Постанова 4856 № 560/15231/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/15231/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 31 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2024 щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, як це передбачено п.7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 01.01.1992 по 21.09.2001, з 25.09.2001 по 05.11.2006, з 06.11.2006 по 30.09.2013 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виключення із розрахунку страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії за віком періоду роботи 01.01.1992 по 21.09.2001 на посаді фельдшера-лаборанта Іванівського обласного онкодеспансера у російській федерації; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії за віком період роботи 01.01.1992 по 21.09.2001 на посаді фельдшера-лаборанта Іванівського обласного онкодеспансера у російській федерації. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2024 № 221550003262 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 25.09.2001 по 05.11.2006, з 06.11.2006 по 30.09.2013 згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виключення із розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , який враховується при обчисленні пенсії за віком періоду роботи з 01.01.1992 по 21.09.2001 на посаді фельдшера лаборанта Іванівського обласного онкодеспансера у російській федерації. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та спеціального стажу, який враховується при обчисленні пенсії за віком період роботи з 01.01.1992 по 21.09.2001 на посаді фельдшера-лаборанта Іванівського обласного онкодеспансера у російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2024 щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 21.10.2023 отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV. 22.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до наданих документів, Головним управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 01.03.2024 № 221550003262 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Після проведення перерахунку загальний стаж па посаді, який дає право на пенсію вислугу років склав 12 років 6 місяців 25 днів. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 17.04.2024 року повідомило позивача, що до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату зараховано періоди роботи з 02.08.1982 по 26.11.1984 та з 01.10.2013 по 31.12.2023. В розрахунок спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи: - з 25.09.2001 по 05.11.2006, згідно записів 14-16 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки Ви працювали на двох посадах (0,25 ставки посади лаборанта та 0,5 ставки посада мед регістратора) та не вказано основне місце роботи; - з 06.11.2006 по 30.09.2013, згідно записів 16-17 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня уточнююча довідка про тривалість відпустки без збереження заробітної плати. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також повідомило, що при перевірці пенсійної справи виявлено, що в розрахунок страхового стажу безпідставно зараховано період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 30.06.2000 (записи 10-13 трудової книжки НОМЕР_1 ). Пенсійну справу та страховий стаж з 01.04.2024 приведено у відповідність до норм чинного пенсійного законодавства. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 34 роки 3 місяці 23 дні (враховано по 31.12.2023), коефіцієнт страхового стажу становить 0,34250. Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж" (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі по тексту - Порядок №1191). Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 7 Порядку №1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 09.12.2021 по справі №264/6871/16-а, від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а. З оскаржуваного рішення суд вбачає, що підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що позивач не має необхідного 30 річного стажу роботи. При цьому в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначено, що в розрахунок спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи: - з 25.09.2001 по 05.11.2006, згідно записів 14-16 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки Ви працювали на двох посадах (0,25 ставки посади лаборанта та 0,5 ставки посада мед регістратора) та не вказано основне місце роботи; - з 06.11.2006 по 30.09.2013, згідно записів 16-17 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня уточнююча довідка про тривалість відпустки без збереження заробітної плати. Щодо не зарахованого періоду роботи з 06.11.2006 по 30.09.2013, згідно записів 16-17 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня уточнююча довідка про тривалість відпустки без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне. Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Суд встановив, що записи в трудовій книжці позивача щодо відомостей про роботу внесені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Записи про періоди роботи позивача виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності. Суд вважає, що наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки, відтак відсутня необхідність для підтвердження трудової діяльності позивача уточнюючими довідками. Щодо твердження відповідача, щодо не зарахованого періоду трудової діяльності з 25.09.2001 по 05.11.2006, згідно записів 14-16 трудової книжки НОМЕР_1 оскільки не вказано основне місце роботи, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Стосовно не врахування до спеціального стажу періоду з 25.09.2001 но 05.11.2006, оскільки позивач працювала на двох посадах (0,25 ставки посади лаборанта та 0,5 ставки посада мед реєстратора), колегія суддів враховує наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 дійшла схожого з даною справою висновку щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи за сумісництвом, в т.ч. на 0,25 ставки "зарахування роботи па посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального-педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин нанавчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Незначний проміжок часу роботи за сумісництвом не впливає на наявність права на пенсію за вислугою років, як педагогічного працівника позашкільного навчального закладу, оскільки загальний її педагогічний стаж роботи перевищує 25 років...". Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.09.2001 по 05.11.2006, та з 06.11.2006 по 30.09.2013, що зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2024 № 221550003262 про відмову в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги. Стосовно доводів апелянтів про те, що до страхового та спеціального стажу позивача не підлягає врахуванню період робот з 01.01.1992 по 21.09.2001 на території російської федерації, колегія суддів виходить із наступного. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частиною 2 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення". В контексті вказаного також слід врахувати, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача на території російської федерації не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території російської федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території російської федерації. Предметом цього спору є правова оцінка протиправності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування періодів роботи позивача в російській федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів. Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Таким чином, відповідачі протиправно не врахував ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахував до страхового та спеціального стажу вказаний період роботи позивача з 01.01.1992 по 21.09.2001 на території російської федерації. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийняв обґрунтований висновок, що позивачу необхідно зарахувати до страхового та спеціального стажу вказані періоди роботи позивача з 25.09.2001 по 05.11.2006, з 06.11.2006 по 30.09.2013, з 01.01.1992 по 21.09.2001 на території російської федерації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , що дають право на призначення грошової допомоги відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів про відсутність підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вже зазначалося судом вище, згідно пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Отже право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується не лише з виходом на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а і з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії. А відтак, враховуючи, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не з`ясовано всіх підстав, передбачених пунктом 5 Порядку № 1191, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2024 щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Стосовно обставин даної справи, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що згідно з ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано відповідачам строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію адміністративного позову доставлено до електронних кабінетів відповідачів 16.10.2024. Однак, у наданих судом першої інстанції строк відповідачі відзивів не подали, тим самим не виконали обов`язок, передбачений ч.2 ст.77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, в даному випадку суб`єкти владних повноважень не подали суду всі наявні у них документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. За вказаних обставин суд першої інстанції мав достатні підстави для прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.