Постанова 4824 № 358/1435/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5089/2025 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 358/1435/24 18 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Романенко К.С., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №307741998 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 9G6W6WU5. Відповідно до умов кредитного договору 09.04.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання передОСОБА_1 та надало грошові кошти в розмірі 15 000 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . В свою чергу відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12. 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дату його укладення залишено 28.11.2018 року. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0802-01.Строк якого закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн. 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн. З урахуванням викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором № 307741998 від 09.04.2020 року в розмірі 32 534 грн., понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 грудня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвокат Тараненко Артем Ігорович подав апеляційну скаргу в якій просив суд рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року скасувати та ухвали нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим,що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому є таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що право вимоги за кредитним договором №307741998 від 09.04.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 22.09.2020 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №100. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс", первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви. Зазначає, що копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора - ТОВ «Таліон Плюс». Таким чином вважає, що відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Звертає увагу суду на те, що реєстр прав вимог підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 22.09.2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №100 від 22.09.2020 року, копію якого було подано до суду першої інстанції. Тобто, реєстр прав вимог №100 від 22.09.2020 року підписаний вже після укладення кредитного договору №307741998 від 09.04.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Зазначає, що вказані умови договору факторингу не є підставою для переходу права вимоги за ним. Як зазначається вище, право вимоги за вказаним договором факторингу відступалось після підпису відповідних реєстрів прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №307741998 від 09.04.2020 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Вказані обставини підтверджуються Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32534,00 грн. Реєстр прав вимог підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.05.2023, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №9 від 30.05.2023, копію якого було подано до суду першої інстанції. Тобто, реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 року був підписаний вже після укладення договору кредитної лінії № 307741998 від 09.04.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. 17.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та позивач уклали договір факторингу №17/07/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт-відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 17.07.2024 року, таким чином, право вимоги за кредитним договором №307741998 від 09.04.2020 року перейшло до позивача 17.07.2024 року. Зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Вважає, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 307741998 від 09.04.2020. Дані обставини та докази спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 22.09.2020 року, тобто, після укладення кредитного договору № 307741998 від 09.04.2020 та виникнення заборгованості у квітні 2020 року, які позивач набув у липні 2024 року. А сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 379aa6eb-01c0-427e-a6dc-c68bda1a2783 від 09.04.2020 року з відміткою товариства. Зазначає, що також платіж підтверджується довідкою № 07/2024, виданою та підписаною Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк», оскільки банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за кредитним договором №307741998 від 09.04.2020 року. Вважає, що позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 15000,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 09 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №307741998, за яким кредитодавець - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 15 000 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 9G6W6WU5. Згідно умов п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов?язується надати позичальникові кредит на суму 15000 грн 00 коп. (п?ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах. Відповідно до п 1.2. договору кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів. Відповідно до п. 1.3. договору строк його дії обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Відповідно до 1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 475,80 (чотириста сімдесят п?ять цілих вісім десятих) відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Відповідно до п 1.7. договору проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому в п. 1.4. договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника. Відповідно до п 1.8. договору у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов?язань позичальника, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються від фактичного залишку суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору позивачем було надано платіжне доручення № 379aa6eb-01c0-427e-a6dc-c68bda1a2783 від 09.04.2020 року з якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування коштів на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 у сумі 15 000 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 07/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», видана відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та АТ КБ Приватбанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 09.04.2020 року платіж на суму 15 000 грн на картку НОМЕР_1 . ( а.с. 30 -32). 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених цим договором.( а.с. 57-63). 28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.( а.с. 33). 31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28.11.2018. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.( а.с. 34). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн.( а.с. 38-40). 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 04 серпня 2021 року. 03.08.2021 року додатковою угодою № 2 до договору факторингу № 05/0802-01 від 05.08.2020 було продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року ( а.с. 46). 30.12.2022 року додатковою угодою № 3 до договору факторингу № 05/0802-01 від 05.08.2020 було продовжено строк дії договору до 30.12.2024 року ( а.с. 44). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн. ( а.с. 41-43). 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 32 534 грн ( а.с. 47-50). Згідно наданого позивачем ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості,відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 32 534 грн., яка складається із: 15 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 534 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с.45). Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідач має заборгованість, яка складається з: 15 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 534 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с. 35-37). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,суд першої інстанції посилався на те, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09.04.2020 року, натомість, договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 17.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке за вищенаведених обставин не має права вимагати до відповідача щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 307741998, укладеним 09.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року, тобто, до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним 09.04.2020 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором № 307741998, укладеним 09.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України). У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Як встановлено судом, 09 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №307741998, за яким кредитодавець- ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 15 000 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 9G6W6WU5. Згідно умов п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов?язується надати позичальникові кредит на суму 15000 грн 00 коп. (п?ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах. Відповідно до п 1.2. договору кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів. Пункт 1.3. договору визначає, що строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Відповідно до 1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 475,80 (чотириста сімдесят п?ять цілих вісім десятих) відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Згідно умов п 1.7. договору проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому в п. 1.4. договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника. Відповідно до п 1.8. договору, у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов?язань позичальника, при чому проценти за користування кредитом нараховуються від фактичного залишку суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений Графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного кредитного договору позивачем було надано платіжне доручення № 379aa6eb-01c0-427e-a6dc-c68bda1a2783 від 09.04.2020 року з якого вбачається, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування коштів на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 у сумі 15 000 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 07/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», видана відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та АТ КБ Приватбанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 09.04.2020 платіж на суму 15 000 грн на картку НОМЕР_1 . ( а.с. 30 -32). Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов'язку за кредитним договором № 307741998. Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду надано не було. Окрім того, як вбачається із розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 15.05.2020 року на виконання умов вказаного кредитного договору було сплачено 991 грн., що свідчить про усвідомлення та розуміння відповідачем необхідності виконання умов договору щодо сплати заборгованості за кредитом. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно вимог ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.( а.с. 57-63). Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1). Відповідно до пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони). 28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.( а.с. 33). 31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28.11.2018. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.( а.с. 34). 22.09.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було підписано реєстр прав вимоги № 100 до відповідача на загальну суму 32 534 грн. Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника - ОСОБА_1 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 22 вересня 2020 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 ( а.с. 38-40). З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним та помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у справі доказів на підтвердження факту переходу від первісного кредитора ТОВ « Манівео Швидка Фінансова Допомона» до ТОВ « Таліон Плюс» права вимоги до боржника за кредитним договором від 09 квітня 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 . 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 04 серпня 2021 року. 03.08.2021 року додатковою угодою № 2 до договору факторингу № 05/0802-01 від 05.08.2020 було продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року ( а.с. 46). 30.12.2022 року додатковою угодою № 3 до договору факторингу № 05/0802-01 від 05.08.2020 було продовжено строк дії договору до 30.12.2024 року ( а.с. 44). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 534 грн ( а.с. 41-43). 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 32 534 грн ( а.с. 47-50). Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а саме п.5.3.3 передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб. Копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, №17/07/2024 від 17 липня 2024 року містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів. Копії витягів з Реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року,№ 9 від 30.05.2023 року та реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 відповідають додатку №1 - формі Реєстру прав вимог, укладених договорів факторингу. З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод №19, №26, №27 до даного договору ( строк договору пролонговано до 31 грудня 2022 року) на момент укладання кредитного договору ( 09 квітня 2020 року) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 100 від 22.09.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача. Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду вказаної справи. Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути із відповідача - ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №307741998 від 09.08.2020 року у розмірі 32 534 грн, з яких 15 000 грн.-тіло кредиту, 17 534 грн - відсотки за користування кредитом. Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі 15 000 грн. на користь ТОВ «ФК «Ейс» не повернув, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000, 00 грн. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 17 534 грн., то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». При цьому, у кредитному договорі № 307741998 від 09.04.2020 року сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 договору. Окрім цього сторонами було погоджено строк дії договору. Відповідно до п.1.2 кредит надається строком на 126 днів. Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 09.04.2020 року по 13.07.2020 року, тобто, в межах строку дії кредитного договору. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача- ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором 307741998 від 09.04.2020 року в розмірі 32 534 грн, з яких 15 000 грн.-тіло кредиту, 17 534 грн - відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку дії кредитного договору, з 09.04.2020 року по 13.07.2020 року, а тому рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс». Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України. Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що складають суму 6 055, 80 грн (2 422, 20 грн + 3 633, 60 грн) слід покласти на відповідача ОСОБА_1 . Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 рокуу справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Тараненко Артем Ігорович просив суд, стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну допомогу у розмірі 9000 грн., з яких 6000 грн. в суді першої інстанції, 3000 грн. в апеляційній інстанції. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона апелянта надала копію договору про надання правової допомоги №1807/24-01 від 18 липня 2024 року, що підписано сторонами Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18 липня 2024 року Відповідно до п.3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 року клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було надано виконавцем- Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги: -складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 307741998 від 09.04.2020 - 2 год. - 5000 грн., -вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 307741998 від 09.04.2020 1год - 500 грн., - надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 307741998 від 09.04.2020 - 500 грн. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, щозазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації. За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавшискладність справи, суть спору, характер послуг, розгляд справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи, задоволення позову ТОВ « ФК «Ейс» а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогуу розмірі 5 000,00 грн. Досліджуючи докази на підтвердження витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Встановлено, що на узгоджених сторонами умовах договору про надання правової допомоги № 1807/24-01 року належне виконання доручення адвокатського бюро є акт прийому-передачі наданих послуг - пункт 3.4. договору. До суду апеляційної інстанції такий доказ не подавався. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, а тому у відшкодуванні цих витрат, слід відмовити. Керуючись ст. ст. 3, 512, 514, 516, 517, 526, 626-629, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст. ст. 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвоката Тараненка Артема Ігоровича задовольнити. РішенняБогуславського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року скасувати на ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №307741998від 09 квітня 2020 року у розмірі 32 534 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять чотири), що складається із боргу за тілом кредиту у розмірі 15 000грн. ( п'ятнадцять тисяч) та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 17 534 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири). Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 055, 80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правничу допомогою адвоката у суді першої інстанцій у розмірі 5 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: