Ухвала КЦС ВС № 759/5733/23

УХВАЛА 31 березня 2025 року м. Київ справа № 759/5733/23 провадження № 61-2973ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сподар Андрій Володимирович, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, УСТАНОВИВ: 1. 06 березня 2025 року представник ОСОБА_1 (далі - відповідач) - адвокат Сподар А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у справі № 759/5733/23.

2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав. І. Щодо строку на касаційне оскарження

3. Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).

5. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).

6. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).

7. До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК).

8. Оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції було постановлено 11 грудня 2025 року. Касаційну скаргу представником відповідача подано до Верховного Суду 06 березня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК.

9. Безпосередньо у касаційній скарзі відповідач просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень. Обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції надійшла на електронну пошту її представника 04 лютого 2025 року. На підтвердження вказаного надає копію супровідного листа.

10. За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

11. У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку особа, яка його подає, повинна одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

12. Відповідач в порушення пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК не надала жодних доказів на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції не надав їй чи її представнику оскаржувану постанову суду раніше, не надіслав її поштою чи в інший спосіб до 04 лютого 2025 року, або надіслав, але відповідач чи її представник її не отримали.

13. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 393 ЦПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу після спливу строків, визначених у статті 390 ЦПК, має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

14. З огляду на зазначене, відповідач має надати докази на підтвердження зазначених нею підстав поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. ІІ. Щодо підстав касаційного оскарження

15. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

16. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.

17. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

18. Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК.

19. Разом з тим, у касаційні скарзі відсутнє належне обґрунтування пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК, а саме необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, як і не зазначена сама постанова Верховного Суду від правових висновків якої необхідно відступити.

20. Також, мотиви зазначеного пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України зводяться виключно до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів та цитування норм законодавства, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначеної частиною другою статті 389 ЦПК України.

21. Враховуючи викладене, відповідач повинен чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК.

22. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК). І. Щодо сплати судового збору

23. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК).

24. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI)).

25. За змістом підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. У касаційній скарзі відповідач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

27. З позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації позивач звернувся до суду у 2023 році.

28. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IХ прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2023 року становив 2 684 грн.

29. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.

30. З урахуванням наведеного судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 5 368 грн (із розрахунку 2 684 грн х 200%).

31. За таких обставин відповідач має сплатити судовий збір у розмірі 5 368 грн та надати суду відповідний документ про його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від її сплати відповідно до закону. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI. ІІ. Щодо змісту касаційної скарги

32. За змістом пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинні бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в особи, яка подає касаційну скаргу.

33. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей (частина восьма статті 14 ЦПК).

34. Відповідач у касаційній скарзі всупереч пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК не зазначила про наявність або відсутність у неї чи її представника електронного кабінету. Від обов`язку зазначити у касаційній скарзі такі відомості не звільнена, бо подала цю скаргу поштою. ІІІ. Недоліки, які необхідно усунути

35. Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання до Верховного Суду: 1) доказів на підтвердження зазначених підстав поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення; 2) документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5 368 грн, або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. 3) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі, та зазначенням інформації про наявність або відсутність у відповідача та її представника електронного кабінету.

36. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

37. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

38. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сподар Андрій Володимирович, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 759/5733/23 залишити без руху.

2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.

3. Роз`яснити, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особам, яких він представляє.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особам, які її подали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко