Постанова Закарпатський апеляційний суд № 298/2035/23

Справа № 298/2035/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27.03.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/752/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 24.09.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 341840 від 27.10.2023 та постанови судді від 24.09.2024 вбачається, що 27.10.2023 близько 22 год 30 хв, по вул. Центральній в с. Малий Березний, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 24.09.2024 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказами та обставинам і всі сумніви у винуватості особи витлумачив на користь обвинувачення. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні докази його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і містить тільки фактичну відмову від дачі показів проти себе. Також матеріали справи не містять обґрунтування причин зупинки транспортного засобу, яким він керував, оскільки жодних порушень правил дорожнього руху не допускав, тому підстав для його зупинки та подальшого ініціювання проходження ним огляду на стан сп`яніння, у працівників поліції не було. Також матеріалами справи встановлено, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак -2- в матеріалах справи відсутнє його направлення для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також відсутні будь які відео докази щодо його направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Керецман Н. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, даних про поважність причин неявки не надали. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Керецман Н. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адмш1стративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обгрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції . Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, -3- яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.201 5 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 27.10.2023 близько 22 год 30 хв, по вул. Центральній в с. Малий Березний, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, і від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 341840 від 27.10.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; рапортом поліцейського СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області; направленням ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану сп`яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 710348 від 27.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що rрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 341840 від 27.10.2023 складено -4- відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зокрема як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: порушення координації рухів та запах алкоголю з порожнини рота, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. З оглянутих апеляційним судом відеозаписів чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, у тому числі про які зазначено у протоколі, зокрема порушення координації рухів, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Між тим, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт перебування у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників поліції підстав для обмови ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а також про застосування працівниками поліції тиску чи незаконних методів примусу, які призвели до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому, як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні докази його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і містить тільки фактичну відмову від дачі показів проти себе. При цьому, апеляційний суд звертає увагу -5- на те, що зі змісту протоколу чітко вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Із цих підстав, голослівними і такими, що не підтверджені жодними доказами, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Неспроможним є твердження в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах справи направлення для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки таке направлення наявне у матеріалах справи (а. с. 3). Повністю спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом і твердження апеляційної скарги про відсутність будь-яких відео доказів щодо направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відеозапису чітко вбачається, що поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, на що останній відповів категоричною відмовою, чим безумовно порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Безпідставними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять обґрунтування причин зупинки транспортного засобу, яким він керував, оскільки жодних порушень правил дорожнього руху не допускав, тому підстав для його зупинки та подальшого ініціювання проходження ним огляду на стан сп`яніння, у працівників поліції не було. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд визнає їх такими, що жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено за порушення вимог п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відносно нього було винесено постанову про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що указана постанова скасована чи оскаржена у встановленому законом порядку. Також апеляційний суд зазначає, що законність чи незаконність зупинки водія не спростовує факту керування ним транспортним засобом, а також його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 341840 від 27.10.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався останній, відмовившись від надання письмових пояснень на підставі ст. 63 Конституції України та підпису складених відносно нього адміністративних матеріалів. Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. -6- З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обгрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Обгрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, що в свою чергу свідчить про те, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необгрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно­ правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених -7- нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 та його захисником не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 24.09.2024 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя