Постанова 4824 № 761/31860/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2025 року м. Київ Справа № 761/31860/19 Провадження: № 22-з/824/6901/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Новак Наталії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В. В., за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Компанія «Swiftness Investment Limited», про визнання договору оренди недійсним в частині орендодавця та визнання його орендодавцем в договорі оренди, у с т а н о в и в: В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, обґрунтовуючи її тим, що 19.04.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права вимогу боргу №1, внаслідок чого відбулась заміна стягувача з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2005. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2005 року №2-179 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 156 689,75 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Новак Н. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалу суду просила скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що заявницею до заяви про заміну сторони виконавчого провадження долучено копію договору про відступлення права вимоги, в якому відсутній п. 2. 2. договору. Крім того, посилається на те, що матеріалами справи підтверджено існування інших варіантів існування цього ж договору. Вказані розбіжності, на думку скаржниці, свідчать про те, що сторонами договору про відступлення права вимоги не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема, щодо предмета договору - розміру відступленої вимоги. Вважає, що відсутність п. 2. 2. в договорі та невиконання умови договору про сплату коштів до його підписання підтверджує факт його не укладення, оскільки умова та порядок оплати за відступлення права вимоги є істотною умовою такої категорії договорів. Крім того, посилається й на те, що скаржниця не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, призначеного на 26.11.2024 року, справа розглядалася за відсутності усіх сторін, при цьому, суд проігнорував клопотання скаржниці про визнання явки сторін в судове засідання обов`язковою. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 лютого 2025 рокувідкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, адвокат Новак Н. Ю., підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що вже виникло на дату укладення цього договору № 1 і належить первісному кредитору на суму основного боргу у розмірі: 923 907 грн 14 коп, що складається з боргу у розмірі - 156 689 грн 75 коп, трьох відсотків річних у розмірі - 63 542 грн 76 коп, інфляційних у розмірі - 703 674 грн 63 коп, згідно з виконавчим листом, виданим 13 жовтня 2005 року Шевченківським районним судом м.Києва; 141 653 грн 61 коп, що складається з боргу у розмірі - 50 140 грн 64 коп, трьох відсотків річних у розмірі - 9 955 грн, інфляційних у розмірі - 81 557 грн 72 коп. Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору загальна сума відступлених прав вимоги з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 1 065 560 грн. 75 коп. Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього договору до моменту підписання даного договору. Факт підписання даного договору засвідчує передачу грошових коштів, вказаних у пункті 2.1 даного договору первісному кредитору. З матеріалів справи слідує, що заперечуючи проти задоволення заяви ОСОБА_1 вказує на недійсність договору про відступлення права вимоги. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст. 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо стягнення 155283,75 грн. орендної плати за період з 19.06.2003 року по 31.03.2005 року та судових витрат, понесених ним у справі, а саме, державне мито в розмірі 1406 грн., а всього 156689,75 грн. Колегія суддів погоджуєтьсяіз такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За правилом частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2005 року у справі №2-179/2005р. визнано ОСОБА_3 стороною в договорі оренди від 04.09.1998 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «Swiftness Investment Limited», а саме орендодавцем з 19.06.2003 року та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 155283,75 грн орендної плати за період з 19.06.2003 року по 31.03.2005 року та судові витрати, понесені ним в справі, а саме державне мито в розмірі 1406 грн, а всього 156689,75 грн. На підставі вказаного рішення суду Шевченківським районним судом м.Києва 13 жовтня 2005 року видано виконавчий лист № 2-179/05. 12 грудня 2005 року державним виконавцем ВДВС відкрито виконавче провадження по вищевказаному виконавчому документу. 19 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що вже виникло на дату укладення цього договору № 1 і належить первісному кредитору на суму основного боргу у розмірі: 923 907 грн 14 коп, що складається з боргу у розмірі - 156 689 грн. 75 коп, трьох відсотків річних у розмірі - 63 542 грн 76 коп, інфляційних у розмірі - 703 674 грн 63 коп, згідно з виконавчим листом, виданим 13 жовтня 2005 року Шевченківським районним судом м.Києва; - 141 653 грн 61 коп, що складається з боргу у розмірі - 50 140 грн 64 коп, трьох відсотків річних у розмірі - 9 955 грн, інфляційних у розмірі - 81 557 грн 72 коп. Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Частинами 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Аналіз наведених норм права, дає підстави дійти висновку, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Таким чином, замінюючи стягувача в примусовому виконанні рішення суду, суд першої інстанцій, врахувавши статті 512, 514 ЦК України та статтю 15 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 є правонаступником і отримала всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Та обставина, що договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, на думку боржника, суперечить приписам цивільного закону, також не зумовлює скасування ухвали суду, адже згідно положень статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як зазначено вище, заперечуючи проти задоволення заяви ОСОБА_1 вказує на недійсність договору про відступлення права вимоги. Поряд з цим, відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2022 у справі №361/6408/19 (т.1, а.с.117-120), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 (т.1, а.с.121-124), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійним договору. Посилання скаржниці на те, що новим стягувачем у справі було надано копію договору про відступлення права вимоги, в якій відсутні окремі пункти договору, є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів до уваги. Посилання на те, що договір про відступлення права вимоги (на а. с. 161 та а. с. 164) містить різні суми, що нібито свідчить про невизначеність сторонами точної суми, яка підлягає стягненню також не заслуговує на увагу. Колегія суддів зазначає, що зазначена розбіжність не має правового значення, оскільки, до заявника перейшло право вимоги у будь-якому випадку лише тієї суми боргу, яка була встановлена відповідним судовим рішенням. Також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи доводи скаржниці щодо її неналежного повідомлення про розгляд справи 26.11.2024 року, з огляду на таке. З матеріалів справи убачається, що судом було створено та направлено всім учасникам справи судові повістки про розгляд справи, призначений на 26.11.2024 року (т. 1, а. с. 215-218). При цьому, від ОСОБА_1 повернувся конверт з причинами повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», що в свою чергу вважається належним повідомленням про розгляд справи. Колегія суддів відмічає, що Верховний Суд неодноразово наголошував про те, що у тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи міститься довідка про те, що у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося. При тому, додатково було повідомлено, що адвокат Новак Н. Ю. з`явилася в судове засідання, про що вона проставила свій власний підпис (т. 1, а. с. 232), що в свою чергу виключає доводи апеляційної скарги про необізнаність скаржниці та її представника щодо судового засідання у справі 26.11.2024 року. Крім того, колегія суддів вважає необхідним також звернути увагу на таке. Статтею 442 ЦПК України встановлено, що суд розглядає заяву про заміни сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. При цьому, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається учасникам справи, а також державному виконавцю, в порядку, передбаченому статтею 272 цього кодексу. Аналізуючи доводи апеляційної скарги та вищевикладені положення закону, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень суду першої інстанції, пов`язаних з тим, що суд не розглянув клопотання про визнання явки всіх учасників в судове засідання обов`язковою, адже такий обов`язок не передбачений нормами чинного законодавства. Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин, крім того, на більшість доводів апеляційної інстанції були надані обґрунтовані відповіді судами, а також Верховним Судом в інших судових провадженнях, відтак, колегія суддів не вбачає доцільним повторно надавати оцінку аналогічним доводам, що вже були предметом розгляду в інших судових провадженнях. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Новак Н. Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Новак Наталії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 28 березня 2025 року Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура