Постанова Чернігівський апеляційний суд № 741/962/24

Справа № 741/962/24 Головуючий у 1 інстанції Крупина А. О. Провадження № 33/4823/242/25 Категорія - ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Салая Г.А., за участі: захисника Луєнка Ю.В. (в режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Давидюка А.І. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвоката Луєнка Ю.В. на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2025 року, У С Т А Н О В И В: Цією постановою провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм КП «Носівка-Комунальник», до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Виключено з інкримінованого правопорушення посилання на те, що ОСОБА_2 порушив пункт 10.9 ПДР. Місцевим судом установлено, що 01.05.2024 року, о 17 год. 25 хв., на автодорозі Носівка-Козари-Козелець, на 00 км 300 м ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «САЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком маневру руху заднім ходом, виїжджаючи з прилеглої території, не переконався у безпечності маневру та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих осіб немає. Внаслідок ДТП водію ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків. Під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини знайшли своє підтвердження зібраними у справі та доданими доказами, зокрема схемою ДТП, поясненнями обох учасників ДТП та свідка. Попри посилання ОСОБА_2 в судовому засіданні на винуватість іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , який мав змогу уникнути ДТП, суд дійшов висновку, що локалізація пошкоджень узгоджується зі схемою ДТП та поясненнями учасників на місці ДТП, які підписали схему без жодних зауважень та визначив, що схема ДТП не містить відомостей, які б указували на порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, на які посилався ОСОБА_2 . Відтак, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 порушень п.п. 10.1, 10.2 ПДР, однак дійшов висновку про відсутність в його діях порушень п. 10.9 ПДР, яким передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, оскільки у ході розгляду справи в суді з`ясувалося, що ОСОБА_2 не здійснював рух заднім ходом, а лише ввімкнув передачу, тому виключив посилання на порушення вказаного пункту правил. А враховуючи, що на момент розгляду справи в суді сплинули строки накладення стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд закрив провадження по справі. Не погоджуючись з постановою суду захисник Луєнко Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи неможливість подати раніше через відсутність повного тексту постанови суду від 06.02.2025, яку на його електронну адресу було надіслано лише 17.02.2025. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд під час розгляду справи дійшов необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, є суперечливими та взаємовиключними. Встановивши на початку мотивувальної частини постанови, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2, 10.9 ПДР, у подальшому зазначив, що ОСОБА_2 «…не здійснював рух заднім ходом і в його діях відсутнє порушення п. 10.9 ПДП, тому вказівка на порушення зазначеного пункту Правил підлягає виключенню зі складу правопорушення, яке ставиться у вину, оскільки не знайшла свого підтвердження та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами». Вказує, що вони погоджуються з установленими обставинами, що ОСОБА_2 не здійснював рух заднім ходом, що знайшло підтвердження в наданих доказах. Поза увагою суду залишилось зафіксоване на відеозаписах із нагрудних камер поліцейських, що ОСОБА_2 , даючи пояснення поліцейським безпосередньо після ДТП стверджував, що він не їхав, а стояв, ввімкнувши задню передачу, що відображено в його письмових поясненнях. Тому пояснення ОСОБА_2 не суперечать його ж поясненням у суді, відтак посилання суду на те, що останній не заперечував обставин ДТП на місці складення схеми, не відповідають встановленим обставинам. Зрештою, вважає висновки суду щодо відсутності в діях ОСОБА_2 порушень п. 10.9 ПДР правильні, однак зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про порушення ним п.п. 10.1, 10.2 ПДР, оскільки за таких обставин порушення цих пунктів автоматично виключається. Висновки суду про відсутність належних доказів вини іншого учасника ДТП ОСОБА_1 вважає некоректними у даному провадженні, оскільки в цьому судовому провадженні не могло бути предметом оцінки, так як відповідний протокол не складався, однак це не виключає наявності причинно-наслідкового зв`язку між його винними діями та виникненням ДТП. Зауважує, що свідок ОСОБА_3 , пасажир автомобіля Фольксваген, повідомила, що під час руху сонце світило їм назустріч і на питання суду відповідала, що ОСОБА_1 не одягав сонцезахисні окуляри, тому в такому випадку сонце чинило негативний вплив на очі водія та перешкоджало належно сприймати обстановку на дорозі, що ОСОБА_1 не врахував. З висновку експерта судової інженерно-транспортної експертизи, призначеної в рамках даного судового провадження, за експертною спеціальністю «дослідження обставин і механізму ДТП» вбачається, що ключовим для правильного вирішення справи є встановлення обставин, чи був нерухомим (рухався з невеликою швидкістю) чи ні на момент зіткнення автомобіль «САЗ», що впливає на необхідність водієм автомобіля «Фольксваген» дотримуватися п. 12.3 ПДР щодо об`єктивності виявити та негайного вжиття заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки та зазначено, що встановлення такої обставини належить до переліку питань, які вирішуються судовою інженерно-транспортною експертизою за спеціальністю «транспортні трасологічні дослідження». Стороною захисту було заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи, однак ОСОБА_4 заявив суду, що він визнає, що автомобіль «САЗ» не рухався заднім ходом, тому таку експертизу нема підстав призначати. У зв`язку з цим було знято вказане клопотання з розгляду. За таких обставин, вважає, що оскільки автомобіль «САЗ» стояв, то водій не вчинив винних дій, які б перебували у причино-наслідковому зв`язку з ДТП, що виключає його відповідальність за ст. 124 КУпАП і має наслідком закриття провадження через відсутність складу правопорушення, а не через закінчення строків накладення стягнення. Не погоджуючись з апеляційною скаргою, представник потерпілого адвокат Давидюк А.І. подав заперечення, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити постанову суду без змін. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження обґрунтовані належним чином і такий строк, з метою доступу до правосуддя, підлягає поновленню. У судовому засіданні апеляційного захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених підстав. Потерпілий та його представник вимоги апеляційної скарги не визнали та просили відмовити у її задоволенні, вважаючи рішення суду про визнання винуватим та закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення законним та обґрунтованим. Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести у своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину. Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Згідно з п. 10.2. виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. Судовим розглядом встановлено, що 01.05.2024 року, о 17 год. 25 хв., на автодорозі Носівка-Козари-Козелець, на 00 км 300 м ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «САЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком маневру руху заднім ходом, виїжджаючи з прилеглої території, не переконався у безпечності маневру та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення обох учасників ДТП, свідків, співставивши їх із показаннями, наданими на місці ДТП, дослідивши схему ДТП, відеозапис із нагрудних камер поліцейських, фото світлини з місця ДТП, дані з GPS-трекера, яким обладнаний автомобіль «САЗ 3507», інші докази, взявши до уваги висновок судової інженерно-транспортної експертизи, суд вірно встановив обставини адміністративного правопорушення, які підтверджені зібраними у справі та доданими доказами, зокрема у частині порушення водієм ОСОБА_2 п. 10.1, п. 10.2 ПДР. При цьому, з`ясувавши, що автомобіль «САЗ 3507» безпосередньо не здійснив рух заднім ходом, а лише мав намір це зробити та ввімкнув передачу, виключив посилання на п. 10.9 ПДР, який регулює дії водія саме під час руху заднім ходом. Враховуючи, що ОСОБА_2 ставилося у вину порушення трьох пунктів ПДР, які утворюють як кожен окремо, так і в сукупності склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то виключення судом із правопорушення, яке ставилося у вину ОСОБА_2 п. 10.9 ПДР не змінює складу зазначеного правопорушення в цілому та не виключає причинного зв`язку його дій з наслідками, які настали у виді пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 . Тоді як обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є наслідки, зокрема пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Протокол про адміністративне правопорушення та схема до нього складалися за участі обох учасників ДТП, останні надали письмові пояснення та не заперечували проти обставин, викладених у протоколі та схемі, яка містить розташування автомобілів, напрямок їх руху, місце зіткнення та перелік видимих пошкоджень автомобілів. Перелік таких пошкоджень та їх локалізація узгоджуються з поясненнями учасників ДТП, які підписали їх без жодних застережень. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Оцінюючи матеріали, апеляційний суд вважає правильним висновок суду І інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв`язку із порушенням ним п. 10.1, п. 10.2 ПДР, оскільки водій перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним, чого, насамперед, водій ОСОБА_2 не дотримався, оскільки намір руху заднім ходом був лише складовою його дій, які в цілому перебувають у причинному зв`язку з ДТП. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду захисником не надано достатньо доказів на спростування зазначених обставин ДТП. Та обставина, що поліцейські та суд по-іншому оцінюють докази, порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. При цьому суд апеляційної інстанції не надає оцінки діям іншого водія - учасника ДТП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який у даному випадку на іншого водія не складався. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрив провадження по справі, оскільки на момент розгляду справи у суді закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі. За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника Луєнка Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2025 року відносно ОСОБА_2 без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. СуддяГ. А. Салай