Ухвала КЦС ВС № 204/6514/24

УХВАЛА 17 березня 2025 року м. Київ справа № 204/6514/24 провадження № 61-2861ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВієннаІншуранс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, встановив: 03 липня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради») про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 19 липня 2024 року КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВієннаІншуранс Груп» (далі - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа ВієннаІншуранс Груп») про стягнення матеріальної шкоди. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 137 428, 89 грн. Стягнуто з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 374, 29 грн. У задоволенні зустрічного позову заяви КП «Обласний центрекстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» відмовлено. Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року стягнуто з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року в частині стягнення з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судового збору змінено, зменшено розмір відшкодування матеріальної шкоди з 137 428, 89 грн до 68 714, 44 грн та судового збору з 1 374, 29 грн до 687, 14 грн. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано. Зустрічний позов КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 16 819, 43 грн та франшизу в сумі 3 200, 00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» страхове відшкодування в сумі 156 800, 00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 859, 21 грн та витрат на проведення експертного дослідження в сумі 5 000, 00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 6 729, 67 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року змінено, зменшено визначений до стягнення з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу з 10 000, 00грн до 3 000, 00грн. 06 березня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Рудик І. І. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 рокуу вказаній справі. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн. Предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 137 428, 89 грн. Предметом зустрічного позову КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» є вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 193 638, 86 грн. Таким чином, ціна позову в цій справі становить 331 067, 75 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн). Представник заявника у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: правильного застосування судами положень частини другої статті 1187 та частини першої статті 1188 ЦК України, а також недопущення помилкового застосування правових висновків Верховного Суду. Основним питаннями у цьому випадку вважає: чи має нести цивільно-правову відповідальність власник транспортного засобу за умови, що такий транспортний засіб на момент події правомірно використовувався іншою особою, а матеріальну шкоду завдано внаслідок взаємодії двох транспортних засобів лише їх власникам; якими саме доказами повинна підтверджуватися наявність вини особи, діяльністю якої завдано шкоди, та чи може бути належним доказом у таких справах постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Проте адвокатом Рудиком І. І. не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Крім того, представник заявника посилається на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що позивач позбавлений спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки апеляційним судом вирішено справу по суті. При цьому апеляційним судом покладено в основу рішення висновок про встановлення вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , який не був учасником цієї справи, а тому не міг надавати пояснення та докази. Вказує, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які безпосередньо впливають на права та обов'язки ОСОБА_4 , як учасника дорожньо-транспортної пригоди, та в той же час жодним чином не обґрунтовано стягнення шкоди із ОСОБА_1 . Проте такі твердження не дають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки заявником не зазначено, у якій саме конкретній справі (номер справи) вона позбавлена можливості спростувати певні обставини, а також чітко не конкретизовано, які саме обставини заявник позбавлена можливості спростувати. Також адвокат Рудик І. І. стверджує, що справа має для заявника виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Виняткове значення для ОСОБА_1 цієї справи представник заявника пояснює тим, що лише в рамках цієї справи може бути вирішене питання про відшкодування завданої заявнику шкоди. Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості є оціночним та потребує належного обґрунтування. Представник заявника не навів переконливих доводів які б свідчили про те, що справа має для заявника виняткове значення. Більш того, незгода ОСОБА_1 з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття таких судових рішень. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВієннаІншуранс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко