Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/3788/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 489/3788/24 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В. Дата і місце ухвалення 22.01.2025 р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника командира 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Канавцева Сергія В`ячеславовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до заступника командира 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Канавцева Сергія В`ячеславовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - визнати протиправними дії заступника командира 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Канавцева Сергія В`ячеславовича; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ЕНА № 2140873 від 13.05.2024 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕНА №2140873 від 13.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. В задоволенні вимог до заступника командира 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Канавцева Сергія Вячеславовича відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення п. 14.6 г) ПДР України, підтверджується відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудного відеореєстратора 474049 доданими до відзиву відповідачем. Як зазначає апелянт, на відео з відеореєстратора зі службового автомобіля зафіксовано, що транспортний засіб «BMW» Х6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухається по Варварівському мосту з виїздом на зустріч іншому автомобілю та здійснює обгін іншого транспортного засобу, який рухається в крайній лівій смузі на ділянці дороги з двома смугами руху в одному напрямку. З огляду на зазначене апелянт вважає, що доводи позивача стосовно того, що він здійснював випередження спростовуються долученими до відзиву відеозаписами. Також апелянт вважає безпідставним посилання позивача на неознайомлення його поліцейським з правами, визначеними ст. 268 КУпАП, оскільки відеозаписом з нагрудного відеореєстратора 474049 зафіксовано, що на 21:26 хвилині поліцейський ознайомлює водія з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, як вказав апелянт, факт ознайомлення його з правами підтверджується підписом самого позивача в п. 8 оскаржуваної постанови. Апелянт вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2140873 від 13.05.2024 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 не підлягає скасуванню, оскільки винесена правомірно за вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржувалось, колегія суддів здійснює перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2024 заступником командира взводу №2 взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Канавцевим С.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2140873, згідно якої водія автомобіля BMW X6 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він в м. Миколаєві на Одеському шосе 2 км., керуючи автомобілем BMW X6 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін іншого т/з на Варварівському мосту, чим порушив п.п. 14.6.г ПДР України (порушення правил обгону, заборону обгону на ділянках з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості). Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову, з огляду на те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне: Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало, як зазначено відповідачем, порушення ним Правил дорожнього руху, що виявилось у порушенні правил обгону, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідач вказував на те, що згідно даних відеореєстратора службового автомобіля транспортний засіб «BMW» Х6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по Варварівському мосту, здійснив виїзд на зустріч іншому автомобілю та здійснив обгін іншого транспортного засобу, який рухався в крайній лівій смузі на ділянці дороги з двома смугами руху в одному напрямку. Заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач вказував на те, що він здійснював не обгін, а випередження транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 5.17.1 - напрямок руху по смугах, згідно з якого вже мав право виконати випередження попутного транспортного засобу, що рухався поряд з ним по суміжній смузі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Згідно п.14.6 «г» Правил дорожнього руху, обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. В свою чергу у пункті 1.10 Правил дорожнього руху наведені визначення понять, які використовуються у даних Правилах. Так, відповідно до п. 1.10 ПДР України, обгін це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Випередження це рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі. Як встановлено з наданого відповідачем відеозапису з відеореєстратора службового автомобілю, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW» Х6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався по Варварівському мосту у м. Миколаєві. При цьому з відео вбачається, що на Варварівському мосту розміщений інформаційно-вказівний знак 5.17.1 «Напрямок руху по смугах». Згідно Правил дорожнього руху, знаки 5.17.1 і 5.17.2 з відповідною кількістю стрілок використовуються на дорогах, що мають три смуги і більше, коли в кожному напрямку налічується неоднакова кількість смуг руху. Відповідно до п. 11.1 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Пунктом 11.2 ПДР визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Дослідженням відеозапису, наявного в матеріалах справи, встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом «BMW» Х6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на ділянці дороги на Варварівському мосту в зоні дії дорожнього знаку 5.17.1 «Напрямок руху по смугах» (дві смуги у напрямку, яким рухався позивач), дійсно здійснював випередження транспортного засобу, який рухався поряд з ним у попутному напрямку. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що надані до суду відеозаписи не дають суду можливості однозначно стверджувати, що позивач під час руху здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, а також те, що автомобіль, який рухався поряд з автомобілем позивача їхав саме у крайній лівій смузі. Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції стосовно того, що дорожня обстановка, відстань між автомобілем поліцейських та автомобілем позивача, темна пора доби, не дають можливості визначити інтервал між автомобілем позивача і лівим краєм дороги, та достовірно встановити той факт, що позивач здійснив виїзд на зустрічну смугу руху. Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Важливою складовою досягнення завдання адміністративного судочинства є доказування, яке спрямоване, у першу чергу, на встановлення дійсних обставин у справі, зокрема, на встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування у спорі покладається саме на відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень. Таким чином суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не надано беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі № 11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі № 11-97сап20. Презумпція невинуватості особи (Presumption of innocence) визначена ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Слід зазначити, що презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, повинні тлумачитись на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. При цьому згідно висновку Верховного Суду, який міститься у постанові №461/4858/17 від 13 вересня 2018 року, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи до того, як вину буде доведено. За таких обставин, зважаючи на презумпцію невинуватості особи, за відсутності достовірних та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, висновок суду про протиправність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим. Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправною оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2140873 від 13.05.2024 року і її скасування, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук