Постанова Київський апеляційний суд № 753/9824/24

справа № 753/9824/24 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф. провадження № 22-ц/824/5080/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСББ «13-й квартал» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по сплаті внесків по утриманню будинку та прибудинкової території, з врахуванням штрафних санкцій у розмірі 4 775,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , однак своєчасно не вносить плату за отримані послуги з обслуговування та утримання будинку, в результаті чого за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 4 346,52 грн. по внесках на утримання будинку, 305.20 грн.- втрат від інфляції, 124,16 грн. - 3% річних. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 рокупозов ОСББ «13-й квартал»задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального правата ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вонане була повідомлена належним чином про розгляд справи, не отримувала копію позовної заяви, що в свою чергу, позбавило її права подати відзив на позов, подати докази, дати пояснення суду, а також подати заяву про застосування строків позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «13-й квартал», вказує, що відповідач у своїй апеляційній скарзі і доданих до неї доказах не довела оплату нею суми нарахованих їй позивачем у відповідності до рішень загальних зборів ОСББ «13-й квартал» обов`язкових внесків за період з 01 січня 2019 року до 30 квітня 2024 року у повній сумі, із яких за період як до ухвалення рішення суду першої інстанції, так і після цього до дати подання цього відзиву відповідач недоплатила на користь позивача 1 708,92 грн., а тому просить суд прийняти на стадії апеляційного розгляду відмову позивача ОСББ «13-й квартал» від частини позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2 637,60 грн. по внесках на утримання будинку у розмірі, 36,33 грн. втрат від інфляції, 0,23 грн. 3% річних та визнати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року у частині їх стягнення нечинним в іншій частини рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що у відзиві від 25 січня 2025 року представник позивача висловлює свої міркування щодо строків позовної давності, а саме: «Обгрунтовуючи свої доводи щодо обчислення строку позовної давності, відповідач невірно тлумачить порядок його застосування, адже позовна давність розраховується для суми грошових зобов`язань, строк позовної давності сплив станом на 12 березня 2020 року, тож початком перебігу загального трирічного строку давності є 12 березня 2017 року». Проте зазначені твердження представника позивача виходять за межі позовних вимог, не знаходять свого документального підтвердження та грунтуються виключно на припущеннях представника позивача з огляду на те, що у позовній заяві представник позивача просять стягнути «заборгованість» відповідно до розрахунків суми заборгованості за період з вересня 2019 року по квітень 2024 року, тож строк 12 березня 2017 року немає до цієї справи жодного стосунку. Крім того, вказує, що розрахунки, додані позивачем до заяви про відмову від позовних вимог на суму 1708, 92 грн. нічим не обумовлені, не вказано за який період вона сформувалась з урахуванням недбалого ставлення до ведення бухгалтерського обліку отриманих платежів. Відповідач може довести відсутність заборгованості також і за період з січня 2019 року по березень 2021 року, проте зазначений період виходить за межі загального терміну позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, де визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В письмових пояснення на відповідь на відзив ОСББ «13-й квартал» звертає увагу суду на те, що відповідач згодна з тим, що «при здійсненні платежів за житлово-комунальні послуги, в тому числі й на утримання будинку та прибудинкової території, вирішальну роль при їх здійсненні має особовий рахунок квартири, за яку здійснюється платіж, а не прізвище особи, яка оплачує житлово-комунальні послуги». Натомість, в своїх наступних розрахункових документах платіжних інструкціях, копії яких відповідач надала суду, вона не вказала ні особового рахунку, ні номеру квартири: 1) у платіжному документі від 19 квітня 2023 року № 0.0.2957431581.1 на суму 1 648,50 грн.; 2) у платіжному документі від 19 вересня 2023 pоку № 0.0.3207402222.1 на суму 329,70 грн.; 3) у платіжному документі № 01 жовтня 2023 pоку № 0.0.3243513638.1 на суму 329,70 грн. Тобто, стверджуючи, що «відповідачем до апеляційної скарги додано квитанції про сплату житлово-комунальних послуг, в кожній з яких зазначено особовий рахунок квартири АДРЕСА_2 , за яку здійснено платіж», відповідач намагається ввести суд в оману. Більше того, в платіжних інструкціях відповідача від 19 вересня 2023 pоку та 11 жовтня 2023 року у призначенні платежу вказано «добровільний внесок», внаслідок чого ці платежі були помилково зараховані на особовий рахунок власниці кв. АДРЕСА_3 - ОСОБА_2 , як добровільний внесок за встановлення генераторної установки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - пункт 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України). Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятої статті 128 цього Кодексу (ч.2,4, 5 ст. 187 ЦПК України). Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (ч.1, 2 ст. 190 ЦПК України). У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (ч.1,2 ст. 191 ЦПК України). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі, де зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Вирішуючи справу на підставі наявних у суду даних, суд першої інстанції виходив з того, що учасники справи повідомлялися судом про розгляд справи належним чином, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило. Як вбачається з матеріалів справи, кореспонденція для ОСОБА_1 надсилалась судом першої інстанції на адресу: АДРЕСА_4 , разом з тим, конверт повернувся до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 61). Тобто, доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви і надати суду свої заперечення проти цих доводів. Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач не була повідомленою про відкриття провадження у справі за її участю, під час розгляду якої ухвалено рішення, яке оскаржується. За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення по суті вимог позивача. Ухвалюючи нове судове рішення у справі , апеляційний суд приходить до висновку, що позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9). Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Судом встановлено, що ОСББ «13-й квартал» відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території, копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статуту ОСББ «13-й квартал». Управителем зазначеного багатоквартирного жилого будинку є позивач, ОСББ «13-й квартал». Рішенням загальних зборів ОСББ «13-й квартал» (протокол № 16/3 від 16.03.2019) затверджений розмір щомісячного обов`язкового внеску на утримання будинку у сумі 4,20 грн./м.кв. Рішенням загальних зборів ОСББ «13-й квартал» (протокол № 03/3 від 03.03.2021) затверджений розмір додаткового щомісячного обов`язкового внеску на капітальний ремонт ліфтів та фасаду будинку у сумі 0,70 грн./м.кв. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації № 5728 від 30 квітня 2015 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за відповідачем (а.с.5-6). Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 27 лютого 2004 року, а відтак є споживачем послуг. Згідно з розрахунком заборгованості з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2024 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивач по сплаті внесків по утриманню будинку та прибудинкової території у розмірі 4 346,52 грн. по внесках на утримання будинку, 305,20 грн. - втрат від інфляції, 124,16 грн. - 3% річних. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2024 року прийнято відмову позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» від частини позовних вимог. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: 2 637,60 грн. по внесках на утримання будинку у розмірі, 36,33 грн. втрат від інфляції, 0,23 грн. 3% річних, визнано нечинним. Провадження у даній справі в частині вказаних позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» до ОСОБА_1 закрито. Отже, предметом спору є стягнення заборгованості по сплаті внесків по утриманню будинку та прибудинкової території у розмірі 1 708,92 грн. по внесках на утримання будинку, 268,87грн. - втрат від інфляції, 123,93 грн. - 3% річних. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач вказувала, що нею, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, сплачено у повному обсязі заборгованість перед позивачем. На підтвердження вказаних обставин відповідач до апеляційної скарги долучила копії квитанцій на загальну суму 12 438,60 грн. Колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості позивача та квитанції надані відповідачем встановила, що позивачем в розрахунку заборгованості не було враховано квитанцію № 0.0.3096046547.1 від 14 липня 2023 року на суму 1 318,80 грн. та квитанцію №0.0. 3703729638.1 від 14 червня 2024 року на суму 659,40 грн., тобто на загальну суму 1 978,20 грн. Ввиходячи з розрахунку заборгованості - 1708,92 грн., яку просить стягнути позивач, з урахуванням квитанцій наданих відповідчем заборгованість за комунальні послуги у ОСОБА_1 відсутня, переплата складає 269,28 грн. Окрім суми заборгованості за житлово-комунальні послуги позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних. Вирішуючи позовні вимоги в цій частині апелційний суд приходить до висновку, що підстав до задоволення позову в цій частині немає. Так, враховуючи правову природу 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені ст. 625 ЦК України, зазначені нарахування здійснюються на кожен щомісячний платіж, який не був здійснений боржником у строк визначений законом чи договором. Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 268,87 грн. - втрат від інфляції, 123,93 грн. - 3% річних, позивач не надав суду розрахунку, який би враховував, як суму, так і дату здійснених відповідачем платежів в рахунок оплати комунальних послуг, які не були вчасно враховані позивачем та у звязку з цим поданий розрахунок не відображає обєктивно наявний борг та період, на який можна було б нараховувати вказані компенсаційні платежі. Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що позивач пропустив строк позовної давності, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Оскільки відсутні підстави для задоволення позову ОСББ «13-й квартал», суд не вирішує питання застосування до заявлених позивачем вимог наслідків пропуску строку позовної давності. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з тим, що відповідач не була належно повідомлена про розгляд справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову з наведених вище мотивів. Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Отже, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 4 542,00 грн. судового збору. Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 з позивача на користь відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі4 542,00 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал», місце знаходження: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13, ідентифікаційний код - 33937526 на котристь ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 4 542,00(чотири тисячі пятсот сорок дві) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.