Постанова 4854 № 420/14676/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14676/24 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Одеського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними; стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Одеського ОАС, ДСА України, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2 102грн.; - зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних позивачу суддівської винагороди за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн, у 2024р. 3 028грн.; - зобов`язати ДСА України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Указом Президента України від 13.11.2008р. за №1037/2008 його призначено на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду. Позивач зазначив, що розмір отриманої суддівської винагороди за спірний період не відповідає розміру, установленому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016р. за №1402-VIII (надалі - Закон №1402), у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення судді. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2 102грн.. Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2024 роки, нарахованих і виплачених у періоди з 1.01.2021р. по 18.07.2022р. та з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн., з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Одеський окружний адміністративний суд просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні в цій частині позовних вимог, посилаючись на порушення норм права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо зобов`язання ДСА України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн.. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102грн.) є неправомірною, а тому наявні законні підстави для задоволення вимог. При цьому, суд першої інстанції вважав, що в даному випадку Одеський окружний адміністративний суд вчинив протиправні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102грн.. Що стосується вимог щодо зобов`язання ДСА України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн., то суд першої інстанції вважав, що у ДСА України відсутні повноваження щодо збільшення бюджетних асигнувань місцевих судів загальної юрисдикції за загальним фондом понад межі, встановлені Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто які визначені Верховною Радою України. Проте, судова колегія не може погодитись із вищевказаним висновком суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов помилково, без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку із чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України вважає, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що відповідно до Указу Президента України від 13.11.2008р. №1037/2008 «Про призначення суддів» строком на п`ять років на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду призначено Стефанова С.О. Наказом Одеського окружного адміністративного суду від 1.12.2008р. №172-ос «Про призначення ОСОБА_2 » позивача зараховано до штату Одеського окружного адміністративного суду з 1.12.2018р.. Згідно з постановою Верховної Ради України від 5.09.2013р. за №451-VII «Про обрання суддів» позивача обрано на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду безстроково. Згідно з архівними відомостями Одеського окружного адміністративного суду №2-5 та щомісячних розрахункових листів за січень 2021р. квітень 2024р. розмір посадового окладу позивача у період з 1.01.2021р. по 30.04.2024р. залишався незмінним і становив з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,2578825,00 грн.. На переконання позивача, це свідчить про те, що його посадовий оклад визначався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102грн.: 30 х 2 102грн. х 1,25 = 78 825грн., де 30 кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка відповідно до п.1 ч.3 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» становить базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду; 1,25 регіональний коефіцієнт за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб; 2102грн. розмір прожиткового мінімуму, який було застосовано при нарахування посадового окладу позивачки. Вважаючи, що Одеський окружний адміністративний суд зобов`язаний був нараховувати у 2021-2024р. базовий розмір його посадового окладу судді від прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які установлені відповідно абз.4 ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абз.4 ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», абз.4 ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і абз.4 ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (з 1.01.2021р. 2 270грн., з 1.01.2022р. 2 481грн., з 1.01.2023р. 2 684грн. та з 1.01.2024р. 3 028грн.), а не в розмірі 2 102грн., позивач звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного. Так, приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Приписами ч.3,4 ст.148 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» за №1402-VIII (надалі Закон №1402-VIII) чітко визначено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. У відповідності до ст.149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з ч.1,2 ст.22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України. Положеннями п.2,4 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. За правилами ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Відповідно до п.1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019р. за №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (п.2 Положення). Відповідно до п.3 Положення, територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України. Зважаючи на наведені положення ст.148,149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.1,2,5 ст.22, ч.1 ст.23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Територіальний орган Державної судової адміністрації України здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Докази, що у спірних правовідносинах ДСА здійснили свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму з відповідною величиною, відсутні. Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду, ст.148 Закону №1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача. Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020р. (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди. Із урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні протиправні дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2 102грн.. Враховуючи вищевказане, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Одеського окружного адміністративного суду та скасування судового рішення в частині визнання протиправними дій Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2 102грн. та зобов`язання Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2024 роки, нарахованих і виплачених у періоди з 1.01.2021р. по 18.07.2022р. та з 1.02.2024р. по 30.04.2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн., з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, що стосується позовних вимог щодо зобов`язання ДСА України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до вимог ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн., то судова колегія зазначає наступне. Так, виходячи з положень ч.1 ст.151 чинного ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», за якою ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також враховуючи правила ст.2 Бюджетного кодексу України, п.1,2,3,4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010р. №12 (в редакції рішення Ради суддів України від 4.06.2010р. №50), судова колегія вважає, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За таких обставин, судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування Одеського окружного адміністративного суду для виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності із вимогами ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн., а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позову з вищенаведених підстав. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024р. скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними; стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди задовольнити частково. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності із вимогами ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» з 1.01.2021р. по 18.07.2022р., з 1.02.2024р. по 30.04.2024р. та допомоги на оздоровлення за 2021р., 2022р., 2024р., зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021р. 2 270грн., у 2022р. 2 481грн., у 2024р. 3 028грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді І.О. Турецька О.А. Шевчук