Постанова 4873 № 910/11982/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2025 р. Справа№ 910/11982/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Кропивної Л.В. при секретарі: Овчинніковій Я.Д. за участю представників сторін: від позивача: Печерний С.Л.; від відповідача: Мягков О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повний текст складено 18.12.2024) у справі №910/11982/24 (суддя Щербаков С.О.) за позовом Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про стягнення 3 907 897, 61 грн, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи Дочірнє підприємство "Е-Консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про стягнення 3 907 897, 61 грн, з яких: 752 040, 16 грн - 3 % річних та 3 155 857, 45 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 05/02-2019 від 05.03.2019, стягнення заборгованості за який було предметом спору у справі № 910/14467/19. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11982/24 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на користь Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" 751 211,83 грн - 3 % річних, 3 155 857,45 грн - інфляційних втрат та 58 606,04 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 751 211, 83 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 16.10.2019 по 03.09.2024, що нарахована на суму боргу 5 105 541, 00 грн та з 05.09.2024 по 11.09.2024, що нарахована на суму боргу 5 000 000, 00 грн, а також сума інфляційних втрат у розмірі 3 155 857, 45 грн за період з 12.07.2019 по 3.09.2024 нарахована на суму боргу 5 105 541, 00 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Інформаційні судові системи" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11982/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - вимоги про нарахування позивачем інфляції та 3 % річних за період протягом 5 років та 2 місяці є безпідставними та такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності; - суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи відповідача щодо можливості зменшення нарахованих 3 % річних. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11982/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.02.2025. 17.01.2025 через підсистему Електронний суд від представника Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 27.01.2025 задоволено заяву представника Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 18.02.2025 відкладено розгляд справи на 18.03.2025. Позиції учасників справи 17.01.2025 через систему «Електронний Суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 05.03.2019 року між Дочірнім підприємством "Е-Консалтинг" (далі - виконавець) та Державним підприємством "Інформаційні судові системи" (далі - замовник) був укладений договір про закупівлю № 05/02-2019 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується протягом дії Договору надати послуги з доопрацювання підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на доопрацьоване програмне забезпечення (2 етап) (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення) відповідно до Технічного завдання (додаток № 1 до Договору, що становить його невід`ємну частину) та Календарного плану (додаток № 2 до Договору, що становить його невід`ємну частину), іменовані надалі - "Послуги", а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати їх вартість на умовах, визначених Договором. Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.5, 2.1.6 договору, виконавець зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі (належним чином) виконувати свої зобов`язання за Договором; надати Замовнику технічну, експлуатаційну та іншу документацію, яка передбачена чинним законодавством; за результатами наданих Послуг разом з Програмним забезпеченням і комплектом технічної, експлуатаційної та програмної документації до нього передати звіт про випробування Програмного забезпечення. Відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору, замовник зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором; приймати належним чином надані Послуги за відповідним актом приймання-передачі наданих послуг за відповідним етапом календарного плану та/або за Договором в цілому, іменований надалі - "Акт". Пунктами 4.1-4.3 договору, передбачено, що загальна ціна договору становить 6 600 231,25 грн, в тому числі ПДВ 1 100 038,54 грн. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. До ціни Послуг включаються витрати на сплату податків і зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до пункту 4.6 договору розрахунки здійснюються Замовником поетапно за фактично надані Послуги відповідно до Календарного плану на підставі Акта, прямим банківським переказом на поточний рахунок Виконавця протягом 10 робочих днів від дати підписання Акта. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, строк надання Послуг - до 31.05.2019. Місце надання Послуг - за адресою Замовника. Пунктом 5.5 договору, передбачено, що надання Послуг за Договором відбувається поетапно відповідно до Календарного плану обліку заробітної плати Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. У разі дострокового виконання поточного етапу Календарного плану, Виконавець може приступити до виконання наступного етапу Календарного плану. Згідно пунктом 5.6 договору, перелік документації та результати Послуг, що підлягають оформленню та здачі Виконавцем Замовнику під час та по закінченні дії Договору, визначаються Календарним планом. Приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності Технічному завданню. Відповідно до пункту 5.7 договору, по завершенні кожного з етапів Календарного плану Виконавець подає Замовнику Акт, додавши до нього програмну та експлуатаційну документацію на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/настанова/інструкція користувача/адміністратора/оператора тощо). По завершенню надання послуг за Договором окрім програмної та експлуатаційної документації Виконавець надає технічний паспорт інформаційної системи та інші документи, які вимагаються Загальними вимогами до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів, затверджених постановою КМУ від 12.08.2009 №

869. Замовник впродовж 5 робочих днів з дня отримання Акта та документів, що зазначені у Договорі, зобов`язаний надіслати Виконавцю підписаний Акт або мотивовану відмову від прийняття наданих Послуг (пункт 5.8 договору). У пункті 5.9 договору сторони погодили, що приймання та оцінка наданих Послуг здійснюється комісією Замовника за участю представників Виконавця відповідно до Технічного завдання та Календарного плану впродовж 4 робочих днів. Робота комісії завершується складанням Протоколу з висновком про відповідність/невідповідність наданих послуг Технічному завданню та Календарному плану, а також переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання, у разі виявлення комісією невідповідностей. Відповідно до пункту 5.10 договору за наявності зауважень до наданих Послуг, сторони протягом 1 робочого дня зобов`язуються письмово узгодити перелік зауважень, недоліків та/або доробок, які Виконавець зобов`язується виправити за власний рахунок протягом погодженого сторонами строку (терміну). Після усунення зауважень згідно зі складеним переліком, Послуги приймаються відповідно до пунктів 5.7-5.9 Договору. Згідно з пунктом 5.11 договору після підписання відповідного Акта сторонами зобов`язання Виконавця щодо надання Послуг вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином. На виконання умов договору виконавець надав замовнику послуги кожного з етапів, визначених Календарним планом та Технічним завданням, на загальну суму 6 600 231, 25 грн, про що були оформлені акти надання послуг № № 84, 174-256, разом з доданою до них програмною та експлуатаційною документацією на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/настанова/інструкція користувача/адміністратора/оператора тощо), чим є відповідні Проектні рішення (копії додавались, оригінали наявні у Замовника), а також Паспортом доопрацьованої підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", Програма та методика випробувань програмного забезпечення доопрацьованої підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", акт приймання-передачі майнових прав до Договору. Зазначені акти наданих послуг та відповідна документація на виконання пункту 5.7 Договору були надіслані Замовнику поштовим відправленням та були отримані ним 18.06.2019, що підтверджується описом поштового відправлення № 0100107917564 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100107917564. Враховуючи що відповідач не здійснив оплату наданих послуг у визначений договором строк, внаслідок чого за Державним підприємством "Інформаційні судові системи" утворилась заборгованість у розмірі 6 600 231,25 грн, Дочірнє підприємство "Е-Консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про стягнення 6 652 309, 79 грн, з яких: 6 600 231, 25 грн основного боргу та 52 078, 54 грн 3% річних за договором № 05/02-2019 від 05.03.2019. В свою чергу, Державне підприємство "Інформаційні судові системи" подало до суду зустрічну позовну заяву до Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" про стягнення 1 523 839, 69 грн штрафу за прострочення виконання Дочірнім підприємством "Е-Консалтинг" умов договору про закупівлю № 05/02-2019 від 05.03.19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на користь Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" 6 600 231, 25 грн заборгованості з основного боргу, 52 078, 54 грн три проценти річних та 99 784, 65 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 11.04.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 у справі №910/14467/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 у справі №910/14467/19 скасовано частково в частині задоволення первісного позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" 149 676 грн 97 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 910/14467/19 скасовано. Справу № 910/14467/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. За результатами нового розгляду справи № 910/14467/19, постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 21.03.2024, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.08.2024, апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/14467/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/14467/19 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на користь Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" 5 105 541, 00 грн заборгованості з основного боргу, 40 284, 82 три проценти річних та 77 187, 39 грн судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" 83 277, 32 грн пені та 1 249, 16 грн судового збору за подачу зустрічної позовної заяви. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" 35 504, 27 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Як зазначає позивач, відповідач здійснив фактичну оплату позивачу 5 105 541, 00 грн заборгованості за надані послуги по етапам № 1-73, зазначених у додатку № 2 до договору, згідно з актами надання послуг № № 84, 185-256, наступними двома платежами, а саме: - 04.09.2024 відповідач перерахував позивачу 105 541, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1055; - 12.09.2024 відповідач перерахував позивачу 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1130. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у розмірі 5 105 541, 00 грн, а тому просить суд стягнути з відповідача 752 040, 16 грн - 3 % річних за періоди: з 16.10.2019 по 04.09.2024 та з 05.09.2024 по 12.09.2024 та 3 155 857, 45 грн - інфляційні втрати за періоди: з 12.07.2019 по 04.09.2024. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Згідно приписів ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг за договором підряду виконувалось неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача грошових коштів. Як вже раніше зазначалось, постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 21.03.2024, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.08.2024, стягнуто з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на користь Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" 5 105 541, 00 грн заборгованості з основного боргу, 40 284, 82 три проценти річних та 77 187, 39 грн судового збору. Судом у справі № 910/14467/19 встановлено наступне: - на виконання умов Договору позивач надав відповідачу оформлені акти надання послуг № № 84, 174-256, разом з доданою до них програмною та експлуатаційною документацією на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/настанова/інструкція користувача/адміністратора/оператора тощо), чим є відповідні проектні рішення (копії додаються, оригінали наявні у Відповідача), а також Паспортом доопрацьованої підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", Програма та методика випробувань програмного забезпечення доопрацьованої підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", акт приймання-передачі майнових прав до Договору про закупівлю №05/02-2019 від 05.03.2019; - враховуючи положення умов договору та висновок експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи в розрізі його дослідницької частини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про доведення позивачем належними та допустимими доказами виконання ним робіт по етапам № 1-73, зазначеним у додатку № 2 до договору, на загальну суму 5 105 541,00 грн.; - розрахунки за договором здійснюються замовником поетапно за фактично надані Послуги відповідно до Календарного плану на підставі Акту, прямим банківським переказом на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання Акту (п. 4.6 Договору); - з огляду на умови договору, враховуючи строк на підписання актів (5 робочих днів з дня отримання акту) та строк їх оплати (10 (десяти) робочих днів від дати підписання акту), відповідач повинен був сплатити заборгованість з 27.06.2019 по 11.07.2019. Однак, доказів оплати встановленої вище заборгованості матеріали справи № 910/14467/19 не містять; - оскільки відповідач, в порушення норм закону та умов договору, неналежним чином виконав своє зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, з огляду на встановлені обставини та докази, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 5 105 541,00 грн.; - здійснивши власний розрахунок 3 % річних, з огляду на встановлену суму заборгованості, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 284,82 грн - три проценти річних за період з 12.07.2019 по 15.10.2019. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, вказаним вище судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт надання послуг за договором про закупівлю № 05/02-2019 від 05.03.2019, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у справі № 910/14467/19 фактично було виконано відповідачем двома платежами, а саме: - 04.09.2024 відповідач перерахував позивачу 105 541, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1055; - 12.09.2024 відповідач перерахував позивачу 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1130. Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Вказане узгоджується із сталою правовою позицією щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Згідно приписів п. 4.6. договору та ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був оплатити надані позивачем послуги у строк до 11.07.2019, тож, починаючи з 12.07.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання. У справі № 910/14467/19 було заявлено до стягнення 52 078, 54 грн 3% річних за договором № 05/02-2019 від 05.03.2019 та апеляційним судом стягнуто з відповідача на користь позивача 40 284, 82 грн - 3 % річних за період з 12.07.2019 по 15.10.2019. Наразі позивачем заявлено до стягнення 752 040, 16 грн - 3 % річних за періоди: з 16.10.2019 по 04.09.2024 та з 05.09.2024 по 12.09.2024 та 3 155 857, 45 грн - інфляційні втрати за періоди: з 12.07.2019 по 04.09.2024. Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних. В той же час розмір інфляційних втрат розраховано позивачем вірно. А тому є вірним висновок суду першої інстанції, що обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 751 211, 83 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 16.10.2019 по 03.09.2024, що нарахована на суму боргу 5 105 541,00 грн, та з 05.09.2024 по 11.09.2024, що нарахована на суму боргу 5 000 000, 00 грн, а також сума інфляційних втрат у розмірі 3 155 857, 45 грн за період з 12.07.2019 по 3.09.2024 нарахована на суму боргу 5 105 541, 00 грн. Стосовно доводів відповідача про пропуск позовної давності із заявленими вимогами колегія суддів зазначає наступне. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховував 3 % річних за періоди: з 16.10.2019 по 04.09.2024 та з 05.09.2024 по 12.09.2024 та інфляційні втрати за період з 12.07.2019 по 04.09.2024, тоді як звернувся до суду з вказаним позовом 30.09.2024. Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено. Тож, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023. Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину. При цьому, відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі позивачем не пропущено. Також, Державне підприємство "Інформаційні судові системи" у просило зменшити нарахування 3% річних та інфляційних втрат на 97%. В постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. Водночас у справі, що переглядається, обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі № 902/417/18, колегією суддів не встановлено. Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним. Відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин для необхідності зменшення нарахованих процентів річних. Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21. Водночас, хоча нарахування процентів річних і інфляційних втрат передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості зменшення розміру саме відсотків річних, адже розмір втрат від інфляції неможливо зменшити через їх правову природу. А тому, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, відповідні нарахування зменшенню не підлягають. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/11982/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/11982/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/11982/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/11982/24 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повна постанова складена 24.03.2025 Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко Л.В. Кропивна