Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23023/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23023/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, акту та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати: акт службового розслідування на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 90 від 09.04.2024 у частині, що стосується позивача; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 99 від 25.04.2024 у частині, що стосується притягнення до відповідальності позивача; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №136 від 15.06.2024, а також зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 винести розпорядчі документи, якими скасувати: акт службового розслідування на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 90 від 09.04.2024 у частині, що стосується позивача; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 99 від 25.04.2024 у частині, що стосується притягнення до відповідальності позивача; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 136 від 15.06.2024. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що матеріали справи доводять фіктивність службового розслідування та порушення притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме дисциплінарне порушення не доведене належними та допустимими доказами, висновки відповідача є припущеннями. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у спірному періоді проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника тилу заступника начальника логістики управління НОМЕР_2 окремої бригади. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2024 № 90 було призначено службове розслідування щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства при здійсненні закупівель продуктів харчування. За результатом проведеного службового розслідування складено акт, реєстраційний № 26/12-621 від 25.04.2024, на підставі якого командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 25.04.2024 № 99 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани. Наказом командир Військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2024 № 136 внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2024 № 99 шляхом викладення пункту 2 в такій редакції: «Начальнику тилу заступнику начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 за порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» в частині неповідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про наявний потенційний конфлікт інтересів під час виконання обов`язків за посадою, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «догана». Акт службового розслідування та накази командира Військової частини НОМЕР_1 № 99, № 136 є предметом оскарження в даній справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 5 КАС України гарантовано право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Тобто, предметом спору в адміністративній справі можуть бути дії, бездіяльність або рішення суб`єкта владних повноважень. Рішення суб`єктом владних повноважень можуть прийматися у вигляді нормативно-правового акту або акту індивідуальної дії. За визначеннями, наведеними у статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що основною ознакою рішення суб`єкта владних повноважень є встановлення, зміна припинення для особи (кола суб`єктів) певних прав та обов`язків, внаслідок прийняття рішення для особи настають певні правові наслідки. Як вірно зауважив суд першої інстанції, акт перевірки не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки не є рішенням у розумінні КАС України, не належить до категорії рішень суб`єктів владних повноважень, не створює правових наслідків для позивача та не порушує його прав у публічно-правових відносинах. Суд апеляційної інстанції в доповнення до цього висновку зазначає, що акт службового розслідування є лише носієм зібраної інформації, тобто має ознаки доказу у справі щодо оскарження акту індивідуальної дії. Такими актами в спірних правовідносинах є накази командира Військової частини НОМЕР_1 № 99 від 25.04.2024 та № 136 від 15.06.2024. Згідно з наказом Військової частини НОМЕР_1 № 99 від 25.04.2024 службове розслідування визнано завершеним. Начальника тилу заступника військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 за неповідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про наявний потенційний конфлікт інтересів під час виконання обов`язків за посадою, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «догана». Названий наказ містить посилання на підстави його прийняття, зокрема, результати проведеного відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 90 від 09.04.2024 службового розслідування. В межах службового розслідування було встановлено, що підполковник ОСОБА_1 та його підлегла старший солдат ОСОБА_2 мали відношення (у тому числі через своїх близьких осіб - працювали, керували, були посадовими особами) до ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Лекс К», ТОВ «Еко - Юг Ко», з якими Військова частина НОМЕР_1 укладала договори постачання продуктів харчування. Наведені обставини не спростовуються позивачем. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. З огляду на те, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду начальника тилу, у підпорядкуванні якого перебувала продовольча служба, яка займалась організацією оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач був достеменно обізнаний про суб`єктів, з якими укладалися контракти про постачання продуктів харчування. Відтак, укладання контракту з пов`язаною особою ФОП ОСОБА_3 вже є очевидною ознакою потенційного конфлікту інтересів. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно. Цей обов`язок не був дотриманий відповідачем, що встановлено під час проведення службового розслідування. Зворотного позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Враховуючи сукупність наведених обставин та норм чинного законодавства, суд підтверджує обґрунтованість підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Доводи позивача, що службове розслідування не проводилось не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже матеріали справи містять відповідні накази командира ВЧ НОМЕР_1 та матеріали службового розслідування, які спростовують такі доводи. Також судом не встановлені порушення процедури проведення службового розслідування, які самі по собі можуть слугувати окремою підставою для скасування наказу, прийнятого за його результатами. Жодне з наведених позивачем процедурних порушень не доводить, що вони потягли прийняття командиром необґрунтованого та протиправного рішення. Додатково слід зазначити, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення сталося під час дії воєнного стану, в даний час на військовослужбовців покладається підвищена відповідальність за належне виконання службових обов`язків, особливо на осіб офіцерського складу. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуваний наказ № 99 від 25.04.2024 винесений командиром військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано та правомірно. Відтак, наказ № 136 від 15.06.2024, яким внесено зміни до наказу № 99, також не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в адміністративній справі № 160/23023/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 18 березня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 18 березня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова