Постанова Львівський апеляційний суд № 447/817/24

Справа № 447/817/24 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І. Провадження № 22-ц/811/2618/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: О.В. Псярук розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про поділ спільного майна подружжя, - в с т а н о в и в: 26.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2362834546253) та право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 під житловим будинком та в розмірі необхідному для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовувала тим, що з жовтня 2016 року сторони проживали разом однією сім`єю. До початку спільного проживання з відповідачем вона купила квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Враховуючи, що іншого житла у відповідача не було, вони проживали разом за зазначеною адресою. У листопаді 2016 року вони зареєстрували своє місце проживання у спірній квартирі. З цього часу вони спільно проживали, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. За час спільного проживання однією сім`єю між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. У період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ними було набуто земельну за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0982 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Зазначена земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя. У 2020 році вона розпочала будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці. Оскільки земельна ділянка оформлена на відповідача, тому і документи про початок будівництва житлового будинку оформлялися на нього, хоча між сторонами була усна домовленість, що будинок належатиме їй, оскільки будівництво здійснювалося за її особисті кошти та кошти отримані нею від реалізації її особистого майна. Зокрема, вона продала придбаний у 2015 році автомобіль КІА Sportage та куплену у 2016 році квартиру по АДРЕСА_2 . У 2021 році було закінчено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачем. Станом на теперішній час відповідач не визнає її право власності на спірний житловий будинок, на неодноразові звернення та прохання переоформити право власності на неї відповідач не погоджується, відтак вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2362834546253). Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 під житловим будинком та в розмірі необхідному для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 15140,00 гривень. Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що 31.01.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 45/МБ-22, згідно якого банк надав відповідачу кредит на суму 100 000,00 доларів США. В якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 було передано в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за кредитним договором № 45/МБ-22 від 31.01.2008 року, ПАТ КБ «Надра» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за невиконання зазначеного кредитного договору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року у справі № 5015/2060/11 позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 року в сумі 792 965,91 грн (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 року у справі № 5015/2060/11 замінено сторону стягувача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 22.01.2024 року у справі № 5015/2060/11 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 року у справі №5015/2060/11 залишено без змін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 року у справі № 5015/2060/11 було видано дублікат наказу про стягнення з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості у розмірі 128 289,29 дол. США. 14.03.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання зазначеного рішення суд про стягнення боргу з ОСОБА_2 у розмірі 128 289,29 дол. США та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_2 . З метою виконання зазначеного рішення суду 15.03.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем проведено опис майна боржника, у тому числі житлового будинку загальною площею 204,4 кв.м, житлова площа 37,8 кв.м, реєстраційний номер 2362834546253, місцезнаходження АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610800000:01:009:0321, площею 0,0982 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У межах виконавчого провадження предмет іпотеки було передано на реалізацію шляхом проведення електронного аукціону в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». На теперішній час предмет іпотеки на повторних електронних торгах за ціною 5 227 500,00 грн, що становить 85 % від оціночної вартості, не реалізований. При цьому, на даний час в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 17 411,57 дол. США. Постановляючи оскаржуване рішення, суд не врахував, що відповідач повністю підтвердив викладені в позовній заяві обставини, фактично визнавши позовні вимоги, що свідчить про відсутність спору між сторонами та ініціювання розгляду даної справи лише з метою уникнення від звернення стягнення на спірний об`єкт нерухомого майна шляхом передачі його у власність іншій особі. При цьому жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду відповідач не вчиняє. Спір про поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано відсутність доказів на підтвердження проживання однією сім`єю позивача та відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем однією сімє`ю, вона не вправі звератися до суду з позовом про визнання спірного майна особистою власністю, у тому числі без надання доказів будівництва такого за її рахунок. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ТзОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» - Чміль Ю.В. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 проти скарги заперечили. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За правилами ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Сукупний аналіз положень Сімейного кодексу України дає підстави стверджувати, що законодавством врегульовано, що сім`ю можуть складати чоловік і жінка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі, у зв`язку з чим в них виникають права і обов`язки, які притаманні подружжю, і які захищаються законом, зокрема, ст.ст. 74, 91, 125, 126 та ін. Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України закріплено перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов`язаний з`ясувати, чи це майно може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Відповідно до ст. 120 СК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості та частини земельної ділянки , яка необхідна для його обслуговування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018року у справі №910/18560/16). Судом встановлено, що з 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як сім`я без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_2 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, проводили разом дозвілля, що підтверджується копіями паспортів серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 для виїзду за кордону, довідкою про реєстрацію місця проживання №1248 від 19.03.2024 року та довідкою про склад сім`ї №1243 від 19.03.2024 року. Як убачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_2 , в якій проживали сторони, була позивач ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 вересня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 придбала автомобіль КІА SPORTAGE вартістю 498960 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля №812723-Y04093, укладеним з ТОВ «Радар-Сервіс». 13.06.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Ринкова вартість квартири становить 253426 грн. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №94057197, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610800000:01:009:0321, площею 0,0982 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1 . 04.08.2020 року ОСОБА_2 надіслав на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №257371010, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 204,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610800000:01:009:0321, площею 0,0982 га. Як вбачається з будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 , у зазначеному будинку з 20.05.2021 року зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до довідки №1243, виданої виконавчим комітетом Відділу державної реєстрації Новороздільської міської ради, в будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Задовольняючи позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідач на підставі рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області набув право власності на земельну ділянку площею 0,0982 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці сторони розпочали будівництво житлового будинку, після закінчення якого зареєстрували право власності на спірний будинок за відповідачем. Зазначений будинок було побудовано за особисті кошти позивачки, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.06.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 у власність квартиру за адресою АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої становить 253426 грн. Крім того судом встановлено, що позивачка з метою отримання коштів для будівництва спірного будинку продала належний їй на праві власності автомобіль КІА SPORTAGE. Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи визнав, що співрний житловий будинок було побудовано виключно за особисті кошти позивачки, він коштів у будівництво не вкладав, суд вважав доведеним факт, що будинок по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . При цьому, суд дійшов висновку, що рішення про задоволення позову ОСОБА_1 не порушує права та інтереси третьої особи ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки ніяким чином не впливає на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 5015/2060/11, в якій Товариство є стягувачем. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року в справі № 346/3475/19 (провадження № 61-167св21) з посиланням на постанову Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18) зроблено висновок, що: «поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом». Встановлено, що 31.01.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір №45/Мб-22, згідно якого ПАТ АКБ « Київ» надав відповідачу кредитні кошти на суму 100000 доларів США. 01.02.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №45/Мб-22 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ВАТ КБ «Надра» прийняло в іпотеку належне іпотекодавцю нерухоме майно - корпус №2 з галереєю нежитлової будівлі колишньої дитячої установи №3, загальною площею 819,7 м.кв, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Ринкова вартість предмету іпотеки становить 229905 доларів США. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року у справі №5015/2060/11 позов ПАТ « КБ « Надра» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 року в сумі 792965,91 грн (99936,47 доларів США), 196966,10 грн (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9559,64 грн (1204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14349 грн (1808,51 долар США) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4095,45 грн (516,14 доларів США) штраф, 10179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 року у справі №5015/2060/11 замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТзОВ «ФК « ДНІПРОФІНАНС ГРУП». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 року видано дублікат наказу у справі № 5015/2060/11 про стягнення з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості у розмірі 128 289,29 дол. США. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 14.03.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання судового нказу № 5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за договором кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 року в сумі 128 289,29 дол. США. 14.03.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, шрафів - 141 118,21 дол. США. 28.05.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2 , а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610800000:01:009:0321, площею 0,0982 га. В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_3 не закінчено, станом на 26.02.2025 року залишок боргу ОСОБА_2 згідно судового нказу № 5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області, становить 37 536,59 дол. США, що підтверджується листом приватного виконавця Білецького І.М. № 8396 від 26.02.2025 року. Оскільки на час звернення позивача до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3, в якому боржником є відповідач ОСОБА_2 , та в ході виконання якого накладено арешт на спірне майно, а саме на житловий будинку по АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610800000:01:009:0321, площею 0,0982 га, суд першої інстанції дійшов неообгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання зазначеного нерухомого майна особистою власністю ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів враховує, що між сторонами фактично відсутній спір щодо поділу спільного майна подружжя, що пітверджується визнанням відповідачем позову, про що зазначено судом в оскаржуваному рішенні. За таких обставин колегія суддів вважає, що позов про поділ майна подружжя пред`явлено ОСОБА_1 з метою уникнення погашення ОСОБА_2 боргу перед кредитором - ТзОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП», а тому не підлягає задоволенню на підставі статей 3, 13 ЦК України. Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наданими позивачкою доказами підтверджено спорудження будинку по АДРЕСА_1 , який зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , виключно за її кошти. З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» задоволити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 липня 2024 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про поділ спільного майна подружжя відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра