Постанова 4824 № 756/8804/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2025 року м. Київ Справа №756/8804/24 Провадження: № 22-ц/824/5436/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І. С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У червні 2024 року ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .та споживачем житлово-комунальних послуг за указаною адресою, які надає позивач. Відповідач своєчасно та повному обсязі не сплачує за комунальні послуги, в результаті чого у нього за період з січня 2020 року по травень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 24 424,25 грн. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року позов ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» заборгованість у розмірі 24 424,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи, тим самим порушив його право на висловлення своїх заперечень та подання доказів. Вказав, що суд першої інстанції не урахував, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту надання комунальних послуг. Також зазначив, що за останні два роки внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов`язків внутрішні тепло-, електро- мережі будинку знаходяться в аварійному стані. Мешканці будинку за власний рахунок замінили аварійну вхідну групу до під`їзду, провели ремонт грузового та пасажирського ліфту. Вказане підтверджується долученими до апеляційної скарги фотознімками, які він, ОСОБА_1 , не мав можливості подати до суду першої інстанції у зв`язку з його неналежним повідомленням про розгляд справи. Вказав і про те, що позивач перебуває на стадії банкрутства з 2012 року. Ухвалами Київського апеляційного суду від 14 січня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Халупний А.В. в інтересах ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» заперечив проти апеляційної скарги та зазначив, що відповідач був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи належним чином. Також вказав, що позивач не отримував від ОСОБА_2 письмових заяв про розірвання договору. Розрахунок заборгованості здійснено на підставі розпорядження КМДА № 1207 від 05.10.2017 року, яким встановлено розмір тарифу у розмірі 6,95 грн за 1 м2. Також відповідач не заявляв позивачу жодних претензій протягом всього періоду здійснення нарахувань, користувався наданими позивачем послугами. Позивач вважає, що періодична оплата відповідачем за послуги за договором є підтвердженням прийняття таких послуг. Вказує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо непогодження із сумою заборгованості, відповідачем не ставиться під сумнів правильність розрахунків, отже, у скарзі не зазначено обставин, на підставі яких можна дійти висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 27 серпня 2009 року між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг (а.с. 11-12). Відповідно до п. 1 вказаного договору, предметом договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розтащована 3-кімнатна квартира № 29 загальною площею 156,8 кв.м, житловою площею 84,1 кв.м. Згідно п. 2.1 розділу 2 договору підприємство зобов`язується здійснювати обслуговування будинку та прибудинкової території. Згідно п. 2.2 розділу 2 договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати за отримані житлово-комунальні та додаткові послуги. Пунктом 4.3 договору встановлено, що тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюється відповідними нормативними актами і не потребують додаткового узгодження. Розпорядженням КМДА від 05.10.2017 року № 1207 «Про внесення змін до Тарифів та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавця цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків зі споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця що настає за розрахунковим» було затверджено новий тариф в розмірі 6,95 грн. Згідно розрахунку заборгованості, з січня 2020 року по травень 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на кінець травня 2024 року складає 24 424,25 грн. (а.с. 6-8). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , який є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.При цьому,відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином сплачувались платежі за житлово-комунальні послуги. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне. Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду), відзиву на позовну заяву не подавав. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Умови та порядок проведення заочного розгляду справи передбачено статтями 280, 281 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і повторно не з`явився в судове засідання. Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2024 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні на 19 вересня 2024 року о 11:00 год. (а.с. 26). Копію ухвали про відкриття та судову повістку було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), проте, до суду повернувся конверт з відмітками працівників пошти «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 30). Отже, на перше судове засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки заяв про зміну адреси місця проживання не подавав. Однак, повторно суд першої інстанції відповідача про розгляд справи не повідомляв. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності відповідача та про ухвалення заочного рішення, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував та безпідставно дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, оскільки повторно судова повістка-повідомлення відповідачу не направлялась. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції справу розглянуто без повідомлення відповідача про судове засідання, отже заочне рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, з ухваленням нового судового рішення апеляційним судом. Переглядаючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно зі статтею 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до змісту статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону визначено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що позивач припинив належним чином виконувати свої обов`язки з лютого 2024 року, а тому усі ремонтні роботи, пов`язані з облаштуванням входу у під`їзд, роботи пов`язані з підтриманням у належному стані підсобних та технічних приміщень будинку, ремонт ліфтів, ремонт фасаду проводились виключно за рахунок мешканців будинку. На обґрунтування своєї позиції скаржник долучив до апеляційної скарги копії листа від 26.02.2024 року про розірвання договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, копію оголошення ТОВ УК «Урбан» про припинення діяльності позивача, копії журналів технічного обслуговування (ТО) і ремонтів ліфта та обладнання ОДС, оголошення про ремонт вхідної групи за рахунок мешканців будинку, гарантійного листа № 127 від 28.10.2022 про неможливість виконання обов`язкових робіт щодо підготовки до опалювального сезону, фото аварійного стану фасаду будинку, листа Департаменту житлово-комунальної інфраструктури від 14.04.2023 року, акту КП «Київтеплоенерго№ № 08019 від 22.03.2023, акту-припису № 41/24 від 10.07.2024 про результати технічного огляду ліфтів № 26462 та № 26463, актів виконаних робіт та кошториси ПрАТ «Отіс» щодо ремонту ліфтів, листа щодо збору коштів мешканцями будинку на підключення електрики, фото стану місць загального користування, водостоків, люків, димовенталіційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх тепло та елекро мереж будинку. Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності з метою повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, приймає надані відповідачем до апеляційної скарги нові докази. Надаючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів ураховує наступне. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт. Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження звернення відповідача чи інших мешканців будинку зі скаргами до ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» щодо невиконання або неналежного виконання позивачем своїх обов`язків з надання житлово-комунальних послуг, або фактичної відмови позивача у наданні житлово-комунальних послуг за укладеним між сторонами договором. Відповідачем не надано актів-претензій щодо ненадання чи неналежного надання житлово-комунальних послуг ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ». З огляду на викладене, долучені скаржником до апеляційної скарги письмові докази не можуть вважатись належними доказами ненадання або неналежного надання ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» житлово-комунальних послуг відповідачу за спірний період. Крім того, посилаючись на те, що позивач припинив належним чином виконувати свої обов`язки з лютого 2024 року, ОСОБА_1 не спростував факту надання позивачем житлово-комунальних послуг за період до лютого 2024 року, а саме з січня 2020 року. Не приймаються колегією суддів до уваги й посилання скаржника на розірвання договору з ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ», оскільки долучений до апеляційної скарги інформаційний лист від 26.02.2024 року не може вважатись заявою про розірвання договору. Більш того, відповідно до пунктів 6.2, 6.3, 6.4 договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг від 27.08.2009 року, термін дії цього договору складає три роки з моменту набуття чинності. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за місяць до закінчення його дії. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди, укладеній в письмовій формі та підписаній сторонами. Оскільки сторонами передбачено процедуру розірвання договору шляхом укладення додаткової угоди, відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг від 27.08.2009 року був розірваний на підставі інформаційного листа від 26.02.2024 року. Відхиляючи доводи скаржника щодо не доведення надання позивачем житлово-комунальних послуг, колегія суддів відмічає, що факт надання позивачем житлово-комунальних послуг в будинку АДРЕСА_1 підтверджується наявними у справі доказами, а саме комплексним договором № 00000642 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг від 27.08.2009 року, що укладений між сторонами, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1207 від 05.10.2017 року. Вказані письмові докази відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані. Не спростованим залишається й наданий позивачем розрахунок заборгованості, який є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у спірний період здійснювалася часткова сплата за отримані житлово-комунальні послуги. Ураховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач є власником квартири, колегія суддів доходить висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з січня 2020 року по травень 2024 року у розмірі 24 424, 25 грн. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За таких підстав, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове удове рішення про задоволення позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Як убачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн, а також заявлено про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. Щодо витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно наданого позивачем договору про надання правничої допомоги № 20/02 від 20 лютого 2024 року, укладеного між адвокатом Халупним А.В. та ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ», розмір винагороди виконавця визначається у додатках (додаткових угодах) до цього договору, а також у переліках необхідних дій чи переліків справ у роботі, листування сторін (п. 6.2 договору). Обсяг виконаних робіт визначений в додатковій угоді № 24/06 до договору про надання правничої допомоги та акту прийому-передачі наданих послуг № 24/06/1 до договору № 20/02 від 20 лютого 2024 року, згідно з яким, виконавцем ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» надано правову допомогу на загальну суму 3000,00 грн. Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Халупним А.В. правової допомоги позивачу за договором про надання правничої допомоги№ 20/02 від 20 лютого 2024 року. Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції жодних заперечень стосовно заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу не висловив, а тому обґрунтованим є відшкодування позивачу таких витрат у розмірі 3 000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 32380022, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 29-Б) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 24 424, 25 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн 25 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 32380022, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 29-Б) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього 6028 (шість тисяч двадцять вісім) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова