Постанова 4855 № 320/35903/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/35903/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Черпак Ю.К. Штульман І.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - УС Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Полтавського обласного центру зайнятості та Головного управління державної міграційної служби в Одеській області, у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати Наказ Полтавського обласного центру зайнятості за №298 «Про скасування дозволів на застосування праці іноземців» від 16.05.2023 року в частині скасування дозволу на працевлаштування, що виданий ТОВ «Мей.Тих» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення №51001500070843 Головного Управління ДМС України в Одеській області від 06.06.2023 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , яка оформлена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне Управління ДМС України в Одеській області направити інформацію у відомчу базу даних ДМС України про відновлення дії посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , яка оформлена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено повністю. До суду першої інстанції надійшло клопотання від представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського обласного центру зайнятості витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням відповідач - Полтавський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 60 000,00 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до частин четвертої-п`ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19). Як свідчать матеріали справи, що 23.08.2023 між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Коваленком Дмитром Леонідовичем (Адвокат) було укладено договір про надання адвокатської допомоги №23/08, за яким Адвокат зобов`язався надавати Клієнту необхідну правову допомогу при провадженнях у будь-яких справах, зокрема адміністративних, використовувати всі передбачені у Кодексі адміністративного судочинства засоби, використовувати законні способи і методи захисту з метою з`ясування обставин, які спрямовані на захист прав та законних інтересів Клієнта, встановлюють чи спростовують певні обставини (факти, твердження), брати участь у захисті Клієнта у будь-якому статусі, у тому числі як позивача, а Клієнт зобов`язався виплатити Адвокату гонорар за надання адвокатських послуг. Адвокат надає правову допомогу за дорученнями Клієнта. Зміст конкретного доручення зазначається у Додатках до цього Договору (п.1.1 Договору). Згідно з п.4.1 Договору розмір гонорару та витрат за цим договором складається із загальної вартості конкретних доручень згідно Додатків до цього Договору. Вартість конкретних доручень Клієнта зазначається у Додатках до цього Договору (п.4.2). Відповідно до п. 6.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє безстроково. Цей Договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи Клієнта, діє протягом всього провадження у всіх справах, судових процесах, матеріалах чи справах перевірок доти, доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, а у справі чи в певному питанні не буде прийнято остаточне рішення. Також, 21.09.2023 між позивачем та Адвокатом Коваленком Д.Л. підписано Додаткову угоду про оплату послуг до договору (угоду) №23/08 про надання адвокатських послуг на виконання п. 2.2 Договору, в якій сторонами погоджено вартість послуг, зокрема: - адвокатський запит (як з метою встановлення обставин, так і в рамках справи) - 2000 грн; - позовна заява - 5000 грн; - процесуальні документи (як по суті, так і заяви клопотання, пов`язані із рухом справи) - 3000 грн; - виробітка процесуальної позиції, яка в подальшому втілюється у позовну заяву - 12000 грн. Цією Додатковою Угодою Сторони обумовили гонорар успіху Адвоката, який складає 20000 грн та сплачується Клієнтом незалежно від набуття чинності судовим рішенням. 28.05.2024 між Адвокатом Коваленком Д.Л. та позивачем був підписаний акт виконаних робіт до Додаткової угоди про оплату послуг до договору (угоди) №23/08 про надання адвокатських послуг, яким засвідчено, що на виконання умов Договору про надання адвокатських послуг від 23.08.2023 №23/08 та Додаткової угоди про оплату послуг до договору (угоду) №23/08 про надання адвокатських послуг Адвокатом було надано наступні послуги: - адвокатські запити (ГУ ДМС в Одеській області, Полтавський центр зайнятості, ГУ ДПС в Одеській області (спрощене оподаткування), ГУ ПФУ в Одеській області (отримання ОК-5) - 2000 грн. х 4 = 8000 грн; - позовна заява - 5000 грн; - процесуальні документи (відповідь на відзив, пояснення, додаткові пояснення, клопотання про прискорення розгляду справи, клопотання про долучення доказів (ОК-5)) - 3000 грн х 5 = 15000 грн; - виробітка процесуальної позиції, яка в подальшому втілюється у позовну заяву - 12000 грн.; - гонорар успіху внаслідок задоволення позову - 20000 грн Загальна вартість наданих послуг становить 60000 грн. У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. У контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, колегія суддів враховує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI). При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Слід зазначити, що надані послуги адвокатом такі як виробітка процесуальної позиції, яка в подальшому втілюється у позовну заяву; клопотання при приєднання доказів у справі входять до процесу таких дій, як підготовка і подання позовної заяви, які є взаємозалежними та не виключають одна одну, відтак витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані. До того ж, слід зазначити, що такі послуги, як написання адвокатських запитів фактично також охоплюють необхідність підготовчих дій, зокрема, підготовки позовної заяви. Що стосується додаткової оплати послуг такої як «гонорар успіху» слід зазначити, що такі витрати як гонорар успіху, не належать безпосередньо до витрат пов`язаних з розглядом справи, вони не є фактичними та неминучими. У даному випадку, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта не пов`язаний з наданням правової допомоги у формі конкретно визначених послуг, дій та не є витратами, які пов`язані та були необхідними для захисту довірителя. Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначив, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, будь-які заохочувальні доплати не підлягають відшкодуванню, оскільки за відсутності таких доплат, об`єм наданих послуг залишається незмінним. У свою чергу, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн. є безперечно не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, предмет доказування об`єктивно не вимагав вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень. З огляду на вказане, оцінюючи заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 7000 грн., є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, що відповідає критерію реальності таких витрат, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості та Головного управління державної міграційної служби в Одеській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: Ю.К. Черпак І.В. Штульман (повний текст постанови складено 26.03.2025р.)