Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/863/25
від 13.03.2025 · АнтикорупційнаСправа № 991/863/25 Провадження №11-сс/991/155/25 Слідчий суддя: ОСОБА_1 Головуючий: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2025 року м. Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , секретар судового засідання ОСОБА_5 , за участю: особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 про відмову у поновленні строку на оскарження і поверненні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення. ВСТАНОВИЛА: 1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 ОСОБА_6 відмовлено у поновленні строку на оскарження, а скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - повернуто особі, яка її подала. Слідчий суддя встановив, що 31.01.2025 до суду надійшла скарга ОСОБА_6 , у якій він вказує, що 19.05.2024 ним було подано заяву про кримінальне правопорушення до Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань. Приблизно на початку червня 2024 року йому надійшло повідомлення про початок процесуальних дій вищевказаними органами. 19.07.2024 він подав скаргу до Саратського районного суду, за результатами розгляду якої 04.09.2024 ухвалено рішення. Не погоджуючись з ним, 17.09.2024 ним подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду, який 16.10.2024 ухвалив рішення, яким рішення Саратського суду залишено без змін. А тому, в нього виникла можливість звернутися до Вищого антикорупційного суду. Також, ним подано звернення до Вищої ради правосуддя. У скарзі ОСОБА_6 просив визнати неправомірними дії уповноважених осіб НАБУ та ДБР щодо внесення до ЄРДР відомостей, викладених в заяві від 19.05.2024. Зобов`язати уповноважених осіб НАБУ та ДБР внести відомості щодо кримінального правопорушення до ЄРДР, розпочати нове судове та досудове розслідування за підтримки прокурорів САП. Слідчим суддею установлено, що скарга подана після закінчення строку на, встановленого нормами ст.304 КПК та відсутні підстави для поновлення такого строку. У скарзі йдеться про те, що скаржник звернувся з заявою 19.05.2024, якщо брати до уваги дату зазначену самим заявником, то відомості про вказаний у заяві злочин мали бути внесені до ЄРДР не пізніше 20.05.2024. Першим днем подання скарги було 21.05.2024, а останнім десятим днем - 30.05.2024. До слідчого судді зазначена скарга надійшла 31.01.2025, тобто, через 8 місяців після закінчення указаного строку. Окрім цього, слідчий суддя вказав, що скарга не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді, що є також підставою для повернення скарги, адже у скарзі йдеться про ст. 186 Кримінального кодексу України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), проте, таке провадження не підсудне ВАКС, а слідчий суддя ВАКС не уповноважений здійснювати судовий контроль за бездіяльністю НАБУ та ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР за вказаною статтею. 2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала. Посилаючись на неповноту судового розгляду, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 у справі № 991/863/25, провадження № 1-кс/991/865/25, та просить визнати поважними причини пропуску строку для подачі скарги від 26.01.2025 та поновити його, а саму справу повернути до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті. В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначає, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду повинен був ознайомитись з рішеннями Саратського районного суду від 04.09.2024 та Одеського апеляційного суду від 16.10.2024 зі змісту яких було б встановлено, що він оскаржував бездіяльність працівників НАБУ та ДБР і тому вважав, що докази направлення заяви про кримінальне правопорушення замовним листом «Укрпоштою» не потрібні. Крім того, зауважує, що слідчим суддею не було перевірено його звернення до Вищої ради правосуддя та не взяті уваги доводи щодо адміністративної справи Татарбунарського районного суду у справі № 1255/6374, яка на даний час переглядається П`ятим апеляційним адміністративним судом, адже вони є доказом того, що відносно нього здійснюється тиск, як на особу яка бореться з корупцією. А тому, ОСОБА_6 вважає, що слідчий суддя повинен був взяти до уваги його доводи викладені у скарзі та поновити пропущений строк на подачу скарги від 26.01.2025. Окрім того, апелянт зауважує, що кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 186 КК України (грабіж) у заяві про вчинення кримінального правопорушення було лише попереднім повідомленням, яка також могла трактуватись як ст. 191 КК України. Відтак, наведені порушення слідчого судді свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, яка підлягає скасуванню. 3.Позиції учасників судового провадження. ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, та просив її задовольнити Національне антикорупційне бюро України належним чином повідомлене про дату, час і місце апеляційного розгляду (а.п. 74), але його представник в судове засідання не прибув, про поважність причин свого неприбуття не повідомив. Відповідно до положень ч 1 ст. 405 КПК України, апеляційний перегляд здійснений за відсутності такого учасника судового провадження. 4.Мотиви суду. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч.1 ст.303 КПК та ч.1 ст.304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Відповідно до п.3 ч.2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо є поданою після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Згідно з ч.2 ст.113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. За статтею 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. Порядок обчислення процесуальних строків визначений статтею 115 КПК України. Зокрема строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями (ч. 1). При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку (ч. 3). Беручи до уваги вимоги ч.1 ст.214 КПК України, а також положення ч.5 ст.115 КПК України, десятиденний строк для подання скарги на оскарження бездіяльності, передбаченої ч. 1 ст. 303 КПК України, починається з дня, наступного за тим, в який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей про вчинення злочину у Єдиного реєстру досудових розслідувань, а, отже, настають підстави для звернення до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України. Із матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 просить слідчого суддю поновити строк на оскарження бездіяльності, визнати дії уповноважених осіб НАБУ та ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР викладених у заяві від 19.05.2024 неправомірними; зобов`язати уповноважених осіб НАБУ та ДБР внести відомості щодо кримінального правопорушення до ЄРДР; розпочати нове судове та досудове розслідування за підтримки прокурорів САП. За наслідком судового розгляду слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у поновленні строку на оскарження, скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ та ДБР, а скаргу повернуто особі, яка її подала. З огляду на положення ч.1 ст.304 КПК України, перебіг строку на оскарження зазначеної бездіяльності розпочався з дня, наступного за тим, в який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей про вчинення злочину у Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто з 21.05.2024. В свою чергу, останнім днем строку на звернення до слідчого судді з відповідною скаргою було 30.05.2024. Втім зі скаргою до слідчого судді ВАКС, апелянт звернувся лише 31.01.2025, тобто після спливу 8 місяців вказаного строку на оскарження. Порушуючи перед слідчим суддею ВАКС питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності посадових осіб НАБУ, ДБР, ОСОБА_6 не наводить об`єктивних причин, які б свідчили про наявність законних підстав для поновлення пропущеного строку на подачу скарги, лише посилається на звернення до ВРП, розгляд справи Татарбунарським районним судом, що, нібито, перешкоджало йому вчасно реалізувати право на оскарження дій/бездіяльності, визначених у п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Наведені ОСОБА_6 доводи, слідчий суддя не вважав поважними, наслідками чого стало застосування слідчим суддею положень п.3 ч.2 ст.304 КПК України - повернення скарги особі, яка її подала. Колегія суддів погоджується із такими висновками слідчого судді та зазначає, що під поважними причинами пропуску строку, слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При цьому, посилання апелянта на рішення Саратського районного суду від 04.09.2024 та Одеського апеляційного суду від 16.10.2024, які мав би врахувати слідчий суддя при розгляді його скарги, відхиляються колегією суддів як нерелевантні до даних правовідносин, оскільки з наведених судових рішень не вбачається підстав, які безпосередньо унеможливили своєчасне звернення до слідчого судді у проміжку часу з 21.05.2024 (дати початку строку на оскарження бездіяльності уповноваженої особи НАБУ, ДБР) по 31.01.2025 (дати звернення до слідчого судді ВАКС), в тому числі шляхом скерування означеної скарги до суду через систему «Електронний суд». Щодо посилань ОСОБА_6 про те, що він спочатку звернувся зі скаргою до слідчого судді Саратського районного суду, а в подальшому до Одеського апеляційного суду - за результатними рішень яких, йому було повернуто скаргу для подачі до належного суду, а саме ВАКС, колегія суддів зазначає наступне. З рішення Саратського районного суду Одеської області від 04.09.2024 (т.1 а.п. 54) вбачається, що ОСОБА_6 04.09.2024 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 19.05.2024, тобто також із значним пропуском строку на оскарження бездіяльності, який закінчився 30.05.2024. В той же час, з моменту постановлення ухвали Одеського апеляційного суду від 16.10.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122441768) до моменту звернення до слідчого судді ВАКС також пройшов проміжок часу, що значно перевищує, встановлений десятиденний термін, визначений ст.304 КПК. Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про не доведення ОСОБА_6 поважності причин пропуску ним строку на оскарження бездіяльності та з прийнятим слідчим суддею рішенням про повернення скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР. Водночас, щодо доводів апелянта про те, що посилання слідчого судді щодо непідсудності його скарги ВАКС у зв`язку із кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.186 КК України (грабіж) у його заяві про вчинення кримінального правопорушення є невірними, адже це було лише попереднім повідомленням, яке також могло трактуватись як ст.191 КК України, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Суд першої інстанції - місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності. (п.22 ч.1 ст.3 КПК України). Згідно із ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. В свою чергу, відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 в своїй заяві від 19.05.2024, адресованій до НАБУ, ДБР повідомляє про вчинення грабежу майна підприємства СВК ім. «Татарбунарського повстання» за ст.186 КК України. Разом з тим, як вірно зазначив слідчий суддя, кримінальне правопорушення, передбачене ст.186 КК України, не відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та виключає повноваження слідчого судді цього суду на розгляд такої скарги. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_6 не було наведено протилежних доводів та не спростовано його посилання на ст.186 КК України. За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 33-1, ч.5 ст.216 КПК України, скарга ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб НАБУ та ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в цій частині також не підлягає розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Про що вірно зазначив і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
5. Висновки суду Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін. Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши у сукупності матеріали апеляційного провадження, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді від 03.02.2025 відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить доводів, які б могли переконати колегію суддів у протилежному, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4