Постанова Київський апеляційний суд № 755/16519/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2025 року справа № 755/16519/24 провадження № 22-ц/824/3164/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Желепи О.В. при секретарі: Правдивець Ю.О. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрдорпроект» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрдорпроект», - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрдорпроект» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, у розмірі 177 403 гривні 92 копійки, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11 липня 2024 року по дату видачі судового наказу та судового збору в розмірі 302 гривні 80 копійок. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрдорпроект» . Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги обґрунтовані тим, що ухвалу було винесено з неправильним застосуванням норм права та з помилковим розрахунком строку для подачі заяви. В ухвалі суду зазначено, що між 10.07.2024 року та 19.09.2024 року пройшло три місяці, однак арифметичний розрахунок кількості днів між зазначеними датами складає 71 календарний день, що не може становити 3 місяці. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на період виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що заява подана з порушенням строку, який встановлено ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, в частині заявлених щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Колегія суддів не погоджується з висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 233 ЦПК України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статі. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівника заявник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належить працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так, апелянтом 19.09.2024 року була подана заява про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, підставами для подання якої стала ви невиплата апелянту при звільненні належних йому нарахованої а невиплаченої суми заробітної плати та компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, вірним є застосування саме норми ч.2 ст. 233 КЗпП України. Отже, при звільненні, працівник має право звернутись до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). На дату подачі заяви про видачу судового наказу 19.09.2024 року апелянт не перебував у трудових відносинах з боржником. Як встановлено судом заявником заявлено про стягнення заборгованості за період з грудня 2023 року по липень 2024 року, про що видано довідку за місцем роботи заявника датована 02 жовтня 2024 року вих. №ВЛ- ЗП-216-10/24. Заяву про видачу судового наказу заявник подав до суду 19 вересня 2024 року, зареєстрована в канцелярії суду 20 вересня 2024 року за вх. №51664, тобто в межах тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 ЦПК України." На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, а саме в частині визначення кількості днів при визначенні строку звернення до суду. В той же час, статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, а саме в частині визначення кількості днів при визначенні строку звернення до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 375, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 25 березня 2025 року. Суддя-доповідач Судді