Постанова Тернопільський апеляційний суд № 609/1242/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 609/1242/24Головуючий у 1-й інстанції Харлан М.В. Провадження № 22-ц/817/272/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., за участі секретаря - Панькевич Т.І. без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 609/1242/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Корф Петро Казимирович, на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, повний текст якого складено 19 грудня 2024 року, ухваленого суддею Харланом М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, В С Т А Н О В И В: у вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корф П.К., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шумської міської ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилається на те, що з серпня 2009 року позивач із відповідачем перебували у шлюбі, який зареєстрований Угорською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис №

4. Під час спільного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_4 . Спільне життя з відповідачкою не склалось, а тому рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 04 вересня 2019 року шлюб між ними було розірвано. Вказує, що в січні 2019 року ОСОБА_2 залишила його та своїх дітей в с. Стіжок Кременецького району Тернопільської області, сама ж виїхала на постійне місце проживання за кордон - в Республіку Польща і до цього часу не поверталася. Зазначає, що усі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку ОСОБА_2 , зокрема, діти знаходяться на повному його утриманні. У зв`язку із цим, позивач звернувся до органу опіки і піклування Шумської міської ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав відносно її дітей. Так, 30 серпня 2024 року на засіданні Служби у справах дітей при виконавчому комітеті Шумської міської ради відбувся всебічний та повний розгляд зібраних матеріалів стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її доньок. Зокрема, членами служби встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей, відсутності з її боку будь-якої участі у їх вихованні, ненадання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дітей. В позові представник позивача звертає увагу на те, що ОСОБА_2 жодним чином не позбавлена інформації стосовно місця перебування дітей, а із сторони позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дітей з матір`ю. Вказані обставини свідчать про фактичну можливість, але є вольове небажання відповідачки виконувати відносно своїх дітей батьківські обов`язки, покладені на неї законом. Дане нехтування батьківськими обов`язками з боку ОСОБА_2 , принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою, може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дітей як з моральної, так і з правової точки зору. Дані факти у сукупності є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шумської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , поклавши на Службу у справах дітей Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Судові витрати по справі залишено за позивачем. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Корф П.К. просить скасувати рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що перебування матері за межами України не може бути виправданням того, що вона не мала об`єктивної, незалежної від неї можливості виконувати обов`язки щодо виховання дочок, незалежно від причин виїзду до Республіки Польща. ОСОБА_5 про те, що «…готова забрати доньок до себе у Республіку Польща, де є необхідні умови для їх спільного проживання, підтримувати дітей матеріально, однак позивач так налаштував доньок, що з травня 2024 року діти не відповідають на її дзвінки та повідомлення», не підтверджені доказами, зокрема, як мінімум, суду не надані підтвердження про наявність джерел доходу в Республіці Польща і чи наявні вони взагалі; не надані підтвердження місця проживання її в Республіці Польща, хоча б договору оренди житло тощо; фотокопій житлових умов свого проживання. Одне лише бажання відповідача брати участь у вихованні доньок, яке вона висловила в суді першої інстанції, не може вважатися проявом батьківського піклування, турботи, дійсного бажання брати участь у вихованні, виконувати батьківські обов`язки, оскільки матір і надалі перебуває в Республіці Польща, а її дочки проживають разом і повністю утримуються батьком - ОСОБА_1 . На противагу відповідачці, позивач надає належні, допустимі, достовірні і достатні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин і підставність вимог з приводу позбавлення матері батьківських прав. Докази, надані ОСОБА_1 разом із позовом, відомості з ДВС, а також з Державної прикордонної служби України безперечно підтверджують те, що виїзд до Республіки Польща в 2019 році і неповернення до цього часу на територію України свідчать, що ОСОБА_2 не брала реальної участі у вихованні доньок, не піклувалася про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкувалася, і не намагалася спілкуватися в обсязі, необхідному для нормального психо-емоційного розвитку дітей; не виявляла інтересу до внутрішнього світу дітей, не створювала умов для отримання ними освіти. Отже, залишивши дітей з раннього віку на проживання та виховання з батьком, мати зі своєї власної волі самоусунулася від здійснення нею батьківських обов`язків, а невиконання аліментних зобов`язань щодо доньок може слугувати ще однією підставою вважати, що відповідач неналежно виконувала і виконує обов`язки щодо виховання дітей. Також твердження суду про те, що до відповідача не застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки застосування згаданих заходів не обов`язково має передувати вирішенню питання про позбавлення батьківських прав. Посилання суду першої інстанції на те, що «батьківські права засновані на спорідненості матері з дитиною, тому погіршення особистих стосунків матері й дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав» є безпідставними, оскільки такі висновки суду спростовуються матеріалами справи, а також поясненнями ОСОБА_3 (14 років) та ОСОБА_4 (11 років), які вважають за доцільне позбавити маму батьківських прав, оскільки з нею тривалий час не спілкуються та не мають бажання спілкуватися з тих підстав, що нею свідомо не виконуються обов`язки щодо їх виховання. Окрім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в разі, якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Корфа П.К., до суду апеляційної інстанції не поступав. 12 березня 2025 року Служба у справах дітей Шумської міської ради подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи без їх участі, за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі. 13 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корф П.К. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити. ОСОБА_2 повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що з 07 серпня 2009 року позивач із відповідачем перебували у шлюбі, який зареєстрований Угорською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис №

4. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 лютого 2010 року Угорською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис № 3 (а.с. 24) та ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась донька - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 червня 2013 року Угорською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис № 7 (а.с. 23). Заочним рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 04 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11-14). Заочним рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 05 серпня 2024 року вирішено стягувати щомісячно аліменти із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.06.2024 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15-22). Відповідно до копії розрахунку заборгованості із виплати аліментів, проведеного державним виконавцем Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанишиним А.Б. вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей станом на жовтень 2024 року становить 20454,20 грн. Згідно з копій довідок № 46, № 119, виданих 20 травня 2024 року Шумською міською радою Тернопільської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 з доньками зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . По місцю своєї реєстрації позивач не проживає понад п`ять років. Відповідно до копії довідки № 85 виданої 17 травня 2024 року Шумською міською радою Тернопільської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 та до складу його сім`ї входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - (дочка), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - (дочка), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - (батько), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - (мати), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - (баба). Актом обстеження складеного 17 травня 2024 року комісією в складі старости Стіжоцького старостинського округу Радчук С.П., зав. бібліотекою Попик І.М., зав музеєм Кузьмич С.С. в присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_1 разом із своїми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів свідків встановлено, що ОСОБА_1 самостійно виховує і утримує своїх дочок, оскільки його колишня дружина понад п`ять років проживає за кордоном та вихованням дітей не займається. Діти одягнені, взуті, продуктами харчування забезпечені, мають усе необхідне, навчаються. Відповідно до копії довідки-характеристики № 86 виданої 17 травня 2024 року Шумською міською радою вбачається, що позивач ОСОБА_1 за час проживання в с. Стіжок Кременецького району Тернопільської області зарекомендував себе з позитивної сторони, завжди підтримує дружні відносини з оточуючими, з повагою ставиться до людей, працьовитий, порядний. Виховує двох неповнолітніх дітей. Хороший та люблячий батько. Згідно з копій довідок № № 24, 26, виданих КНП ШМР «Шумська міська лікарня» вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та амбулаторному нагляді у лікаря-психіатра не перебуває. Відповідно до копії довідки № 120 виданої 20 травня 2024 року Шумською міською радою вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем реєстрації не проживає понад п`ять останніх років. Згідно з копії довідки-характеристики № 88 виданої 17 травня 2024 року Шумською міською радою вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за час проживання в с. Стіжок Кременецького району Тернопільської області зарекомендувала себе посередньо. З 2019 року виїхала за кордон та з того часу на території села її не бачили, до дітей не приїжджала. Вихованням дітей займається батько - ОСОБА_1 . Відповідно до копії довідки виданої 24.05.2024 р. сімейним лікарем КНП «Шумської міської ради «Шумський центр ПМСД» слідує, що ОСОБА_1 та його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться під спостереженням в КНП «Шумської міської ради «Шумський центр ПМСД» у сімейного лікаря Філь О.В. та протягом п`яти останніх років саме батько супроводжував своїх дітей на медичні огляди та з приводу захворювань в лікувальні заклади. Згідно з копії довідки № 08 виданої 20 травня 2024 року Стіжоцькою початковою школою Шумської міської ради Тернопільської області слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчалися у вказаному учбовому закладі. За час навчання дітей, ОСОБА_2 не брала участь у шкільному житті дітей, не підтримувала зв`язок з педагогічним колективом, не відвідувала батьківські збори. Відповідно до копії довідки № 152, виданої 20 травня 2024 року та копії довідки № 236, виданої 09 вересня 2024 року опорним закладом освіти Білокриницька загальноосвітня школа I-III ступенів Кременецької міської ради Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у зазначеному учбовому закладі. Мама учениць - ОСОБА_2 не бере участі у шкільному житті дітей, не цікавиться їх життям, не підтримує зв`язок з педагогічним колективом, не відвідує батьківські збори з 01.09.2023 р. Відповідно до копій характеристик №№ 153, 164. виданих дирекцією опорного закладу освіти Білокриницька загальноосвітня школа I-III ступенів Кременецької міської ради Тернопільської області слідує, що ОСОБА_4 навчається у вищезазначеному закладі з 01.09.2023 р. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Батько дівчинки - ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує рівень навчання дитини. Мати дівчинки - ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлась. За психологічним опитуванням було виявлено, що учениця отримує достатньо любові, підтримки та уваги від значущих у її житті людей таких як батько, бабуся, дідусь та дядько. Згідно з копії психологічної характеристики ОСОБА_4 , складеної практичним психологом ОЗО Білокриницька ЗОШ I-III ступенів Кременецької міської ради І. Колесник за підписом директора школи С. Оніщука вбачається, що дитина здібна та активна, з достатнім рівнем інтелектуального розвитку та гарною соціальною адаптацією, однак, потребує підтримки у розвитку своїх інтересів та таланту, а також емоційної підтримки в складних ситуаціях. Відповідно до копій характеристик № № 154, 165, виданих дирекцією опорного закладу освіти Білокриницька загальноосвітня школа I-III ступенів Кременецької міської ради Тернопільської області слідує, що ОСОБА_3 навчається у зазначеному закладі з 01.09.2023 р. За час навчання зарекомендувала себе як дисциплінована, скромна, доброзичлива та врівноважена учениця. Правила поведінки завжди свідомо виконує, на уроки не запізнюється, заклад без поважних причин не пропускає, виховується у неповній сім`ї. Батько дитини ОСОБА_1 - відповідально ставиться до навчання та виховання дитини, підтримує постійний зв`язок із школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати дитини ОСОБА_2 - не цікавиться успіхами дитини, не відвідує батьківські збори, не проявляє інтересу до успіхів та невдач дівчинки. Згідно з копії психологічної характеристики ОСОБА_3 , складеної практичним психологом ОЗО Білокриницька ЗОШ I-III ступенів Кременецької міської ради І. Колесник за підписом директора школи С. Оніщука вбачається, що дитина з достатнім рівнем академічних досягнень, відповідальна, емоційно зріла та соціально адаптована, має значний потенціал для подальшого розвитку та самореалізації. Відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України витребуваної судом за клопотанням представника позивача вбачається, що ОСОБА_2 у період з 16.03.2018 р. по 08.12.2018 р. здійснювала перетин державного кордону України у напрямках «виїзд» та «в`їзд» у пунктах пропуску Рава-Руська, Ягодин, Устилуг. Рішенням виконавчого комітету Шумської міської ради Тернопільської області № 1090 від 30 серпня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами. Та обставина, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів. У справі відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. За положеннями частин першої, другої статті 27 Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Частиною 2 статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. У відповідності з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім - права батьків. Частина 1 статті 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Пред`являючи позов у суд, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей, не піклується про їх здоров`я та матеріальний достаток, та більше п`яти років перебуває в Республіці Польща, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав. Таким чином, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Проте, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Отже, судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами. Також суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що та обставина, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів. До того ж 02 грудня 2024 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_2 , згідно якої остання просила розгляд справи здійснювати у її відсутність, позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову. Вказала, що спілкувалась з дітьми до травня 2024 року. Зазначила, що має змогу забезпечити дітей фінансово, однак відповідач не надає їй номера банківських рахунків дітей, окрім того вказала, що має належні житлові умови для проживання дітей разом з нею у Республіці Польща. Вважає, що відповідач та інші особи з якими проживають її діти, налаштовують останніх проти неї, внаслідок чого вже тривалий час дівчата не відповідають на її дзвінки та повідомлення. Крім цього, судом першої інстанції відхилено висновок органу опіки та піклування Шумської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету 30 серпня 2024 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав; не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків та не встановлені фактичні обставини свідомого умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та можливі причини такого ухилення, не взяті до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 , яка на засіданні комісії не погодилась на позбавлення її батьківських прав відносно доньок, висловивши бажання забрати дітей проживати у Республіку Польща, надавши комісії фотокопії житлових умов свого проживання. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх доньок не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з постановленим рішенням, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому не приймаються до уваги колегією суддів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Корф П.К. слід залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони, в межах ними понесеними. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Корф Петро Казимирович, залишити без задоволення. Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесеними. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2025 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома