Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2404/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2404/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 20 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці 22.08.2023 №UA400000/2023/000203/2 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2023 №UA400030/2023/000087. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.04.2024 позов задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу. Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що декларантом не було усунуто встановлені митним органом розбіжності, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, у відповідності до положень частини 6 статті 54 МК України. Оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України винесено оскаржуване в даній справі рішення про коригування митної вартості від 22.08.2023 №UA400000/2023/000203/2. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що в наданих до митного оформлення документах були відсутні розбіжності та вони містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. При цьому зазначено, що відповідач не надав жодних письмових обґрунтувань впливу взаємозв`язку між Продавцем і Покупцем на ціну товара, а тільки констатував факт пов`язаності осіб у рішенні про коригування митної вартості, що суперечить частинам 13 та 15 статті 58 МК України. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Між приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (далі - позивач, покупець) та Geberit Produktions GmbH (далі - продавець) 01.04.2022 укладено договір поставки №104 (далі - договір, контракт), предметом якого була поставка позивачу товару (надалі - товар), зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (п. 1.1. контракту) та на підставі окремих замовлень покупця (п. 4.1. контракту). На виконання контракту на адресу покупця у серпні 2023 року направлено товар відповідно до інвойсу №4300442752 від 17.08.2023, сформованого на підставі замовлення покупця №БФ000001120 від 01.05.2023, а саме змивна клавіша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 9,62 євро за одиницю (672 штуки), (далі - товар №1) та інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic артикул (895.125.00.0) за ціною 66,51 євро за одиницю (672 штуки). З метою митного оформлення товару за замовленням Покупця №БФ000001120 від 01.05.2023, позивач заповнив та подав до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, митну декларацію №23UA400030003118U0 від 22.08.2023, в якій товар задекларований у митний режим "імпорт". При проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2023 №UA400000/2023/000203/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2023 №UA400030/2023/000087 у відношенні товару №1, а саме змивної клавіши Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1), збільшивши вартість за одиницю з ціни 9,62 євро за одиницю до 16,9246 євро за одиницю. У графі 33 цього рішення зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема: пунктом 1.2 контракту передбачені специфікації до контракту, які до митного оформлення не надаються. Подані до митного оформлення документи не містять визначених частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість навантаження, витрат на страхування; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. При порівнянні заявленого рівня митної вартості товару (29,72 дол. США/кг) встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 43,01 євро/кг, зокрема за митною декларацією від 18.07.2023 №UA100060/2023/416158. Також митним органом встановлено, що засновником підприємства отримувача товару ТОВ «Славута холдінг», яке в свою чергу засноване швейцарською корпорацією «Геберіт холдінг», яке входить до групи компаній Геберіт, отже у митного органу є підстави вважати, експортер, контрагент, виробник та імпортер товару пов`язані між собою в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, отже до митної вартості має бути додана передбачена частиною 10 статті 58 МКУ складова митної вартості «відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця». Виходячи з усіх вищевикладених обставин, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів у відповідності до статті VII ГАТТ, що є підставою вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достатньої інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Також, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Також декларантом повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів. … Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість ідентичних товарів. Джерелом числового значення митної вартості є 18.07.2023 №UA100060/2023/416158, згідно якої здійснювалось митне оформлення ідентичного товару за фактурною вартістю 16,9246 Євро/шт. з урахуванням величини витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України.». З огляду на зазначення відповідачем у рішенні про надання документів відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 53 МК України, позивач надав пояснення №1082/01-18 від 22.08.2023, а також копію платіжної інструкції №136 від 08.08.2023 по оплаті ідентичного товару. Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2023 №UA400030/2023/000087 повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «В митному оформленні відмовлено на підставі ч. 6 ст. 54 МК України, а саме: документи подані згідно ч. 2 та ч.3 ст. 53 МКУ не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема: пунктом 1.2 контракту передбачені специфікації до контракту, які до митного оформлення не надаються. Подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість навантаження, витрат на страхування; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, невірно проведено декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ.». Позивач скористався процедурою випуску у вільний обіг товару, передбаченою ч. 7 статті 55 МК України, оформивши митну декларацію №23UA400030003141U0 від 23.08.2023. При проведенні митного оформлення позивач на підставі частини 2 статті 53 МК України надав такі документи: - декларація митної вартості; - контракт поставки товарів від 01.04.2022 №104 та замовлення на поставку товарів покупця №БФ000001120 від 01.05.2023, оскільки відповідно до умов контракту поставка відбувається на підставі замовлень покупця (п. 4.1. Контракту); - інвойс №4300442752 від 17.08.2023; Позивач також подав до митного органу контракт на перевезення №GKP-LG-17-05-21 від 17.05.2021, укладений між ПрАТ «ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН» та приватним підприємством «ЛугУкрТранс», з додатком №6 від 28.12.2022 з продовженням строку дії контракту на 2023 рік, замовлення на перевезення №1108 від 11.08.2023 (укладено позивачем з ПП «ЛугУкрТранс») та довідку про транспортні витрати №2208 від 22.08.2023 (видана ПП «ЛугУкрТранс»), договір перевезення та транспортного експедування від 10.08.2023 №125, укладений між приватним підприємством «ЛугУкрТранс» та ТОВ «Сігма-Інжиніринг». Позивач також надав відповідачу додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним вартості товару: - копія експортної митної декларації країни відправлення №MRN 23DE940413674073В0 від 17.08.2023; - розрахунок ціни (калькуляцію) 115.107.21.1 від 17.08.2023; - міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 17.08.2023; - пакувальний лист №601860351 від 17.08.2023; - лист - пояснення від 13.04.2023; - лист-повідомлення від 22.05.2023. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з частинами 1 - 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №826/11710/17. Щодо доводів відповідача про те, що пунктом 1.2 контракту передбачені специфікації до контракту, які до митного оформлення не надаються, суд вважає їх безпідставними. Згідно з пунктом 1.2 контракту «Сторони домовились, що погоджені та підписані специфікації можуть бути змінені тільки шляхом письмової згоди Сторін». Тобто положення пункту 1.2 контракту не відносяться до числових значень складових митної вартості, а регламентують тільки процедуру внесення змін в документи. Числові значення складових митної вартості зазначаються в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (пункт 1.1 контракту) та на підставі окремих замовлень покупця (пункт 4.1 контракту). При цьому, відповідачу для митного оформлення були надані інвойс №4300442752 від 17.08.2023 та замовлення покупця №БФ000001120 від 01.05.2023. Митний орган вказує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, тобто, виникли сумніви щодо «дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості товару №1 (27,21 євро/кг), оскільки мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 43,01 євро/кг. Проте відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Такий правовий підхід застосовується Верховним Судом в постанові від 13.03.2018 у справі №804/5688/16. Приписами частини 13 статті 58 МК України визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Згідно з частиною 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. З матеріалів справи слідує, що таке письмове обґрунтування митним органом декларанту не надавалось, натомість заповнення митним органом графи 33 рішення про коригування митної вартості, не є заміною або тотожністю таких пояснень. Положеннями МК України не передбачено можливість відступу від основного методу визначення митної вартості лише за обставин того, що митна вартість імпортованого товару є нижчою за ціни іншого подібного товару. При цьому наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17. Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Стосовно тверджень відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість навантаження, витрат на страхування; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, суд зазначає настипне. Згідно з пунктом 4.1 контракту поставка товару виконується по кожному окремому замовленню покупця на умовах FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Відповідно до умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Згідно умов договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт 4.1.) та замовлення покупця №БФ000001120 від 01.05.2013 зазначена умова поставки FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Договором перевезення №GKP-LG-17-05-21 від 17.05.2021, укладеного між позивачем та ПП «ЛугУкрТранс» та заявкою на перевезення №1108 від 11.08.2023, як і розрахунком ціни не передбачено обов`язку по страхуванню вантажу. Страхування також не передбачено і контрактом. Крім того, згідно з довідкою про транспортні витрати ПП «ЛугУкрТранс» від 22.08.2023 №2208 страхування вантажу не проводилось. Зазначене свідчить про те, що позивач не поніс додаткові витрати на страхування. Відповідно до пункту 3.1 контракту товар має бути запакованим, упаковка повинна забезпечувати збереження товару від будь-яких пошкоджень під час транспортування та складування. Тобто до обов`язків продавця відноситься обов`язок по пакуванню товару. Виконання продавцем цього обов`язку підтверджується пакувальним листом №601860351 від 17.08.2023, відповідно до якого упаковано 60 позицій по виду пакування «європіддон» загальною вагою 11516257 кг. Цей лист був наданий для митного оформлення. Судом першої інстанції вірно враховано, що інвойс №4300442752 від 17.08.2023 містить аналогічні дані про пакування товару: 60 позицій по виду пакування «європіддон» загальною вагою 11516257 кг. Твердження відповідача про те, що термін дії договору GKP-LG-17-05-21 закінчився 31.12.2022 (пункт 5.1 договору), і в цьому договорі не узгоджена можливість його пролонгації, а також не надано додатку / додаткової угоди щодо продовження терміну дії безпідставні. Позивач для митного оформлення надав Додаток №6 від 28.12.2022 про розповсюдження дії договору перевезення №GKP-LG-17-05-21 від 17.05.2021 на 2023 рік. Щодо доводів відповідача про не надання позивачем документів для підтвердження складової митної вартості товару - транспортування, суд зазначає, що позивач надав контракт на перевезення №GKP-LG-17-05-21 від 17.05.2021, укладений між ним та приватним підприємством «ЛугУкрТранс» з додатком №6 від 28.12.2022 з продовженням строку дії контракту на 2023 рік, замовлення на перевезення №1108 від 11.08.2023 (укладений позивачем з ПП «ЛугУкрТранс»), довідку про транспорті витрати №2208 від 22.08.2023. Також надано договір на перевезення від 10.08.2023 №125 (безпосередній перевізник, зазначений в CMR) для відстеження ланцюжку перевізників. Договір від 10.08.2023 №125 перевезення та транспортного експедування укладений між ПП «ЛугУкрТранс» та ТОВ «Сігма-Інжиніринг». Положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. У статті 49 МК України закріплений принцип визначення митної вартості, який полягає в тому, що враховується та ціна, яка сплачена або підлягає сплаті за товари. Згідно матеріалів справи ПП "ЛугУкрТранс" уклало договір перевезення та транспортного експедирування з ТОВ «Сігма-Інжиніринг» від власного імені, а тому, позивач не має договірних відносин з ТОВ «Сігма-Інжиніринг» (згідно з цим договором). Як наслідок, будь-які документи до договору перевезення та транспортного експедирування від 10.08.2023 №125 не впливають на вартість митного оформлення для позивача та не повинні надаватись митному органу. Митний орган також зазначає, що в частині термінів оплати за товар, зокрема замовленням №БФ000001120 від 01.05.2023 визначено, що оплата за товар має бути здійснена протягом 30 календарних днів, тобто, до 01.06.2023. Таким чином, до митного оформлення не подані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МК України. Стосовно такого твердження суд зазначає, що в замовленні №БФ000001120 від 01.05.2023 та відповідному інвойсі, сформованому на підставі цього замовлення (інвойс №4300442752 від 01.05.2023), зазначені однакові дані стосовно умов оплати: «30 календарних днів» (у замовленні №БФ000001120 від 01.05.2023) та «протягом одного місяця» (в інвойсі №4300442752 від 01.05.2023). Також у пункті 5.2 договору визначено умови оплати: протягом 30 днів з дати виставлення рахунку. Факт оплати і термін оплати товару не впливають на можливість встановлення числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Стаття 49 МК України прямо визначає можливість факту як сплати за товар, так і факту що товар тільки підлягає оплаті та не наділяє митний орган правом контролю та вимоги оплати товару на етапі митного оформлення з метою встановлення числових значень складових митної вартості. Щодо доводів відповідача про те, що товар поставляється, згідно посередницького договору та у позивача існує обов`язок підтвердити транспортні витрати від виробника товару (Швейцарія) до Продавця товару (Німеччина), який є продавцем для позивача згідно контракту, та ці витрати відсутні в розрахунку ціни, суд зазначає таке. Позивач отримує товар згідно з контрактом, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому, не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для контракту використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно з контрактом та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 митної декларації. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Отже, вказане кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів. Щодо доводів відповідача про не відображення витрат на навантаження та транспортування від Швейцарії до Німеччини, суд зазначає наступне. Згідно з умовами договору (пункт 4.1) та інвойсу №4300442752 від 01.05.2023 зазначена умова поставки FCA Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Згідно умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Тому, вимоги митного органу надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають наведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина). Стосовно тверджень відповідача, що подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди посередника, суд вважає їх безпідставними, оскільки перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 статті 53 МК України, є вичерпний. При цьому, у вказаному переліку відсутні, зокрема, документи, що підтверджують витрати на комісійну (брокерську) винагороду. Посилання відповідача на те, що у митного органу є обґрунтовані сумніви що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально, є помилковим. Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу. Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2023 №UA400000/2023/000203/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2023 №UA400030/2023/000087 є протиправними та підлягають скасуванню. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.