Постанова Одеський апеляційний суд № 523/2171/24

Номер провадження: 22-ц/813/2455/25 Справа № 523/2171/24 Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором встановив: 08 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1089-9432 від 23 вересня 2022 року в розмірі 75000 грн з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 60000 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що 23 вересня 2022 між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1089-9432. Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб за наступних умов: сума кредиту 15000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена відсоткова ставка 2,5% в день, стандартна відсоткова ставка 3% в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 надані йому грошові кошти, а також проценти за їх використання не повернув у зв`язку з чим станом на 05 січня 2024 року у нього виникла заборгованість у розмірі 148950 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 133950 грн, однак позивач просить стягнути з відповідача лише частину цих коштів, а саме 75000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 60000 грн. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року задоволено позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1089-9432 від 23 вересня 2022 року в розмірі 75000 грн з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 60000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаров В.В., просить змінити рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року в частині стягнення простроченої заборгованості з 60000 грн до 5250 грн, посилаючись на те, що ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, судом не надано жодної правової оцінки доводам відповідача, зазначеним у його відзиві на позов, та усупереч вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі №352/1950/15-ц, від 07 жовтня 2010 року у справі №132/1006/19, від 18 вересня 2020 року у справі №902/417/18. На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало відзив у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що підписавши кредитний договір, сторони досягли домовленості про те, щобазовий період - строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку -14 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Відповідно до пункту п.п.2 пункту 26 Правил надання споживчих кредитів: «Строк кредитування - 300 календарних днів. Визначається як період часу у календарних днях, починаючи від дати видачі кредиту (дати перерахування кредитодавцем суми кредиту на банківський рахунок позичальника) до останнього дня строку кредитування, який визначений у договорі про відкриття кредитної лінії». Тому позивачем детально було описано інформацію як щодо базового періоду, так і щодо строку кредиту (строку кредитування).Після закінчення строку кредитування, а саме після 19 липня 2023 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Отже проценти нараховувались у відповідності до умов договору, та у строк визначений договором. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (75000 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 60000 грн за вказаним вище кредитним договором. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини у справі. 23 вересня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1089-9432, за умовами якого кредитодавець відкриває для позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі -Кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом у порядку передбаченому цим договором (пункт 1.2). Для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 23 вересня 2022 року; останній календарний день першого базового періоду 06 жовтня 2022; сума кредиту 15000 грн; нараховані проценти за користування кредитом 5250грн.; разом до сплати 20250 грн (пункт 2.3). Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процента ставка не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі, може надаватися можливість скористатися кредитом за пільгою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (пункт 4.3). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою. Пільгова процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця (пункт 4.6). Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 20 липня 2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування сторонами в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника (пункт 4.8). Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 1139965 % (п.4.9). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 150000 грн, та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 135000 грн (пункт 4.10). Умови надання кредиту є незмінними протягом усього строку дії договору (пункт 4.12). У разі несплати позивальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду за пільговою процентною ставкою, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною процентною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (пункт 5.5). Згідно розділу 11 кредитного договору «Реквізити сторін», цей кредитний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) А628 (номер пароля) (а.с. 17-27). У вказаний вище спосіб відповідач також підписав правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с. 28-40). За умовами цих правил кредит видається строком на 300 календарних днів. Проценти за користування кредитом сплачуються у строки, які визначені в оферті з врахуванням проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності заявника та узгоджуються сторонами у договорі (п.п. 3.1, 3.2 Правил). Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що умовами кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, серед іншого фіксований розмір процентної ставки за користування кредитом, який не змінюється протягом усього строку користування кредитом, при цьому позивач здійснив лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами, а відповідач підтвердивши факт отримання ним кредитних коштів, у порушення взятих на себе зобов`язань не сплатив проценти за їх користування, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 60000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, зважаючи на таке. Факт підписання вказаного вище кредитного договору та правил у електронному вигляді, шляхом використання електронного підпису, скаржник не заперечує, як і ту обставину, що на виконання умов договору, позивач перерахував йому суму грошових коштів у розмірі 15000 грн. Правомірність нарахування позикодавцем простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 5250 грн скаржник також під сумнів не ставить. Стосовно посилань скаржника в якості доводів апеляційної скарги про безпідставне нарахування позивачем заборгованості за нарахованими процентами по завершенню базового періоду, який становить 14 днів, апеляційний суд зауважує про таке. У відповідності до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Положеннями ч. 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦК України). Стаття 76 ЦПК України визнає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом, 23 вересня 2022 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого погодили істотні умови кредитування, у тому числі процентну ставку та строк кредитування на який позичальнику надавався кредит, а саме 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику та визначили 20 липня 2023 року, як дату повернення (виплати) кредиту. Отже, на підставі укладеного між сторонами письмового договору, у них відповідно до ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із договору споживчого кредиту. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України). За встановлених судом у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 60000 грн, що відповідає розміру процентної ставки та строку кредитування, які погоджені сторонами та прийняті скаржником. Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції обставин, якими він заперечував проти позову, що викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, стосовно несправедливості умов кредитного договору, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6 ст. 367 ЦПК України). Скаржник не заявляв зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору №1089-9432 від 23 вересня 2022 року, чи б то окремих його пунктів, тому твердження щодо несправедливості умов кредитного договору, які можуть бути визнані недійсними, колегією суддів не приймаються і не розглядаються. У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження N 14-201цс21) зазначено, що "у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, із неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є; позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить). Тому порівняння сторін справи теж не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі N 233/2021/19(пункти 24-27, 30-32, 96-98), від 22 лютого 2022 року у справі N 201/16373/16-ц (пункти 41-46), від 5 жовтня 2022 року у справі N 906/513/18 (пункт 8.35))". У справі №132/1006/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року) предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором позики, зустрічного - визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. У справі №902/417/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду) предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки, укладеним між юридичними особами. У справі 352/1950/15-ц (постанова від 05 жовтня 2022 року) Верховний Суд зазначив, щоз урахуванням правила тлумачення contra proferentem позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 225 000 грн. які в подальшому були за її заявою конвертовані в долари США, що становило 48 812,63 дол. США, а доводи касаційної скарги про те, що розмір тіла кредиту складає 70 883 дол. США безпідставні. Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 214,84 дол. США, але помилився щодо мотивів такої відмови. У справі №944/3046/20 (постанова від 14 травня 2022 року) суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів попередніх інстанції виходив із відсутності належним чином обґрунтованої підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, виходячи з виписки по рахунку, наданої банком, згідно з якою позичальник користувався кредитними коштами та повністю сплатив заборгованість перед банком. З огляду на викладене, висновки щодо застосування норм права, що містяться у згаданих постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судом в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у вказаних вище справах. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржник. Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано. Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у апеляційній скарзі. У відповідності ст. 375 ЦПК України судапеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: О.Ю. Карташов М.В. Назарова