Постанова 4802 № 154/4318/24

Справа № 154/4318/24 Провадження №33/802/214/25 Головуючий у 1 інстанції:Кусік І. В. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 лютого 2025 року, ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п`ясть) грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 03 листопада 2024 року о 12:37 год. в с.Федорівка по вул.Устилзькій Володимирського району Волинської області, керував автомобілем марки «Тойота Ланд Крузез Прадо», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим. Зазначає про те, що він та його син рухалися автомобілем в сторону міста Володимир, коли їх різко випередив патрульний автомобіль та «підрізав». На його запитання про причину зупинку, поліцейський її не повідомив, а вказав, що ніби то він керував транспортним засобом. Тому в даному випадку безпідставність зупинки дає підстави вважає усі наступні дії поліцейських, у тому числі щодо складення усіх адміністративних матеріалів, неправомірними. Також вказує, що в ході спілкування поліцейський повідомив, що він має право відмовитися від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, і таким чином провокуючи його на відмову від огляду, що також є порушенням. Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що він керував транспортним засобом, а також самої зупинки. Вказує, що за кермом автомобіля перебував його син, а він знаходився в якості пасажира на пасажирському місці. Також зазначає, що сам же відеозапис виготовлений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки він переривався і на ньому на зафіксовано усі обставини, які відбувались на місці події, а тому він не може бути належним та допустимим доказом у справі. Посилаючись на викладене, апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо нього, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мурай В.А., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явились. При цьому, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду, до суду не подавали. А тому, апеляційний суд з урахуванням таких обставин та положень ст.268 КУпАП вважає за можливе справу розглянути у відсутності цих осіб. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Дана вимога Закону та роз`яснення ПВСУ в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи були дотримані. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165303 від 03.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165303 від 03.11.2024, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу та отримання його копії; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.11.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи. Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом коли працівники поліції стояли на обочині автодороги. Коли патрульний автомобіль під`їхав до транспортного засобу марки «Тойота Ланд Крузез Прадо», державний номерний знак НОМЕР_1 , то останній вже здійснив зупинку. Працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що він не має права керувати транспортним засобом, так як щодо нього винесено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП. Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він відмовився вказуючи, що не перебував за кермом транспортного засобу. Зафіксованим є факт роз`яснення ОСОБА_1 про можливість пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, або ж відмовитися від проходження огляду. Після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що і було зроблено. Окрім того, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені законодавством України. Після складення протоколу ОСОБА_1 відмовився від його ознайомлення та отримання копії. Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах. При цьому, апеляційні доводи про те, що такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом із посиланням на те, що він переривався і на ньому не зафіксовано усі обставини, які відбувались на місці події, є безпідставними, оскільки він містить усі ті події, які й викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що дає можливість наряду з іншими доказами в сукупності встановити обставини, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП. При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення з посиланням на відсутність доказів про керування ним транспортним засобом, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи і, зокрема відеозаписом. Окрім того, слід зазначити, що зафіксований за відеозаписі зміст розмови між працівниками поліції та ОСОБА_1 , яка відбулась на місці події, також дає можливість встановити те, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, а не його син, як він про це зазначає в апеляційній скарзі. Також не знайшли свого логічного підтвердження апеляційні доводи про спровокування працівниками поліції ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки таке повністю спростовується відеозаписом, який фактично підтверджує законність дій працівників поліції при проведенні такої процедури. Жодних про вокативних дій з боку працівників поліції з цього приводу апеляційний суд не вбачає. Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 лютого 2025 року в даній справі, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк