Постанова 4854 № 400/1459/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1459/24 Суддя першої інстанції: Лісовська Н.В. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 12.04.2024 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор Україна» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 15.02.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Ротор Україна» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2024 року №№163814290704 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ за жовтень 2023 року на суму 40991грн; 164014290704 про застосування штрафних санкцій на суму 108825,50грн. за відсутність реєстрації податкових накладних; 164114290704 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 176600грн. та застосування штрафних санкцій на суму 44165грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення, оскільки, в силу положень ст.19.1 (функції контролюючих органів) та ст.20 ПК України (права контролюючих органів), під час перевірки податкова не мала права запитувати та вивчати технічну документацію з питань періодичності та змісту ремонтних робіт на повітряних суднах, так як не має для цього законодавчих повноважень та відповідної компетентності. Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються наданими до перевірки актами списання, накладними на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів з переліком списаних запчастин, програмами технічного обслуговування повітряних суден (ПС) та відомостями щодо бухгалтерського обліку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року позов задоволено з тих підстав, що у відповідача під час перевірки відсутні повноваження запитувати та вивчати технічну документацію з питань періодичності та змісту ремонтних робіт на повітряних суднах, а надані позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у контролюючого органу повноважень під час перевірки запитувати та вивчати технічну документацію з питань періодичності та змісту ремонтних робіт на повітряних суднах, оскільки визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Водночас, під час перевірки та розгляду справи судом першої інстанції товариством не надано доказів необхідності ремонту вузлів та агрегатів літаків та вертоліта, наявності запчастин. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.12.2023 року по 26.12.2023 року ГУ ДПС у Миколаївській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ротор Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. З результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт від 02.01.2024 року №2/14-29-07-04/35889972 яким встановлено порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, абз. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки завищено суму від`ємного значення за жовтень 2023 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 40991грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023 року на суму 176660грн; - п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН), загальним обсягом постачання на суму 1088256грн., крім того ПДВ на загальну суму 217651грн. За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2024 року: №№163814290704 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ за жовтень 2023 року на суму 40991грн; 164014290704 про застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних на суму 108825,50грн; 164114290704 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 176660грн та застосування штрафних санкцій на суму 44165грн. Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу (надалі - ПК) України(в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ст. 134 цього Кодексу з урахуванням його положень. Відповідно п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно п.п.16.1.6 п.16.1 ПК України, платник податків зобов`язується подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Відповідно п.47.1 ст.47 ПК України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, зокрема несе юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Згідно п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно п.49.2 ст.49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Підпунктом 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Згідно п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 ст.49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За змістом підпункту 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Як визначено у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п.200.2. ст.200 ПК України). При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3. ст.200 ПК України). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.200.4. ст.200 ПК України). Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). (п.200.5. ст.200 ПК України). Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. (п.200.6. ст.200 ПК України). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п.200.7. ст.200 ПК України). До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (п.200.8. ст.200 ПК України). Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби (п.200.9. ст.200 ПК України). Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п.200.10. ст.200 ПК України). За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п.200.11. ст.200 ПК України). Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12. ст.200 ПК України). Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів. Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів). Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення. Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.06.2023 року по 31.10.2023 року підприємством списано запаси (запчастини, ПММ та інше), на загальну суму 1088256 грн., які рахувались на рахунках бухгалтерського обліку на початок перевірочного періоду, а також рахувались на залишках підприємства на момент документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету за травень 2023 року (акт від 16.08.2023 №7062/14-29-07-04/35889972). /а.с.17/. В ході перевірки відповідач листом від 25.12.2023 року №1 витребував у позивача письмові пояснення та оригінали документів з наданням завірених копій документів щодо реалізації, списання або іншого вибуття запасів за період з 01.06.2023 року по 31.10.2023 року. В листі, окрім первинних документів, вимагалося надати також: заявки на ремонт (вимоги), записи про поточний/відновлювальний ремонт та пошкодження, записи про виконані модифікації/доробки, інші необхідні записи для організації підтримки льотної придатності літака, підготовка завдань на технічне обслуговування літаків/ремонт/відновлення, документи про перевірку технічних даних/стан комплектуючих виробів з обмеженим ресурсом), бортові журнали, програми технічного обслуговування, статус виконання програми ТО. У відповідь на запит відповідача в рамках перевірки, позивач надав акти списання, накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів з переліком списаних запчастин, програми технічного обслуговування повітряних суден (ПС). Розглянувши вказані документи, відповідач дійшов висновку, що жодної інформації про необхідність ремонту вузлів та агрегатів на даних повітряних суднах, підтвердження факту встановлення запчастин та комплектуючих на літаки та вертоліт в Програмах технічного обслуговування повітряних суден не зазначено. Надаючи оцінку поясненням позивача, що бортові журнали надати немає можливості, оскільки вони знаходяться в єдиному примірнику та завжди повинні знаходитись на повітряному судні, відповідач зробив висновок, що будь-які підтверджуючі документи про виконаний ремонт чи проведення ТО повітряних суден відсутні. На підставі наведеного, враховуючи факт відсутності запасів (запчастин) на складі, ГУ ДПС у Миколаївській області дійшло висновку, що позивачем не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ на реалізацію запчастин невстановленим особам загальним обсягом постачання 1088256грн., крім того ПДВ на загальну суму 217651грн. Також, податковий орган зазначив, що за аналізом даних ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних на реалізацію вищезазначених списаних запасів, або виконання робіт з їх використанням. Як наслідок, в результаті допущених порушень податкового законодавства, на порушення п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України позивачем безпідставно завищено задекларовані показники по рядку 16 колонка Б Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року на суму 217651грн. За результатом розгляду документів та пояснень, ГУ ДПС у Миколаївській області дійшло висновку про ненадання позивачем жодної інформації, про необхідність ремонту вузлів та агрегатів на повітряних суднах, підтвердження факту встановлення запчастин та комплектуючих на літаки (DA40D та DA42NG) та вертоліт (Enstrom 480В) в Програмах технічного обслуговування повітряних суден. З урахуванням наведеного, беручи до уваги те, що запчастини відсутні на складі та не рахуються по бухгалтерському обліку, контролюючий орган зробив висновок, що запчастини, зазначені в актах списання, були реалізовані невстановленим особам, а підприємством не виписано та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, в результаті чого, підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ. Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що надані позивачем в ході податкової перевірки документи не підтверджують фактичного проведення ремонту вузлів та агрегатів повітряних суден, оскільки вони не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Надані накладні-вимоги, акти списання товарів, Програми технічного обслуговування повітряних суден є узагальнюючими документами, на підставі яких позивачем списувались послуги на витрати, без будь-якої інформації за якими саме господарськими операціями та в яких цілях відбувалось списання послуг, у зв`язку з чим неможливо пов`язати послуги за актами з проведенням задокументованих заходів. Отже, задокументовані господарські операції позбавлені ділової мети, а тому не вважаються здійсненими в рамках господарської діяльності позивача. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною у кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Тобто, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Відповідно до положень п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Разом з тим, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним з варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Однак, з визначеного у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню у податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно у зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат. Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшила витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення. Тобто для врахування витрат на послуги у податковому обліку необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльності платника податків та належне документальне підтвердження проведення таких операцій. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення таких операцій (надання послуг), враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами (виконавцями послуг) з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг. Тобто, позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер ремонту повітряних суден, що в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій в його податковому обліку. Так, платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності податкових спірних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор Україна» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2024 року №№163814290704 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ за жовтень 2023 року на суму 40991грн; 164014290704 про застосування штрафних санкцій на суму 108825,50грн. за відсутність реєстрації податкових накладних; 164114290704 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 176600грн. та застосування штрафних санкцій на суму 44165грн. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв