Постанова Київський апеляційний суд № 754/10022/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13718/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м. Київ Справа № 754/10022/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року, постановлену у складі судді Бабко В.В., про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, встановив: У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушеннями норм процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним доказам. Вказує, що позивачем особисто надана до Деснянського районного суду м. Києва заява про розгляд справи без його участі, тому вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням ст. 1, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, відповідно до якої та згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Вважає, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом для надання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що у липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14 вересня 2023 року. У судовому засіданні від 14 вересня 2023 року за участю позивача та його представника оголошено перерву до 16 жовтня 2023 року для виклику свідків. У судовому засіданні 16 жовтня 2023 року, проведеного судом за участю позивача, оголошено перерву до 14 листопада 2023 року, у зв`язку з постановленням ухвали про витребування спадкової справи від Першої Київської державної нотаріальної контори. Відповідно до повідомлення Першої Київської державної нотаріальної контори, що наявне у матеріалах спадкової справи, 08 серпня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я малолітнього сина - ОСОБА_3 , 2011 року народження. 14 листопада 2023 року, згідно з довідкою секретаря судового засідання, справу знято з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою у м. Києві. Наступне судове засідання призначено на 19 грудня 2023 року. 19 грудня 2023 року сторони в судове засідання не з`явились. Оголошено перерву до 01 лютого 2024 року. 01 лютого 2024 року складена довідка про зняття справи з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 14 березня 2024 року. 14 березня 2024 року, на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 14 березня 2024 про перенесення судового засідання на іншу дату, судом оголошено перерву до 29 квітня 2024 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений під розписку ( а.с. 175). У судове засідання 29 квітня 2024 року сторони не з`явились, будучи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 05 червня 2024 року. У судове засідання 05 червня 2024 року сторони не з`явились. Постановлена ухвала про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Залишаючи позовну заяву без розгляду ухвалою від 05 червня 2024 року, суд першої інстанції посилався на те, що 29.04.2024 та 05.06.2024 позивач ОСОБА_1 , який повідомлявся належним чином про час, дату та місце судових засідань (згідно довідки про доставку смс-повідомлення, доставлено на номер телефону зазначений в позовній заяві) не з`являвся, свого представника до суду не направлено, заяви про поважність нез`явлення в судові засідання позивача або його представника до суду не надходило. Заяви про розгляд справи у відсутності позивача/представника також до суду не надходило. Інші учасники справи в судове засідання не з`являлися, представників не направлено, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належними способами, причини неявки суду не повідомлено. Також, враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивача, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судове засідання представника позивача дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч.1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Згідно з ч.1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що 29 квітня 2024 року, сторони не з`явились, будучи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 05 червня 2024 року. У судове засідання 05 червня 2024 року сторони не з`явились, позивачу було належним чином надіслано судове повідомлення за допомогою SMS-повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с. 189). Доводів з приводу неповідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання апеляційна скарга позивача не містить. Отже доводи апеляційної скарги про те, що позивачем особисто надана до Деснянського районного суду м. Києва заява про розгляд справи без його участі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, які не містять жодної заяви позивача про розгляд справи без його участі. В матеріалах справи наявні заяви позивача: від 16 жовтня 2023 року про відкладення підготовчого судового засідання та залучення спадкоємців померлої ОСОБА_2 та від 14 березня 2024 року про оголошення перерви по справі ( а.с. 40), але ці заяви є протилежними за змістом тій заяві, на яку посилається позивач, та не містять вимоги про розгляд справи без участі позивача. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19) зазначено, що системний аналіз норм процесуального права (п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 висловлено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він подав заяву про розгляд справи за його відсутності, матеріалами справи не підтверджуються. При цьому в апеляційній скарзі відсутнє посилання на дату подання такої заяви. Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах норм чинного процесуального законодавства України, висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду від 05 червня 2024 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.