Ухвала КЦС ВС № 129/285/18

УХВАЛА 19 березня 2025 року м. Київ справа № 129/285/18 провадження № 61-553ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, ВСТАНОВИВ: 06 червня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вперше звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 02 березня 2023 року, 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року визнав неподаною та повернув заявникам на підставі статей 185, 393 ЦПК України. 07 серпня 2024 року ухвала Верховного Суду від 02 серпня 2024 року направлена заявникам та отримана ними 13 серпня 2024 року. 10 січня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вдруге звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявникам подати нове клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та довести існування обставини, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а саме: обґрунтувати існування обставин непереборної сили. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали ухвалу суду про повернення первинної касаційної скарги засобами поштового зв`язку 13 серпня 2024 року, що підтверджується конвертом, однак звернулися до суду повторно лише 10 січня 2025 року, тобто майже через п`ять місяців після отримання ухвали Верховного Суду від 02 серпня 2024 року, якою повернуто їх касаційну скаргу на підставі статей 185, 393 ЦПК України, та більше ніж через рік з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду. 05 лютого 2025 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 03 лютого 2025 року направлена на адресу заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в касаційній скарзі як адреса для листування. Копію ухвали Верховного Суду від 03 лютого 2025 року заявники отримали 18 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження. У березні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У поданому клопотанні заявники порушують питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що апеляційний суд навмисно не надавав постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року. Вказували, що вони неодноразово зверталися до Вінницького апеляційного суду із заявами про видачу відповідним чином завірених копій ухвал чи постанов за результатами розгляду Вінницьким апеляційним судом справи № 129/285/18 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Матеріали касаційного провадження містять: супровідний лист Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року, в якому суд першої інстанції повідомив заявників про те, що в матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення їм копії постанови Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року до відома. Рекомендованого поштового повідомлення про отримання заявниками даної постанови суду матеріали справи не містять; лист АТ «Укрпошта» від 13 грудня 2024 року, в якому об`єкт поштового зв`язку повідомив заявників про те, що АТ «Укрпошта» не може провести належну перевірку щодо відправлення 2023 року (стосується направлення постанови суду від 06 червня 2023 року), оскільки минув встановлений законодавством шестимісячний термін з дня приймання такого поштового відправлення. З огляду на зазначене заявники вважають, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин і просять його поновити. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року, заява № 50966/99)). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. 06 червня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку вперше звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 13 червня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявникам: уточнити касаційну скаргу, а саме зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), вказати учасників справи та їх місце проживання чи перебування, вказати дату вручення повного тексту оскарженого судового рішення апеляційного суду, сформулювати клопотання відносно оскаржуваних судових рішень у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, зазначивши наслідки перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних рішень у відповідності до вимог статті 409 ЦПК України, вказати відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , уточнити процесуальний статус у цій справі ОСОБА_2 , надіслати, підписану заявником (заявниками), уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. 24 липня 2024 року на виконання ухвали Верховного Суду від 13 червня 2024 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема докази сплати судового збору, уточнена касаційна скарга (заява про внесення змін і доповнень до касаційної скарги), клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У прохальній частині уточненої касаційної скарги вказано, що заявники просять задовольнити прохальну частину касаційної скарги, яка є незмінною. Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 02 березня 2023 року, 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року визнав неподаною та повернув заявникам на підставі статей 185, 393 ЦПК України (провадження № 61-8529ск24). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали ухвалу суду про повернення первинної касаційної скарги засобами поштового зв`язку 13 серпня 2024 року, що підтверджується конвертом, однак звернулися до суду повторно лише 10 січня 2025 року, тобто майже через п`ять місяців після отримання ухвали Верховного Суду від 02 серпня 2024 року, якою повернуто їх касаційну скаргу на підставі статей 185, 393 ЦПК України, та більше ніж через рік з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 06 червня 2023 року, забезпечено надання загального доступу - 08 червня 2023 року, останнім днем строку для подачі касаційної скарги на постанову суду було 06 липня 2023 року, тоді як з касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 після повернення первинної касаційної скарги звернулися 10 січня 2025 року. У клопотанні про поновлення строку не зазначено обставин, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України. Цитування норм Закону без посилання на конкретні обставини, які стали причиною пропуску строку, не можуть бути належними, обґрунтованими та поважними підставами для поновлення пропущеного строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку, передбаченого в частині третій статті 394 ЦПК України, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 947/28840/21 (провадження № 61-10501св24) Верховний Суд зазначив, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Разом з тим, з огляду на зміст касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвали суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 . У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним повідомлені. 06 червня 2023 року ОСОБА_2 , який не є учасником справи, подав до апеляційного суду заяву про долучення письмових документів. Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є особами, які не були повідомлені про розгляд або результат розгляду справи. ОСОБА_1 достовірно знала про наявність цього судового провадження, оскільки саме ОСОБА_1 подала апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, а також вона та ОСОБА_2 у червні 2024 року зверталися до суду касаційної інстанції із первісною касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, яку Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року повернув заявникам. Такі обставини на переконання суду касаційної інстанції свідчать про обізнаність заявників, які зазначають однакову адресу для листування, про існування судової справи, а отже покладення на них обов`язку цікавитися ходом відомого їм судового провадження. Отже, вказані вище обставини, якими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовують поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з касаційною скаргою у строки, визначені ЦПК України. Вказані аргументи (апеляційний суд навмисно не надавав постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року та неодноразове звернення до Вінницького апеляційного суду із заявами про видачу відповідним чином завірених копій ухвал чи постанов за результатами розгляду Вінницьким апеляційним судом справи № 129/285/18 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) не підтверджують той факт, що заявники пропустили присічний строк на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Отже, дослідивши подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та додані до нього матеріали, Верховний Суд не встановив виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, що має наслідком відмову у відкритті касаційного провадження. З огляду на зазначене ОСОБА_5 , ОСОБА_2 не довели у визначений законом спосіб наявність виняткових обставин пропуску присічного строку на касаційне оскарження, визначених в частині третій статті 394 ЦПК України, а саме не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують пропуск строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06). За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року суд касаційної інстанції відмовляє на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України. Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк