Постанова Київський апеляційний суд № 760/12567/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/12567/24 Головуючий у 1 інстанції: Коробенко С.В. Провадження № 22-ц/824/6791/2025 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І., секретар Тіткова І.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування,- в с т а н о в и в: В травні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування. Зазначав, що від шлюбу з ОСОБА_2 вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 з сином проживають на території Бельгії , а він в Україні. З вини ОСОБА_2 він обмежений у спілкуванні зі сином. Позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 надати йому інформацію про засоби зв`язку для спілкування з дитиною та зобов`язати її розблокувати телефонний номер сина для подальшого спілкування; на час воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном, зобов`язати ОСОБА_2 організовувати його спілкування з сином особисто засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою програмних застосунків Skype, Zoom, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, щоденно у період часу з 18 год. до 22 год. (за місцевим часом, по Україні) протягом 30 хвилин одноразово на день; після повернення ОСОБА_2 з сином на територію України, визначити для нього наступний графік спілкування та виховання сина: щовівторка, щочетверга та щоп`ятниці з 18 год. до 21 год., у першу та третю суботу місяця з 12 год. суботи до 15 год. неділі; у день народження сина з 15:00 до 19:00 щороку за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для відпочинку та розвитку дітей; щороку спільний відпочинок влітку під час літніх канікул тривалістю 20 календарних днів та під час зимових канікул тривалістю 5 календарних днів для оздоровлення дитини. В листопаді 2024 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення його позову шляхом встановлення обов`язку для відповідачки ОСОБА_2 забезпечити можливість його спілкування з малолітнім сином через відеозв`язок через мережу Інтернет за допомогою програмних застосунків та додатків Skype, Zoom, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, щоденно у період часу з 18 год. до 22 год. (за місцевим часом, по Україні) протягом 30 хвилин одноразово на день до набрання рішенням у справі №760/12567/24 законної сили. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 за допомогою відеозв`язку (а у разі неможливості - телефонного зв`язку) з використанням технічних засобів та програмного забезпечення (Zoom, Viber, Watsapp, Telegram, Skype тощо) кожної середи та неділі тижня протягом 60 хвилин з 19:00 години до 20:00 години за київським часом. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Посилається на порушення судом першої норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Коли сторони проживали в Україні ОСОБА_3 фактично не приймав участі у вихованні дитини. Після їх виїзду ОСОБА_2 з сином за кордон ОСОБА_3 приїздив до них у відпустку, а після чого припинив матеріальну допомогу. ОСОБА_2 була вимушена звернутися до суду із вимогами про стягнення аліментів на утримання сина. ОСОБА_3 не привітав сина з Днем народження. На думку ОСОБА_2 , проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері або примушування дитини до спілкування може негативно вплинути на її психоемоційний стан, оскільки між ОСОБА_3 та дитиною відсутній психологічний зв`язок. Враховуючи вік дитини та тривале проживання з матір`ю, ОСОБА_5 повноцінно не сприймає ОСОБА_3 , як батька. В жодному месендежрі у ОСОБА_6 батько не заблокований. Представник ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 . Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Позивач ОСОБА_3 і його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення . Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що зволікання із відновленням спілкування ОСОБА_3 із сином може призвести до втрати сталого емоційного зв`язку між ними. Втім, організація щоденних зустрічей за допомогою відеозв`язку у визначений час може бути обтяжливою, а тому розумним і достатнім з урахуванням мети забезпечення позову є спілкування батька з сином двічі на тиждень у середу та у вихідний день (неділю) з 19:00 год. до 20:00 год. за київським часом. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). В постановах від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц , від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19, від 02 листопада 2022 року в справі № 686/8535/20, Верховний Суд вказав про можливість забезпечення позову шляхом установлення порядку спілкування позивача із дитиною на час вирішення спору. Такий захід забезпечення позову має тимчасовий характер і не стосується усунення перешкод спілкування з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини. Відповідно до заявлених позовних вимог вимог ОСОБА_3 просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 надати йому інформацію про засоби зв`язку для спілкування з дитиною та зобов`язати її розблокувати телефонний номер сина для подальшого спілкування; на час воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном, зобов`язати ОСОБА_2 організовувати його спілкування з сином особисто засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою програмних застосунків Skype, Zoom, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, щоденно у період часу з 18 год. до 22 год. (за місцевим часом, по Україні) протягом 30 хвилин одноразово на день; після повернення ОСОБА_2 з сином на територію України, визначити для нього наступний графік спілкування та виховання сина: щовівторка, щочетверга та щоп`ятниці з 18 год. до 21 год., у першу та третю суботу місяця з 12 год. суботи до 15 год. неділі; у день народження сина з 15:00 до 19:00 щороку за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для відпочинку та розвитку дітей; щороку спільний відпочинок влітку під час літніх канікул тривалістю 20 календарних днів та під час зимових канікул тривалістю 5 календарних днів для оздоровлення дитини. Позивач зазначив, що проживає в Україні, а ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають в Бельгії. У спілкуванні з сином він обмежений. З метою запобігання втрати емоційного контакту позивача з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погіршення між ними відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 за допомогою відеозв`язку (а у разі неможливості - телефонного зв`язку) з використанням технічних засобів та програмного забезпечення (Zoom, Viber, Watsapp, Telegram, Skype тощо) кожної середи та неділі тижня протягом 60 хвилин з 19:00 години до 20:00 години за київським часом. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що позивач не приймав участі у вихованні та утриманні сина, а також те, що суд першої інстанції не з`ясував бажання сина спілкуватися з батьком. Вжиття судом заходів забезпечення позову не є вирішенням спору по суті та має тимчасовий характер. З огляду на предмет спору та наведені обґрунтування, суд першої інстанції правильно вважав наявними підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 21 березня 2025 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Кафідова О.В. Оніщук М.І.