Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23620/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23620/24 пров. № А/857/3235/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (прийняте суддею Братичак У.В. у м. Львів за правилами спрощеного позовного провадження), у справі № 380/23620/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: в листопаді 2024, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 06.11.2024 № 13 про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) на підставі заяви від 31.10.2024 за № 2695; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести з 31.10.2024 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом № 889-VIII з визначенням розміру пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, наданих Новояричівською селищною радою, Львівського району, Львівської області від 28.10.2024 №12-09/420 та від 29.10.2024 № 12-09/420 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №913160129225 від 06.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 31.10.2024 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.10.2024 №12-09/420 та від 29.10.2024 № 12-09/420, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1991 по 20.11.2020. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Суд зазначив, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17. Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), який слід застосовувати у даному спорі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17. Спірний період роботи позивача з 02.01.1991 по 20.11.2020 на посаді голови селищної ради, який підтверджується записами у його трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби. Таким чином, суд прийшов до висновку, що на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області (31.10.2024), у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме позивач досяг 62 річного віку, набув більше 35 років загального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив більше 20 років та позивач продовжував працювати на посаді державної служби, а станом на момент звернення за призначенням пенсії держслужбовця більше 20 років. Суд також дійшов висновку, що зобов`язати здійснити перерахунок пенсії позивача потрібно саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що законодавець чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначені пенсії державним службовцям після 01 травня 2016, а саме ті з них, що статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлені для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Ці правила визначені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Відповідно до ст. 3 Закону № 889 його дія не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ, відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Зазначає, що позивач отримує пенсійні виплати, вид та розмір яких не зменшувався, а отже збережено сутність і зміст права на соціальний захист. Згідно матеріалів пенсійної справи, стаж державної служби у позивача становить 10 років 6 місяців 1 день. Хибним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №889, оскільки станом на 01.05.2016 у позивача відсутній 20 річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023. Звертається увага суду апеляційної інстанції, що у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 28.10.2024 № 12-09/420 не зазначено станом на яку дату остання видана. Посилання суду першої інстанції на рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі № 822/524/18 є необґрунтованими, оскільки зазначеною постановою вирішено питання щодо переведення особи на пенсію державного службовця по інвалідності, що не є подібним до правовідносин в даній справі. Щодо зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 31.10.2024 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.10.2024 №12-09/420 та від 29.10.2024 № 12-09/420, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1991 по 20.11.2020, то суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість органу рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже вищевказане зобов`язання суду першої інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 № 754/14898/15-а, від 01.10.2019 № 804/3646/18, від 21.12.2019 № 663/574/17. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки позивача від 27.03.1968 та від 20.11.2020: - 02.01.1991 - обраний головою виконкому Новояричівської селищної ради Ради народних депутатів; - 02.01.1991 - прийняв присягу державного службовця; - 30.03.1994 - присвоєно 9 ранг (5 категорія) державного службовця, згідно статті 26 Закону України «Про державну службу»; - 21.04.2005 - присвоєно 8 ранг державного службовця, посада якого відноситься до IV категорії класифікації посад з 09.02.2005; - 24.03.2008 - присвоєно 7 ранг державного службовця, посада якого відноситься до IV категорії класифікації посад; - 20.11.2020 - повноваження Новояричівського селищного голови закінчилися на підставі ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 31.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області зі заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказана заява відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №913160129225 від 06.11.2024 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», з врахуванням довідок, виданих Новояричівською селищною радою №12-09/420 та №12-09/421 від 29.10.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Вказане рішення мотивоване тим, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, до 04 липня 2001, тобто до дати набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тоді, як згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював в органах місцевого самоврядування з 02.01.1991 по 20.11.2020. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає таке. Спірним у даній справі є рішення Пенсійного органу про відмову в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше - Закон №1058-ІV). Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі, як і раніше - Закон №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей Закон набув чинності 01.05.2016. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі, як і раніше - Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до частин 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 1 травня 2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17. Статтею 46 Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу» визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком №

283. Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону № 2493-III та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів. Так, позивач працював в органах місцевого самоврядування з 02.01.1991, прийняв присягу державного службовця, присвоєно ранг державного службовця. Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу слід зарахувати період роботи в органах місцевого самоврядування, який підтверджується записами у його трудовій книжці. Однак, суд першої інстанції помилково визначив період з 02.01.1991 по 20.11.2020, замість з 02.01.1991 по 01.05.2016, оскільки станом на 01 травня 2016 посада голови селищної ради не віднесена до посад державної служби. Таким чином, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області (31.10.2024), у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме позивач досяг 62 річного віку, набув більше 35 років загального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив більше 20 років та позивач продовжував працювати. Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Хмельницькій області в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірною, тому рішення відповідача №913160129225 від 06.11.2024 необхідно визнати протиправним та скасувати. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести позивача з 31.10.2024 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.10 2024 №12-09/420 та від 29.10.2024 № 12-09/420, як просить позивач, оскільки таке не було предметом розгляду відповідачем при прийнятті спірного рішення. За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що стверджується квитанцією від 19.11.2024. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 380/23620/24 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №913160129225 від 06.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 31.10.2024 року на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1991 року по 01.05.2016 рік. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар