Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/8506/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2764/25 Справа № 185/8506/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В.М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Макарова М.О., Свистунової О.В. за участю секретаря Кошара О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництв. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів з 13 грудня 1991 року по 05 червня 2008 року, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. 05 червня 2008 року позивача було звільнено відповідачем з посади підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті ВСП Шахта імені Героїв Космосу ВАТ Павлоградвугілля, правонаступником якого є відповідач, за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України. 04 грудня 2008 року т.в.о. Головного державного санітарного лікаря м. Павлограда затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 04 грудня 2008 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з антиспондилолістезом L5 (0,8 см), вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, код М 54.1; 2) двобічний плечолапатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформінний артроз, в сполученні з періартрозом ліктьових (ПФ першого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, стійкий больовий синдром, код М17-19; 3) вегетативно-сенсорна полінейропатія рук першої ст. з периферичною ангіодистонією та трофічними порушеннями на кистях; 4) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого ступеня, код J44, J43.8; 5) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3. Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причини виникнення професійного захворювання. Важка праця: разове навантаження становить 40-50 кг, сумарне навантаження за зміну 600-900 кг, що переміщується впродовж 50-70% робочого часу. Робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 0 С більше 300 разів за зміну 70% змінного часу. Протирадикулітний пояс використовував. Пил, природний, мінеральний, переважно фіброгеної дії, з вмістом SiО2 - 11,72% у концентрації 120,21 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, з дією на організм робочого протягом 70% змінного часу. Для захисту органів дихання від пилу був забезпечений респіраторами типу РПА, Пульс-К. Умови праці відносяться до шкідливих, клас 3.4. Шум, еквівалентний рівень якого становить 88-92дБ, при ГДР 80 дБ, клас 3.2. Локальна вібрація, еквівалентний корегований рівень якої становить 114дБ, при ГДР 113 дБ, клас 3.1. Несприятливий мікроклімат, по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови праці шкідливі, клас 3.1. Згідно довідки обласної МСЕК № 2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії ДНА-02, № 039746 від 27 січня 2009 року, ОСОБА_1 первинно безстроково, з 29 грудня 2008 року встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - дефартрози; 10% - ХОЗЛ; 5% - полінейропатія; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 255 600 грн., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілляна користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 130 000 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь держави судовий збір у розмірі 1300 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля просять рішення суду від 22 листопада 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я до 65 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). У справі встановлено, позивач ОСОБА_2 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів з 13 грудня 1991 року по 05 червня 2008 року, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля (а.с.40-43). 05 червня 2008 року позивача було звільнено відповідачем з посади підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті ВСП Шахта імені Героїв Космосу ВАТ Павлоградвугілля, правонаступником якого є відповідач, за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України (а.с.40-43). 04 грудня 2008 року т.в.о. Головного державного санітарного лікаря м. Павлограда затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 04 грудня 2008 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з антиспондилолістезом L5 (0,8 см), вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, код М 54.1; 2) двобічний плечолапатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформінний артроз, в сполученні з періартрозом ліктьових (ПФ першого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, стійкий больовий синдром, код М17-19; 3) вегетативно-сенсорна полінейропатія рук першої ст. з периферичною ангіодистонією та трофічними порушеннями на кистях; 4) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого ступеня, код J44, J43.8; 5) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3 (п.7 акту) (а.с.25). Також вказаним актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причини виникнення професійного захворювання. Важка праця: разове навантаження становить 40-50 кг, сумарне навантаження за зміну 600-900 кг, що переміщується впродовж 50-70% робочого часу. Робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 0 С більше 300 разів за зміну 70% змінного часу. Протирадикулітний пояс використовував. Пил, природний, мінеральний, переважно фіброгеної дії, з вмістом SiО2 - 11,72% у концентрації 120,21 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, з дією на організм робочого протягом 70% змінного часу. Для захисту органів дихання від пилу був забезпечений респіраторами типу РПА, Пульс-К. Умови праці відносяться до шкідливих, клас 3.4. Шум, еквівалентний рівень якого становить 88-92дБ, при ГДР 80 дБ, клас 3.2. Локальна вібрація, еквівалентний корегований рівень якої становить 114дБ, при ГДР 113 дБ, клас 3.1. Несприятливий мікроклімат, по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови праці шкідливі, клас 3.1. (а.с.25). Згідно довідки обласної МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії ДНА-02, № 039746 від 27 січня 2009 року, ОСОБА_1 первинно безстроково, з 29 грудня 2008 року встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - радикулопатія; 15% - дефартрози; 10% - ХОЗЛ; 5% - полінейропатія; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.29). Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 65% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило нормальні життєві зв`язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На теперішній період часу самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19). Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 130 000 грн., та такий розмір буде достатнім та необхідним, врахувавши, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності 29 грудня 2008 року. Отже, ОСОБА_1 29 грудня 2008 року встановлено висновком МСЕК стійку непрацездатність, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни не поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, та суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута без відрахування податків на інших обовязкових платежів. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 65 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді М.О.Макаров О.В.Свистунова