Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/14436/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 р. Справа № 440/14436/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава по справі № 440/14436/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 період її роботи на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення №11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення №11, у періоди з 01.12.2016 по 06.11.2024 у подвійному розмірі; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період її роботи на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення №11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення №11, у періоди з 01.12.2016 по 06.11.2024 у подвійному розмірі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.11.2024 № 104850009921 в частині зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення №11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення №11 з 01.12.2016 по 06.11.2024 в одинарному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення №11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення №11 з 01.12.2016 по 06.11.2024 у подвійному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 гривні 40копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за принципом екстериторіальності, заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. З аналізу наданих документів встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 06 місяців 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Враховуючи наведене, управлінням прийнято рішення від 13.11.2024 № 104850009921 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. На підставі вищевикладеного, апелянт наголосив, що права та законні інтереси позивачки жодним чином не порушено, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрутованими. Позивачка не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у зв`язку з досягненням 60-річного віку позивач 06.11.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком. Зазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 13.11.2024 № 104850009921 відмовило у призначенні пенсії з мотивів недостатності необхідного для призначення такого виду пенсії страхового стажу. Відповідач констатував наявність у позивача страхового стажу тривалістю 24 роки 06 місяців 01 день. При цьому в розрахунку стажу зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення № 11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення № 11 у періоди з 01.12.2016 по 06.11.2024 зарахований в одинарному розмірі. Позивач переконана в тому, що стаж роботи на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення № 11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення № 11, у періоди з 01.12.2016 по 06.11.2024 належить зараховувати в подвійному розмірі, а тому звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788. Статтею 60 Закону № 1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.04.1986 (а.с. 17-18): - 01.12.2016 - прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) у відділення № 11 Територіального медичного об`єднання "ПСИХІАТРІЯ" у місті Києві (підстава: наказ № 830/к від 24.11.2016); - 01.10.2017 - переведена на посаду молодшої медичної сестри палатної відділення № 11 (підстава: наказ № 624/к від 14.09.2017); - 03.02.2020 - Територіальне медичне об`єднання "ПСИХІАТРІЯ" у місті Києві реорганізовано в Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підстава: наказ № 22 від 03.02.2020). Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги "ПСИХІАТРІЯ"" № 174 від 09.09.2024 ОСОБА_1 дійсно працювала в Територіальному медичному об`єднанні «ПСИХІАТРІЯ» у місті Києві на посадах: - молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення № 11 з 01.12.2016 (наказ про прийом № 830/к від 29.11.2016 ); - молодшої медичної сестри палатної відділення № 11 з 01.10.2017 р. (наказ № 624/к від 14.09.2017 р.). Працює по теперішній час. 03.02.2020 Територіальне медичне об`єднання "ПСИХІАТРІЯ" у місті Києві реорганізовано шляхом перетворення його в Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 листопада 2019 року № 1993 "Про організаційні правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 24 жовтня 2019 року № 6/7579 "Про реорганізацію закладів охорони здоров`я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" та наказу КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"" № 22 від 03.02.2020 р. 01.07.2024 Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ»» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано на комунальне некомерційне підприємство «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання рішення Київської міської ради від 08.04.2021 № 567/608 «Про реорганізацію закладів з надання психіатричної допомоги, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», відповідно до розпорядження Київського міського голови від 24.06.2024 № 556 «Про затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)». Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах. У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Згідно з Переліком закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров`я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення. Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) установлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом. Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004. Водночас пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону № 1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне "вигорання" в наведених вище закладах охорони здоров`я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах. Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України № 1788-XII та не зупиняє її дію. Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Закон України № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України № 1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Колегія суддів дійшла висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не зараховано в подвійному розмірі стаж позивача на посадах молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) відділення № 11, а також молодшої медичної сестри палатної відділення № 11 з 01.12.2016 по 06.11.2024 у подвійному розмірі. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 по справі № 440/14436/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін