовому рахунку. У свою чергу вказані виписки свідчать про фактичне надання відповідачу кредиту. Таким чином доводи в цій частині не можуть бути прийняті судом. У той же час колегія суддів в повній мірі погоджується з позицією апелянта щодо відсутності належних підстав для нарахування та стягнення з нього комісії по кредиту. Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, відповідачем у якій було АТ «Банк Кредит Дніпро», а серед позовних вимог - «визнання недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору про сплату на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості», зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Сторони спору не погодили у кредитному договорі перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія, яка в пункті 1.1 зазначена як комісії та всі інші платежі за кредитом, у пункту 1.2 - комісія за обслуговування кредиту, а у розділі 4 «графік платежів» - «за розрахунково-касове обслуговування». Матеріали справи не містять також доказів щодо доведеності такої обставини. Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20 сформулював правовий висновок про те, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором. Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції. Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , то положення пункту 2.1 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 65185,20 грн. не можуть вважатися належними. Також при вирішенні справи колегія суддів апеляційного суду зважає на те, що на погашення комісії за обслуговування відповідачем було внесено кошти на загальну суму 46202, 48 грн, які були зараховані у наступному порядку: 13531,28 гривеньна погашення заборгованості по разовій комісії; 32 671,20 гривень на погашення щомісячної комісії. За таких умов розмір нарахованої заборгованості за кредитом підлягає зменшенню на суму вказаної комісії в розмірі 65 185, 20 грн та 46202, 48 грн. У зв`язку з цим, апеляційний суд констатує, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 13029,68 грн. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову. Відповідачем було зазначено про те, що вартість витрат на правничу допомогу суттєво завищена та неспівмірна наданій послузі, тому просив відмовити у задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів зазначає що вказані твердження відповідача є декларативними, на підтвердження вказаного до суду не надано жодного доказу, тому суд апеляційної інстанції не вбачає заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним, а отже підстав для відмови в задоволенні заяви немає. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ч.13 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як убачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 750, 48 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13029, 68 грн. Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку у відсотковому співвідношенні позов задоволено на 10, 28 %. За подачу позову позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору та поніс 4500,00 витрат на правничу допомогу. Зважаючи на це відповідно до співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, йому підлягає до відшкодування відповідачем 249,02 грн. судового збору та 462, 60 грн. судових витрат на правничу допомогу. Відповідач за подачу апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн., відтак позивач має йому відшкодувати 3260,07 грн. Зважаючи на наведене, після здійснення зустрічного зарахування присуджених до стягнення судових витрат, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2548,45 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 рокузмінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163, місце знаходження за адресою: вул. Рогнідинська, 4/А, офіс 10, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 14.02.2019 року в розмірі 13 029 (тринадцять тисяч двадцять дев`ять) грн. 68 коп. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163, місце знаходження за адресою: вул. Рогнідинська, 4/А, офіс 10, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) різницю понесених сторонами судових витрат пропорційно до задоволених та відхилених позовних вимог в розмірі 2 548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько