Постанова 4801 № 128/1803/19

Справа № 128/1803/19 Провадження № 22-ц/801/740/2025 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2025 рокуСправа № 128/1803/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Міхасішина І.В., суддів : Войтка Ю.Б., Матківської М.В. за участю секретаря судового засідання: Кобенди Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 128/1803/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «СК «ОРАНТА», МТСБ України про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ПАТ «СК «ОРАНТА» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року в частині стягнення з ПАТ «СК «ОРАНТА» моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, ухваленого районним судом під головуванням судді Бондаренко О.І., дата складення повного тексту рішення 31 січня 2025 року,- встановив: В липні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В заяві зазначала, що 05 серпня 2011 року 0 21.30 год. відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Фіат Скудо» державний номерний знак НОМЕР_1 на вулиці Немирівське шосе у місті Вінниці не надав переваги пішоходам та здійснив наїзд на неї та її доньку ОСОБА_4 , в той час коли вони перетинали проїзну частину вулиці по розмітці пішохідного переходу. Від отриманих травм її малолітня донька ОСОБА_5 померла по дорозі в лікарню, а вона отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована в реанімаційне відділення МКЛ ШМД міста Вінниці. Вина відповідача ОСОБА_2 встановлена Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року зміненим в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року. На її лікування та поховання доньки нею було витрачено 43 399,79 грн., які становлять загальну суму матеріальної шкоди. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй відповідачем завдано непоправної моральної шкоди, яку вона оцінила у 600 000 грн. (т. 1 а.с. 1-4). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху для усунення недоліків визначених судом (т. 1 а.с. 11). 15 серпня 2019 року, на виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року, позивачка ОСОБА_1 подала уточнюючу позовну заяву з таким ж вимогами як і у тій поданій нею заяві, яка була залишена судом першої інстанції без руху (т. 1 а.с. 15-18). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 40). У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Варчук Анатолій Борисович серед іншого просив суд залучити в якості співвідповідача страхову компанію ВАТ НАСК «ОРАНТА» (т. 1 а.с. 57-59). 14 квітня 2020 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Шибінський О.В. подав заяву в якій просив залучити в якості співвідповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» (т. 1 а.с. 85). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2020 року суд залучив в якості співвідповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» до участі в даній справі (т. 1 а.с. 85). 04 червня 2020 року представник Публічного Акціонерного Товариства «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» Дзюба Ю.А. подав до суду заяву про застосування позовної давності, а 29 жовтня 2020 року письмові пояснення (т. 1 а.с.93; 118-121). 15 липня 2021 року ОСОБА_1 подала уточнюючу позовну заяву у якій крім відповідача ОСОБА_2 зазначила співвідповідачами ВАТ НАСК «ОРАНТА» та Мотроне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ). Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 6 000 грн. витрат на правничу допомогу 400 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Стягнути із співвідповідача Мотроне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) на її користь 10 399,79 грн. завданих збитків на поховання і лікування та 200 000 грн. страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю ( по 100 000 грн. на одного потерпілого) (т. 1 а.с. 147-151). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року суд залучив в якості співвідповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України (т. 1а.с. 154-155). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ВАТ НАСК «ОРАНТА», Мотроного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 156). У відзиві на позовну заяву представник Мотроного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) Купар І.Ю. вказав, що МТСБУ є неналежним відповідачем у цій справі, посилаючись на договірні відносини між винуватцем ДТП ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «ОРАНТА» (т. 1 а.с. 109). 07 лютого 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Шибінський О.В. подав до суду уточнюючу позовну заяву в частині вимог. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки 400 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 6 000 грн. витрат на правничу допомогу. Стягнути із співвідповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивачки 10 399,79 грн. завданих збитків на поховання і лікування та 200 000 грн. страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю ( по 100 000 грн. на одного потерпілого) та 5% відшкодування моральної шкоди в сумі 10 519,99 грн. (т. 1 а.с. 181-184). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 лютого 2022 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ВАТ НАСК «ОРАНТА», Мотроного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 186). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року підготовче провадження у цій справі закрито, призначено справу до судового розгляду (т. 2 а.с. 34). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ПАТ «СК «ОРАНТА» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 6 424 грн. в рівних частках по 3 212 грн. з кожного. В решті позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 81-88). В апеляційній скарзі співвідповідач ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» просить рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року в частині стягнення із ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та судового збору на користь держави у сумі 3 212 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права (т. 2 а.с.93-98). Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили. В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «СК «ОРАНТА» Дзюба Ю.А. апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити на підставах викладених в апеляційній скарзі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне. Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року у справі № 206/1-679/11 провадження № 1/232/156/12 зміненим в частині міри призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року встановлено, що 05 серпня 2011 року 0 21.30 год. відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Фіат Скудо» державний номерний знак НОМЕР_1 на вулиці Немирівське шосе у місті Вінниці не надав переваги пішоходам та здійснив наїзд на неї та її доньку ОСОБА_4 , в той час коли вони перетинали проїзну частину вулиці по розмітці пішохідного переходу. Від отриманих травм її малолітня донька ОСОБА_5 померла по дорозі в лікарню, а вона отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована в реанімаційне відділення МКЛ ШМД міста Вінниці (т. 1 а.с. 5-9; 19-21). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 8 років (а.с. 24). На час зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта", що підтверджується Полісом № АА/3957619 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 11 червня 2011 року до 10 червня 2012 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн. на одного потерпілого. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. на одного потерпілого (т. 1 а.с. 83). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс

18. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає. Із аналізу положень спеціального Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням фактичних обставини у справі, від встановлення яких залежить правильне вирішення спору та з урахуванням наведених норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачка ОСОБА_6 пред`явила вимоги до ПАТ "HACK "Оранта" про стягнення страхового відшкодування лише 07 лютого 2022 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку для такого звернення, оскільки ДТП сталася 05 серпня 2011 року. Отже, обґрунтованими є доводи страховика ПАТ НАСК «ОРАНТА» про те, що у стягненні страхового відшкодування слід відмовити. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Отже, сам по собі факт існування кримінального провадження, яке за встановленими обставинами справи було завершено 05 вересня 2013 року, не може свідчити про неможливість звернення потерпілої до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, чи пред`явлення позову про відшкодування шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ДТП, наступає незалежно від вини завдавача шкоди. Подібний за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24), від 24 квітня 2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи у частині заявлених вимог до страховика- ПАТ НАСК «ОРАНТА», що відповідно до положень статті 376 ЦПК України та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у позові. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 38;2 384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» задовольнити. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та 3 212 грн. судового збору на користь держави і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська