Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/17682/23

Справа № 308/17682/23 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24.03.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 січня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.00 коп. в дохід держави. Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. Відповідно до постанови суду, - 15 червня 2023 року о 22 год. 53 хв. в м. Ужгород по вул. Баб`яка, 14 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився о 23 год. 25 хв. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржувана постанова суду підлягає безумовному скасуванню через невідповідність застосованого судом стягнення та у такому його формулюванні, що суперечить закону. Вказує, що в матеріалах справи відсутня будь-яка згадка про проведення огляду поліцейським за допомого спеціальних технічних засобів: відповідний акт огляду, роздруківка спеціального технічного засобу, а також відсутнє і направлення ОСОБА_1 для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до відповідного закладу охорони здоров`я. Також зазначає, що ОСОБА_1 не було відсторонено з оформленням відповідних документів від керування транспортним засобом. Звертає увагу на те, що 5 посадових осіб поліцейських близько одну годину знущалися над ОСОБА_1 , постійно примушували дмухати останнього до приладу Драгер (близько 8 разів), поліцейські чуть не силою пробували штовхнути ОСОБА_1 до автомобіля з вимогою їхати до медичного закладу, вочевидь така поведінка поліцейських є неприйнятою, так як після таких дій і викриків поліцейських будь-яка особа побоялась би їхати будь-куди з ними, тим більше, що направлення на огляд поліцейськими оформлено не було і матеріали справи такого не містять. Зазначає, що поліцейськими було порушено ст. 266 КУпАП. Апеляційним судом справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Марамигіна П.В., які були належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчить розписка ОСОБА_1 про отримання ним повідомлення про дату розгляду справи, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. З огляду на наведене, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження і те що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, і ним подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, тому апеляційний суд, відповідно до ст. 294 КУпАП, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Марамигіна П.В. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №095078 від 15 червня 2023 року, слідує, що 15 червня 2023 року о 22 год. 53 хв. в м. Ужгород по вул. Баб`яка, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився о 23 год. 25 хв., чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підписами у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений, його копію отримав. Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № №095078 від 15 червня 2023 року, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7174325 від 15.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; розпискою про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_1 ; диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, та іншими матеріалами справи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими були порушені вимоги ст. 266 КУпАП, є безпідставними, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а саме продути прилад Драгер, однак останній не хотів це правильно зробити і тільки затягував час, після чого йому було запропоновано їхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився та пояснив, що він випив два пива та перебуває у нетверезому стані. Відтак, працівниками поліції на відеокамеру було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Внаслідок чого було складено протокол щодо порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме - про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 або його захисником. Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час подання апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. На переконання апеляційного суду, є безпідставним також і посилання ОСОБА_1 на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки як уже зазначалось, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. У відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 31452/735 від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров`я. Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції. Також апеляційний суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що його не було відсторонено з оформленням відповідних документів від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_1 від 15.06.2023 про те, що він підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Ужгород, вул. Баб`яка, 15 (а.с. 3). Отже, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з тим, що останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага