Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/18632/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/18632/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 31 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький ) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП№75587955 з примусового виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду, виданого 03.06.2024 у справі №480/1424/23, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VIII, на підставі документів, доданих до заяви. На підставі заяви стягувача державним виконавцем постановою від 22.07.2024 відкрите виконавче провадження ВП№75587955, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 09.10.2024 на адресу боржника державним виконавцем направлено вимогу про зобов`язання виконати рішення суду до 14.10.2024. На постанову виконавця про відкриття виконавчого провадження надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.10.2024 №2200-0802-8/92844, у якому зазначається, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, яке набрало законної сили 22.03.2024 повторно розглянута заява ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, на підставі документів, доданих до заяви. Також зазначено, що враховуючи норми ст. 25 Закону №3723, до стажу державної служби для визначення права на пенсію за віком відповідно до Закону №889, зараховано періоди роботи з 01.11.1983 по 14.10.1999 та з 21.02.2000 по 03.07.2001, що складає 17 років 3 місяці 27 днів. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 на посадах державної служби не працювала. До стажу державної служби відповідно до Закону №889 не зараховано періоди роботи в Роменській районній раді з 04.07.2001 по 01.05.2016, оскільки в зазначений період роботи присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування. Оскільки ОСОБА_1 з 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та у зв`язку з відсутністю двадцяти років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889 з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.11.2022 №03-19/124, 03-19/125, виданих Роменською районною радою Сумської області, відсутні. Враховуючи зазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2024 №183250005777 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Також на вимогу виконавця 23.10.2024 надійшла відповідь аналогічного попередній змісту. 10.10.2024 державним виконавцем складений акт про невиконання боржником рішення суду та постановою від 10.10.2024 ВП№75587955 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом. Пенсійний орган оскаржив вказану постанову. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2024у справі №560/15867/24 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови від 10.10.2024 ВП№75587955 про накладення штрафу було повернуто позивачеві. 25.11.2024 державним виконавцем складений акт про невиконання боржником рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом та прийнята постанова ВП№75587955 про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200 грн., яку пенсійний орган оскаржує в межах цієї справи. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконане без наявності поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладений штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, необхідно з`ясувати у чому полягає причина невиконання рішення у відведений на це строк. Це означає, що сам факт невиконання рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин такого невиконання, не може вважатись достатньою підставою для відповідальності боржника відповідно до норми Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами. що у рішенні Сумського окружного адміністративного суду наявний висновок про те, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Суд встановив, що "стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ 01.05.2016, становив більше 20 років, при цьому позивачка працювала на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Таким чином, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відмовляючи позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже таке рішення не відповідає критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним" З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 суд вказав на те, що у стягувача наявне право на переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ 01.05.2016 її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становив більше 20 років. Водночас, як вбачається зі змісту пояснень, що надані пенсійним органом на адресу виконавця, боржник фактично повторно проводить переоцінку обставин, які вже були встановлені судом і яким була надана відповідна правова оцінка, відображена у рішенні, що набрало законної сили. Суд оцінює такі дії критично, адже у боржника відсутні повноваження тлумачити на власний розсуд положення резолютивної частини рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, якщо рішення суду є незрозумілим або виникли інші об`єктивні обставини, які перешкоджають його виконанню, учасник виконавчого провадження може звернутись щодо зміни чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення, або щодо його роз`яснення. Крім того, у рішенні, яке підлягало виконанню, було зазначено не лише про те, що пенсійний орган повинен повторно розглянути заяву стягувача, але й про те, що він повинен розглянути її на підставі тих документів, які заявник надала до заяви. Як зазначено вище, суд також надав правову оцінку відповідним документам, встановивши, що заявниця (стягувач) має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач (боржник у виконавчому провадженні) не звертався із заявою про роз`яснення судового рішення у відповідній частині або про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду не було виконане боржником у повному обсязі і у спосіб та порядку, що визначені виконавчим документом, відтак позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.