Ухвала КАС ВС № 420/20050/24

УХВАЛА 31 березня 2025 року м. Київ справа №420/20050/24 адміністративне провадження № К/990/10366/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів - Білак М.В., Желєзного І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 420/20050/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.08.2019 року включно із врахуванням щомісячної індексації-різниці у відповідному розмірі; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно у сумі 4 463,15 гривень за період з 01.03.2018 року по 31.08.2019 року у загальній сумі 80 336,70 гривень; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2019 роки; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 31.08.2019 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху, надавши строк у 10 днів, з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків, а саме надати до суду докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, у справі № 420/20050/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надавши строк у 10 днів, з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: вирішити питання щодо реалізації права звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження; надати до суду докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, у справі № 420/20050/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 лютого 2025 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. На зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху, надавши строк у 10 днів, з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків, а саме надати до суду докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, у справі № 420/20050/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Звертаючись повторно з апеляційною скаргою в січні 2025 року, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано посиланнями на відсутність належного бюджетного фінансування для вчасної сплати судового збору у даній справі. При цьому, на підтвердження доводів свого клопотання апелянтом надано до суду лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 2024 року № 220/13/9088. Однак суд зазначив, що з наданого апелянтом листа не вбачається наявність/відсутність коштів на рахунках апелянта, достатніх для сплати судового збору, та можливості встановити його актуальний майновий стан, а як наслідок таке клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надавши строк у 10 днів, з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: вирішити питання щодо реалізації права звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження; надати до суду докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Днем вручення ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року є 30 січня 2025 року. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, у справі № 420/20050/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В даному випадку, апелянтом не порушено питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на рахунках Військової частини НОМЕР_1 , на даний час, немає грошових коштів, призначених для сплати судового збору, оскільки усі фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовані на першочергове фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України в ході здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України. Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, що переведені у вищі ступені бойової готовності та на воєнний стан. Проте, скаржником не наведено обґрунтованих підстав, чому останнім було подано повторну апеляційну скаргу із пропущенням строку на апеляційне оскарження. Посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об`єктивною причиною, чому скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, відповідач у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надає доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року. Водночас, Суд звернув увагу, що скаржник у прохальній частині просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі № 420/20050/24 і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, однак у заголовку і у тексті касаційної скарги скаржник зазначає ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року, з якою не згідні і щодо якої і подана касаційна скарга. Керуючись статтями 13, 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 420/20050/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак І. В. Желєзний