Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 515/1906/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 515/1906/24 Головуючий в 1 інстанції: Олійник К. І. Місце ухвалення рішення: м. Татарбунари Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Аргіровій М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що постановою тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що останній не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням встановленого порядку, з огляду на те, що суті обвинувачення оскаржена постанова не містить, а також посилається на те, що відносно нього складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , тоді як постанову прийнято за наслідками ч. 3 ст. 210 КУпАП. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. З ст. 210 КУпАП - закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що протокол №1255/487 та постанова №1255/7420 не відповідають критеріям ясності, чіткості, зрозумілості та обґрунтованості, а тому перевірка наявності чи відсутності підстав для висновків відповідача про допущені позивачем порушення не повинна здійснюватись. Вказує, що позивач не вчиняючи жодних дій щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачених статтею 210-1 КупАП, правомірно очікував, що провадження в справі про адміністративне правопорушення буде закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, постановою тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 від 25.11.2024 № 1255/7420 змінено кваліфікацію дії позивача на ч. 3 ст. 210 КУпАП. Проте, зазначені дії є протиправними, так як можливість перекваліфікації дій правопорушника КУпАП не передбачена. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Згідно матеріалів справи, 20 листопада 2024 року офіцером управління ІНФОРМАЦІЯ_7 ст. лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол № 1255/487 про адміністративне правопорушення, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 20 листопада 2024 року у порушення положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», згідно якого: «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014 року, у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, не уточнив персональні та облікові дані. Останнім днем, в який громадянин ОСОБА_1 повинен був уточнити персональні дані є 16.07.2024 рок). Поважних причин не уточнення персональних та облікових даним у встановлений Законом строк 60 днів ОСОБА_1 не повідомив і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 був присутній під час складання вказаного протоколу. Зазначив, що зауважень до нього не має. Постановою тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що останній не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані. Зі вказаної постанови вбачається, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», зокрема його Прикінцевих та перехідних положень, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. ОСОБА_1 у визначені Законом строки не уточнив свої персональні дані. Постанову прийнято за відсутності ОСОБА_1 на підставі його заяви про розгляд справи за його відсутності. Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 18 грудня 2024 року. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не уточнив свої облікові дані (через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження) у визначені Законом строки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови. Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Так, згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Нормами п.п. 12-13 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210 КУпАП. 19 травня 2024 року набрав чинності Закон України № 3696-ІХ "Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, моблізаційну підготовку та мобілізацію", яким унесено зміни до ст. 210 КУпАП, якими в тому числі було доповнено вказану статтю частиною 3 такого змісту: "Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" (ч. 3 ст. 210 КУпАП). Згідно із ч. 1 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КУпАП) передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Так, апелянт зазначає, що протокол №1255/487 та постанова №1255/7420 не відповідають критеріям ясності, чіткості, зрозумілості та обґрунтованості, а тому перевірка наявності чи відсутності підстав для висновків відповідача про допущені позивачем порушення не повинна здійснюватись. Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, протокол про адміністративне правопорушення складений за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, водночас фабула правопорушення у протоколі № 1255/487 від 20 листопада 2024 року викладена відповідно до адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. В постанові відповідачем же зазначено інші норми, ніж ті, що в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, та кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що формулюванням правопорушення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в протоколі, змістом якого є правові ознаки правопорушення, викладені мовою диспозиції статті (її частини), за якою кваліфікуються дії особи. Колегія суддів зазначає, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Так, дослідивши протокол та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідач здійснив опис обставин, які не відповідають зазначеному нормативному акту, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача. Як вже було вище зазначено, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено спірну постанову, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку. З огляду на викладене, судом встановлено порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які вплинули на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме відповідачем протиправно змінено кваліфікацію дії позивача на ч. 3 ст. 210 КУпАП відмінну від зазначеної в протоколі, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, а тому доводи апелянта в цій частині є правомірними. Крім того, оскільки протокол №1255/487 та постанова №1255/7420 не відповідають критеріям ясності, чіткості та обґрунтованості, а тому перевірка наявності чи відсутності підстав для висновків відповідача про допущені позивачем порушення не повинна здійснюватись. Також, колегія суддів звертає увагу, що правова процедура розгляду проваджень в справі про адміністративні правопорушення спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права. Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року). При цьому, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, що помилково не встановлено судом першої інстанції. Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою позов задовольнити. Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн. Провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2025 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова