Ухвала КАС ВС № 200/5392/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 24 березня 2025 року м. Київ справа №200/5392/24 адміністративне провадження № К/990/10833/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №200/5392/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у визначенні розрахункового періоду для обрахунку середньомісячної заробітної плати з лютого 2021 року по січень 2022 року для подальшого обрахунку щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності; зобов`язати відповідача взяти для обрахунку середньомісячної заробітної плати розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року, та здійснити перерахунок відшкодування втраченого заробітку. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 18.10.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025, у задоволенні позову відмовив. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на статті 328, 329 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. Розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через дії компетентного органу з питань правомірності визначення розрахункового періоду для обрахунку середньомісячної заробітної плати з лютого 2021 року по січень 2022 року для подальшого обрахунку щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями та оцінкою доказів у цій справі. Суд не приймає посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику, сформульовану Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, оскільки правовідносини, викладені у наведених постановах, не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалене за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. У цій справі, на відміну від справ, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, судами встановлено правомірність дій відповідача щодо обрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності, який встановлено на основі акту за формою П-4, у відповідності до висновків МСЕК. Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи щодо обрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності, який встановлено на основі акту за формою П-4, у відповідності до висновків МСЕК, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України. Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №200/5392/24. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб