Постанова 4811 № 463/8526/19

Справа № 463/8526/19 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б. Провадження № 22-ц/811/3852/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Гаврилюк Я.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року в складі судді Білоуса Ю.Б. у справі за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23», про визнання недійсним договору купівлі продажу, - встановив: 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м.Львова від 16 лютого 2024 року у справі №463/8526/19 (провадження №2/463/30/24). Заява обґрунтована тим, що Личаківським районним судом міста Львова у справі №463/7979/19 постановлено рішення за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «про скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення» права власності від 12 вересня 2023 року, яким позовні вимоги суд задовольнив частково. Відповідно до резолютивної частини рішення скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 в частині, що стосується реєстрації права власності на комору в підвалі площею 37.7 кв.м. на АДРЕСА_1 . Однак, судом не зазначено в якій саме частині. При постановлені судового рішення судом встановлювались фактичні обставини справи та зазначалось, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.2005, ОСОБА_1 , відповідач у справі, набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . Також зазначалось, що до квартири належить комора у підвалі площею 25 кв.м. Судом відмовлено ОСББ «Франка 23» у задоволенні позовних вимог, що стосувалися скасування державної реєстрації права власності за відповідачкою ОСОБА_2 на нежитлові приміщення площею 37.7 кв.м. У рішенні суду в справі № 463/8526/19 від 16 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 37,7 кв.м. ОСОБА_1 повернуто кошти позивачу ОСОБА_2 за нежитлові приміщення, які були придбані відповідно до договору-купівлі від 20 листопада 2018 року. З урахуванням наведених обставин, покликаючись на положення ст.271 ЦПК України, просила роз`яснити рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року у справі №463/8526/19 (провадження №2/463/30/24): чи розповсюджується при визнанні договору купівлі-продажу від 20 листопада 2018 року недійсним, положення ч. 1 ст. 216 ЦК України відповідно до якого «у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину». У даному випадку, чи належить ОСОБА_1 на праві власності комора площею 25 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року у справі №463/8526/19 (провадження №2/463/30/24) - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, таку в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Доводи скарги обґрунтовує тим, що суд ухвалюючи 16.02.2024 року судове рішення у справі 463/8526/19 не вказав жодного слова про те, що приміщенням комори, площею 25,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 володіла на законних підставах, оскільки придбала квартиру, до якої відносилась комора в підвалі і багато років користувалась даним приміщенням, та в резолютивній частині даного рішення жодним словом не вказав про те, в якій саме частині суд скасував державну реєстрацію права власності. Зазначає, що місцевий суд помилково дійшов висновку про те, що заява фактично стосується не роз`яснення судового рішення, а порядку його виконання. Додає, що має намір користуватись приміщенням підвалу, яке належить їй на праві власності одночасно з придбанням в 2005 році квартири, однак голова ОСББ «Франка-23» замінила замки на вхідних дверях її підвального приміщення, не бажає їх надати, таким чином створює перешкоди у користуванні її власністю. Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно із ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18 березня 2025 року не прибули, відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із змістом апеляційної скарги, інші не повідомили суд про причину неявки. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом у даній справі є власне відповідачка ОСОБА_1 , відтак зміст апеляційної скарги їй відомий, тому відсутні підстави для задоволення заяви про відкладення розгляду справи. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду питання по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду складено відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України, з посиланням на норми діючого цивільного процесуального закону, а також відповідні норми матеріального права, таке викладене чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння його точного змісту, а питання порядку виконання такого не може бути вирішено шляхом його роз`яснення. Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке. Згідно із ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Крім цього, роз`яснення рішення суду можливе тоді, коло воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що в заяві про роз`яснення рішення має бути зазначено, що саме в рішенні є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим як для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Таким чином, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати. Відтак, роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз`яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення. Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, так як існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 808/1298/15, провадження №К/9901/47009/18. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність. Фактично, роз`яснення рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Крім того, Верховний Суд в постанові від 24.07.2020 у справі №128/2734/17 роз`яснив, що суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання. Отже, законодавець визначив, що роз`ясненню підлягає резолютивна частина судового рішення у разі утруднення його виконання в примусовому порядку. У даній справі рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 37,7 кв.м., яке розташоване в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 листопада 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрований у реєстрі за № 6551. Звертаючись до суду із заявою про роз`яснення судового рішення ОСОБА_1 в заяві не зазначила жодних обґрунтувань в чому полягає незрозумілість рішення від 16.02.2024. Питання, чи належить ОСОБА_1 , на праві власності комора площею 25 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 не може бути підставою для роз`яснення судового рішення, оскільки не охоплюється предметом позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання. Доводи заяви про те, що голова ОСББ «Франка-23» чинить перешкоди у користуванні підвальним приміщенням також не бути підставою для роз`яснення судового рішення, а є підставою для звернення до суду з новим позовом про усунення перешкод в користуванні таким. Поряд з цим, колегія суддів констатує, що заявник фактично порушує питання про зміну рішення чи внесення у таке нових даних, шляхом використання інституту роз`яснення судового рішення, як засобу виправлення недоліків судового документа, який полягає лише в усуненні неясності такого. Наведене дає підстави для висновку, що порушене заявником питання не відповідає правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України. Враховуючи викладене та те, що рішення суду є зрозумілим, не містить будь-яких неточностей та не допускає різних варіантів тлумачення, усі його частини викладені повно, чітко та ясно, колегія суддів приходить переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі не спростовують. Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним ЦПК України (ст. 271) передбачена можливість роз`яснення судового рішення за відповідних підстав, а не порядку його виконання, чи вчинення інших процесуальних дій судом, у зв`язку з тим, що певні вимоги не були вирішені чи упущені, відтак питання роз`яснення рішення суду необхідно відрізняти від питання встановлення способу і порядку виконання рішення суду (ст. 435 ЦПК України). Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про роз`яснення постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачікасаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 18 березня 2025 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк