Ухвала КАС ВС № Н/240/1135/23

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 25 березня 2025 року м. Київ справа №Н/240/1135/23 адміністративне провадження № К/990/11474/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 21.03.2023 в адміністративній справі № 240/1135/23. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина четвертої цієї статті). Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує, що після завершення розгляду справи № 240/1135/23 були виявлені нові обставини, які свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей щодо місця проживання, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Слідче управління Національної поліції України повідомило про досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023060000000541 від 17.10.2023 за фактами шахрайства під час отримання підвищення до пенсії. Встановлено, що пенсійні виплати отримували особи, зареєстровані за адресою, де фактично ніхто не проживає, а житловий будинок є непридатним для проживання. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 21.03.2023 у справі № 240/1135/23, суди попередніх інстанцій зазначили, що заявником не надано доказів встановлення будь-яким судовим рішенням факту підробки документів про реєстрацію місця проживання позивача або внесення до них завідомо неправдивих відомостей. Також рішення за результатами кримінального провадження, на яке посилається заявник, на момент розгляду заяви відсутнє. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган передчасно ініціював питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки відсутні докази скасування чи спростування обставин, які були підставою для ухвалення оспорюваного рішення. Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте). Частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Отже, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вірно застосував положення частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. Враховуючи, що зміст ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржниці про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України. За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук