LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/32199/24

від 20.03.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/32199/24 скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 р.Справа № 520/32199/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.02.25 року по справі № 520/32199/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить суд - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №4098515-2410-2517-UА74100330000029082 14.05.2024про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 320 663,99 грн. (триста двадцять тисяч шістсот шістдесят три тисячі 99 коп.); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 4098516-2410-2517-UА74100330000029082 від 14.05.2024 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 280 219,75 грн. (двісті вісімдесят тисяч гривень двісті дев`ятнадцять гривень 75 коп.). Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано до суду заяву про закриття провадження по справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року заяву представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №520/32199/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрито. Повернуто з Державного бюджету України на користь Адвокатського об`єднання «Неофеліс Ло Груп» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул.Ярославська, будинок 21 В, квартира 6, ЄДРПОУ 43360042) сплачену суму судового збору в розмірі 4807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн. 07 коп. відповідно до платіжної інструкції №204 від 04.10.2024 та платіжної інструкції №226 від 06.11.2024. 28 січня 2025 року до Харківського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою у зв`язку з розглядом справи № 520/32199/24 у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Додатковим рішенням від 05.02.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м.Чернігів, Чернігівська обл., 14000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеним за кількістю витраченого часу адвокатом та не є співмірним з розміром витрат на оплату послуг адвоката з огляду на надані послуги: підготовка та написання позовної заяви, адже не потрібно багато часу, якихось особливих знань для того, щоб перекопіювати обґрунтування позову з одного й того ж предмету доказування, а також відсутність складності справи. Отже, вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими». Позивачка направила на адресу Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Розглянувши матеріали даної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено матеріалами справи, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 було відкрито загальне провадження у справі № 520/32199/24. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано до суду заяву про закриття провадження по справі. В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області в межах проведення звірки та підготовки матеріалів по адміністративному провадженню скасовано (відкликано) податкові повідомлення - рішення від 14.05.2024 №4098515-2410-2517-UA74100330000029082 та № 4098516-2410-2517-UA74100330000029082 Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, але питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішив, зазначивши про відсутність документів на підтвердження понесених витрат. 28 січня 2025 року позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням від 05 лютого 2025 року заяву позивача задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м.Чернігів, Чернігівська обл., 14000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Суд першої інстанції, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі підлягає задоволенню та підлягає стягненню з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення в повному обсязі заяви позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. У той же час, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після звернення позивача з позовом 22.11.2024 року, його порушене право було відновлене суб`єктом владних повноважень у повному обсязі, а саме Головним управлінням ДПС у Чернігівській області в межах проведення звірки та підготовки матеріалів по адміністративному провадженню скасовано (відкликано) податкові повідомлення - рішення від 14.05.2024 №4098515-2410-2517-UA74100330000029082 та № 4098516-2410-2517-UA74100330000029082. У відповідності до ст. 139 КАС України, не визначено порядок розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22. Згідно зі ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI передбачено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18. Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 03.10.2024 із Адвокатським об`єднанням «Неофеліс Ло Груп», копії рахунку №15 від 24.01.2025, згідно якого вартість послуг склала 10000,00 грн., акту приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025, згідно якого вартість послуг склала 10000,00 грн., квитанції від 27.01.2025 про сплату послуг на суму 10000,00 грн. Отже, колегія суддів зазначає, що доказами по справі підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції. Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в детальному описі виконаних робіт, слід вказати, що такі послуги як попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики є складовими єдиного процесу підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим. Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі реальним результатом є складання позовної заяви та клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5ст. 134 КАС України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 10000,00 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 5000,00 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо фіксованого розміру гонорару, то слід зауважити, що Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/32199/24 підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/32199/24 скасувати. Прийняти постанову, якою клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м.Чернігів, Чернігівська обл., 14000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 20.03.2025 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»