Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-7226/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1567/25 Справа № 2-7226/10 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року в цивільній справі номер 2-7226/10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник: ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник: ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи свою заяву, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилалось на те, що 16 березня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 172479,42 грн. 14.03.2017 року між заявником та ПАТ «Універсал Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, в тому числі за кредитним договором №BL7659 від 31.07.2008 року. 09.12.2020 року постановою МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові в межах виконавчого провадження №32377336 вищевказаний виконавчий лист повернутий стягувачу. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий стягував, отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий лист №2-7226-2010 після закінчення строку на його пред`явлення, а саме, 12 грудня 2023 року. Заявник просив суд замінити стягувача з ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у правовідносинах за виконання листом №2-7226-2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №BL7659 від 31.07.2008 року; поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-1226-2010 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник: ОСОБА_1 , - відмовлено. Із вказаним судовим рішенням не погодився заявник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у повному обсязі, стягнути на користь заявника судові витрати у справі. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. 14.03.2017 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено договір відступлення права вимоги №UB-OP/17-018, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо до осіб, які були боржниками ПАТ «Універсал Банк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №BL7659 від 31.07.2008 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий лист №2-7226/10 після закінчення строку на його пред`явлення, а саме 12 грудня 2023 року, що було підтверджено актом приймання-передачі. Періодично впродовж 2022 року та 2023 року по всій території України були масові відключення світла, збій у роботі офісу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Універсал Банк» в місті Києві. Отже, через обставини спричинені повномасштабним вторгненням, які ніяк не залежали від волі та бажання працівників стягувача та нового стягувача строк для пред`явлення виконавчого документу було пропущено. Оскільки станом на дату подання заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заборгованість ОСОБА_1 не погашена, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області не виконано, вважає, що існують поважні обставини для поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (148, 149, 150). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу було задоволено та стягнуто з відповідача борг у сумі 172479,42 грн та судові витрати (а.с. 69-69зв). Згідно з договором про відступлення прав вимоги №UB-OP/17-018 від 14 березня 2017 року ПАТ «Універсал Банк» передав свої права до ТОВ «Кредит-Капітал», у тому числі і за вказаним кредитним договором №BL7659 (а.с. 99-105). 09.12.2020 року відповідно до постанови державного виконавця виконавчий лист про стягнення заборгованості у розмірі 172479,42 грн повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 91, 92-92зв). Згідно з актом приймання-передачі отриманої кореспонденції від 12.12.2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» передало, а ТОВ «Кредит-Капітал» прийняло оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 93). Відмовляючи у задоволенні заміни сторони у виконавчому провадженні його правонаступником та поновленні строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції виходив зі спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності поважних причин для поновлення такого строку. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає обставинам справи та нормам закону. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла висновку, що на стадії виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого провадження. За відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, За відсутності підстав для поновлення строків для виконання виконавчого листа, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється або у виконавчому документі строк пред`явлення до виконання якого закінчився. Згідно з ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з відповідача борг у сумі 172479,42 грн та судові витрати. Згідно з договором про відступлення прав вимоги №UB-OP/17-018 від 14 березня 2017 року, ПАТ «Універсал Банк» передав свої права до ТОВ «Кредит-Капітал», у тому числі і за вказаним кредитним договором №BL7659. 09.12.2020 року відповідно до постанови державного виконавця виконавчий лист про стягнення заборгованості у розмірі 172479,42 грн повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». З акту приймання-передачі отриманої кореспонденції від 12.12.2023 року вбачається, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» передало, а ТОВ «Кредит-Капітал» прийняло оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Отже строк пред`явлення виконавчого листа №2-7226-2010 закінчився 09.12.2023 року. Первісний стягувач ПАТ «Універсал Банк» передав постанову про повернення виконавчого листа новому стягувачу вже після пропущення строку для його повторного пред`явлення, в той час як постанова державного виконавця винесена ще у 2020 році. Згідно з частиною 1 статті 433 ЦПК України в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений. Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки заявником не наведено поважних причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки учасників справи, обставини справи, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» залишити без задоволення, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: